1.4. Методи вікової психології

Вікова психологія використовує два основних методи отримання психологічних фактів, які надалі є об'єктом наукового аналізу, — це спостереження та експеримент. Наголосимо, що специфіка предмету пікової психології визначає й особливості використання названих методів.

Спостереження — метод тривалого, планомірного, цілеспрямо-паного опису психічних особливостей людини, що проявляються в її діяльності та поведінці, на основі їх безпосереднього сприймання. Об'єктом спостереження звичайно стають окремі сторони психічної діяльності дитини, скажімо, особливості мовлення, мислення, емоцій, вольової регуляції поведінки, взаємини в групах дітей, ігри тощо.

Спостереження має відповідати певним вимогам, основними з яких г цілеспрямованість, планомірність, систематичність, об'єктивність, фіксування отриманих даних з подальшим їх аналізом та ін.

Методи спостереження поділяють на суцільні та вибіркові, довго-і а короткотривалі, колективні та індивідуальні, явні і приховані.

У віковій психології спостереження часто набуває характеру послідовного фіксування фактів психічного розвитку людини у вигляді щоденника. Широко використовуються також дані самоспостережен­ня дітей та молодих людей, їхні усні розповіді про свої уявлення, по­чуття, прагнення, спогади про різні події у своєму житті тощо.

Широко використовується і психологічний експеримент, специфі­ка якого полягає у спеціальному створенні умов, за яких виникають очікувані психічні процеси, акти поведінки дитини, у повторенні їх для перевірки істинності одержаних висновків, у зміні цих умов з ме­тою виявлення їх впливу на перебіг досліджуваних процесів.

Розрізняють лабораторний і природний експерименти. Лаборатор­ний експеримент здійснюється у спеціально створюваних умовах, які ретельно враховуються. Прикладами такого експерименту можуть бути вивчення умовних рефлексів дитини, змін дихання, пульсу за­лежно від емоцій, швидкості протікання різноманітних реакцій, роз­в'язання експериментальних задач тощо. Незважаючи на те, що ла­бораторний експеримент створює найкращі можливості враховува­ти умови, вести контроль за ходом та етапами, кількісно оцінювати результати тощо, застосування його у віковій психології обмежене.

Природ)іий експеримент характеризується тим, що здійснюється в природних для дитини умовах ігрової, учбової, трудової та інших видів діяльності. Його широко застосовують для дослідження віко­вих, індивідуальних особливостей розвитку сприймань, пам'яті, мис­лення, уяви, мовлення, емоцій, вольових дій, здібностей та інших вла­стивостей. З цією метою дітям пропонують виконати різні види зав­дань (перцептивні, мнемонічні, мислительні, конструкторські тощо), а за процесом та результатами розв'язання роблять висновки про їхні психічні властивості.

Особливим видом природного експерименту є формуючий (навча­ючий) експеримент, коли динаміка психічної діяльності людини про­стежується як результат активного впливу експериментатора. Фор­муючий експеримент одночасно виконує дві функції: дослідження пси­хологічних особливостей і механізмів; досягнення певних виховних та освітніх цілей.

Окремим способом отримання психологічних фактів у віковій пси­хології є так званий близнюковий метод. Суть його полягає у порів­нянні даних про психічний розвиток однояйцевих близнюків, отри­маних з допомогою спостереження та експерименту.

Вