4. Структура типового вікна.

Вся робота з операційною системою Windows та її додатками проходить у вікнах. Як правило, вікна типові і відповідають зазначеному стандарту.

Розрізняють такі вікна:

• вікна програм (папок), (у заголовку –- назва програми);

• вікна, що створюються програмами або вікна документів (у заголовку – назва документа);

• вікна запитів (допоміжні), (у заголовку – назва запиту). виводяться, поверх інших вікон. як правило, вимагають відповіді на запитання або закриття, не мають традиційних елементів і можливості змінювати розмір тощо.

• вікна діалогу.

Розглянемо структуру типового вікна.

Рядок заголовку – містить назву вікна (папки, документу, тощо), знаходиться угорі вікна; за нього перетягуємо вікно по робочому столу за допомогою миші.

Системний значок – у лівому верхньому кутку. При натисканні відкривається службове або системне меню. Його команди дозволяють керувати розміром і розміщенням вікна на робочому столі – корисні, коли миша не працює.

Кнопки управління розміром вікна – у правому верхньому кутку. Дублюють основні команди системного меню. Є такі:

 – закрити;  – згорнути;  – розгорнути на весь екран;  – зменшити розмір вікна.

Якщо вікно згорнути, то процес, що в ньому виконується, продовжується, на відміну від результату дії кнопки  – закрити.

Рядок меню. Для вікон програм має стандартний вигляд. Якщо клацнути на кожному з пунктів цього меню, відкривається “випадаюче” меню, пункти якого дозволяють проводити операції із змістом вікна або вікном в цілому. Гарантує доступ до всіх команд, які можна виконати у даному вікні.

Панель інструментів – містить командні кнопки для виконання операцій, які зустрічаються найчастіше.

Рядок адреси – містить шлях доступу до поточної папки. Дозволяє виконати швидкий перехід до інших розділів файлової структури за допомогою розкриваючої кнопки (), що знаходиться справа.

Робоча область – основний зміст вікна.

Полоси прокрутки з бігунками і кінцевими кнопками (горизонтальна і вертикальна).

Переміщення відбувається:

• клацанням по одній з кінцевих кнопок

• переміщенням бігунка

• клацанням по полосі прокрутки поза бігунком (вище, нижче чи лівіше, правіше – відповідно).

Рядок стану – виводить додаткову інформацію про зміст вікна чи саме вікно.

Вікна можна переміщувати по столу, змінювати їх розміри.

Перехід від одного вікна програми до іншого здійснюється натисненням комбінацій клавіш Alt–Esc, з одного вікна документу в інше – Ctrl–F6, закриття вікна програми – Alt– F4, вікна документу – Ctrl–F4, вікна запиту Esc.

5. Засоби навігації:

Метою навігації є забезпечення доступу до необхідної папки (каталога) і її вмісту. Крім того, метою навігації може бути пошук потрібних файлів і папок, але для цієї операції є спеціальні засоби.

5.1. Програма Проводник,

Навігацію можна здійснювати декількома шляхами, наприклад, за допомогою програми Проводник. Проводник – це службова програма, яка відноситься до категорії диспетчерів файлів (у Windows 3.1 вона так і називалась). Вона призначена для навігації по файловій структурі, інтегрований (вмонтований, поєднаний) у ОС Windows. По суті ми з ним працюємо, навіть тоді, коли його не бачимо. Наприклад, якщо ми клацаємо правою кнопкою миші на будь-якому об’єкті ми отримуємо контекстне меню, то це результат швидкої роботи Провідника. Якщо при перетаскуванні об’єктів з одного вікна в інше відбувається їх копіювання або переміщення, то це також результат заочної діяльності Провідника. Безпосередньо програма запускається командою Пуск → Програми → Проводник.

Вікно Проводника має дві робочі області: ліву панель, що називається панеллю папок, і праву, яка називається панеллю вмісту (содержимого). За іншими елементами управління схоже на вікна папок, тобто має:

1.Рядок заголовку з назвою Обзор Windows.

Зліва – системна кнопка, справа – кнопки керування розмірами вікна.

2. Рядок меню з пунктами:

Файл, Правка, Вид, Переход, Избранное, Сервис, Справка

3. Рядок панелі інструментів, характерної для вікон каталогів і яка дублює команди головного меню.

4. Рядок адреси

5. Полоси прокрутки

6. Рядок стану.

Навігацію по файловій структурі виконують на лівій панелі Провідника, на якій вказана структура папок. Папки можуть бути розгорнуті, а також розкриті і закриті. Якщо у папці є вкладені папки, то на лівій панелі поруч з папкою відображається вузол із знаком “+”. Клацання по вузлу розгортає папку, при цьому значок вузла змінюється на “-”. Таким же чином папки згортаються.

Для того щоб розкрити папку, необхідно клацнути по її значку. Вміст розкритої папки відобразиться на правій панелі. Одна з папок на лівій панелі розкрита завжди. Закрити папку клацанням по її значку неможливо – вона закриється автоматично при розкритті будь-якої іншої папки.

Функції Проводника:

Запуск програм та відкриття документів виконується подвійним клацанням на значку програми або документу на правій панелі Проводника. Якщо на правій панелі немає необхідного об’єкту, то необхідно виконати навігацію (переміщення, пошук) на лівій панелі і знайти папку, в якій він знаходиться.

Щоб створити нову папку, спочатку необхідно на лівій панелі Проводника розкрити папку, всередині якої вона буде створена. Потім можна скористатись або контекстним меню, або – основним. Наприклад, через основне меню це відбувається так:

Ф айл → Создать → Папку

Ч ерез контекстне: на правому полі клацаємо правою кнопкою миші і у контекстному меню, яке з’являється, вибираємо:

Создать → Папку

У будь-якому випадку після цього на правій панелі з’явиться значок папки з назвою “Новая папка”. Назва виділена і тому одразу її можна відредагувати (замінити новою) і натиснути Enter. Після того, як папка буде створена, вона ввійде у склад файлової структури, що відображена на лівій панелі.

Копіювання і переміщення файлів папок.

Папку, з якої копіюють, називається джерелом (источником). папку, у яку копіюють, називається приймачем (приёмником). Один з методів копіювання – метод перетягання значка об’єкта з правої панелі Проводника на ліву. Послідовність:

• знайти і розкрити папку-джерело, щоб на правій панелі було видно об’єкт копіювання.

• знайти на лівій панелі папку-приймач (розкривати не потрібно).

• перетягнути об’єкт з правої панелі на ліву і помістити на значок папки-приймача (обережно (!)), бо можна не потрапити на потрібну папку). Треба слідкувати за назвою папки-приймача.

У момент, коли наведення виконано правильно, підпис під значком змінює колір, і кнопку миші можна відпускати.

P.S. якщо і папка-джерело, і папка-приймач належать одному диску, то при перетягуванні відбувається переміщення, а якщо – різним, то – копіювання. Якщо необхідна зворотня дія, виконують спеціальне перетягування при натиснутій правій кнопці миші.

Знищення файлів і папок.

На лівій панелі відкрити папку, яка містить необхідний об’єкт, а на правій виділити необхідний об’єкт (групу об’єктів).

Знищити одним із способів:

1. Правка → Удалить

2. Кнопка на панелі інструментів

3. Використовуючи контекстне меню (клацнути правою кнопкою миші і вибрати → удалить)

4. Клавіша DEL клавіатури

Створення ярлика:

• Метод спеціального перетаскування;

• За допомогою спеціальної програми – майстра (автоматично):

Відкрити папку, де буде ярлик

Клацнути правою кнопкою миші

Создать → ярлык

Обзор

Вибрати шлях доступу до об’єкта

Открыть

Далее

Ввести ім’я

Готово

Лекція 7.

Тема 2.4. Захист та архівація інформації в ПК

Мета: Познайомитись з основними джерелами ушкоджень інформації та засобами захисту інформації від пошкодження в персональних комп’ютерах.

План.

1. Засоби захисту інформації від пошкодження у персональних комп’ютерах.

2. Огляд основних утиліт із комплекту Norton Utilities для захисту інформації.

2.1 Лікування дискет за допомогою програми NDD.

2.2 Оптимізація диску за допомогою програми Speed Disk.

3. Поняття про комп’ютерні віруси.

4. Огляд антивірусних програм.

5. Засоби виявлення та знешкодження комп’ютерних вірусів.

6. Методи запобігання інфікуванню ПЕОМ.

7. Поняття про архівацію файлів.

8. Огляд та функції програм для стиснення інформації.

У даній темі інформація розглядається як предмет захисту (зміст, обмеженість, цілісність, витік, життєвий цикл, цінність – властивості), а інформаційна система та її складові (машинні носії інформації) як об’єкти захисту від загроз несанкціонованого доступу (НСД).

Створення загального інформаційного простору і широке застосування ПК та впровадження комп’ютерних систем зробило необхідним вирішення комплексної системи захисту інформації.

Процеси порушення надійності інформації поділяються на:

• випадкові

• зловмисні (умисні).

Випадкові порушення можуть відбуватися на:

• апаратному

• програмному рівнях.

На апаратному рівні відбуваються фізичні зміни рівнів сигналів у цифрових кодах, що несуть інформацію.

На програмному рівні може змінитись алгоритм обробки інформації, що може призвести – у кращому випадку – до зупинки обчислювального процесу, у гіршому – до його несанкціонованої модифікації.

Потенційні джерела випадкових несанкціонованих впливів на інформацію у процесі експлуатації ІС:

• відмови і збої апаратури;

• перешкоди на лініях зв’язку під дією зовнішнього середовища;

• помилки людини, як частини системи (через некваліфікованість або умови праці);

• схемні і системотехнічні помилки розробників;

• структурні, алгоритмічні і програмні помилки;

• аварійні ситуації;

• програмно-математичні деструктивні закладки та інше.

Частота відмов і збоїв апаратури залежать від її експлуатаційної надійності.

Перешкоди на лініях зв’язку залежать від правильного розміщення технічних засобів ІС один відносно одного та по відношенню до апаратури і агрегатів сусідніх систем.

При розробці складних ІС збільшується кількість схемних комунікаційних, системотехнічних, структурних, алгоритмічних і програмних помилок. На кількість помилок також впливає кваліфікація розробників, умови їх праці, досвід, повнота і якість експлуатаційної документації.

До помилок людини, як частини ІС належать помилки:

• людини-оператора;

• адміністратора-програміста;

• невірні дії обслуговуючого персоналу;

Помилки людини поділяються на:

• логічні (невірно прийняті рішення);

• сенсорні (невірно сприйнята оператором інформація);

• оперативні (моторні) (невірна реалізація рішення).

Концептуально помилки людини, як ланцюга, що приймає рішення визначаються:

• неповною адекватністю розуміння нею реальної ситуації;

• властивістю діяти за визначеною установкою та раніше визначеною програмою;

Аварійні ситуації – випадкові впливи на інформацію за рахунок відмови функціонування ІС через збої мереж електроживлення, життєзабезпечення та інших випадкових подій, наприклад, стихійного лиха.

Потенційні джерела умисних несанкціонованих впливів на інформацію:

• умисні дії людей.

Вони поділяються на пасивні і активні.

При пасивних – не відбувається порушень інформаційних ресурсів і порушник лише отримує можливість розкривати зміст повідомлень, для використання у подальшому з певною (можливо) корисливою метою.

При активних – порушник може вибірково змінити, знищити, перевпорядкувати і переадресувати повідомлення, затримати і створити підробні повідомлення тощо.

Всі ці складнощі призвели до появи цілої галузі комп’ютерної науки – захист інформації від несанкціонованого доступу, з метою створення системи захисту інформації.

Система захисту інформації – це сукупність організаційних (адміністративних) і технологічних заходів, програмно-технічних засобів, правових і морально-етичних норм, направлених на протидію загрозам порушників з метою зведення до мінімуму можливих збитків користувачам і власникам системи.

На практиці побудови системи захисту інформації склались два підходи:

• фрагментарний;

• комплексний.

У першому випадку заходи по захисту направляються на протидію певним загрозам при строго визначених умовах (обов’язкова перевірка носіїв антивірусними програмами, застосування криптографічних систем шифрування тощо).

При комплексному підході різні заходи протидії загрозам об’єднуються, формуючи так звану архітектуру безпеки систем.

Хочеться відмітити, що тверде дотримання людьми певних морально-етичних норм (чесність, порядність, принцип не зашкодити іншому, не красти і т.ін.) зняло б з повістки денної впровадження цілого ряду заходів і створення багатьох засобів з метою захисту інформації. Але так як до такого стану суспільства ще далеко, то наука про захист інформації буде розширюватись, поглиблюватись і ускладнюватись.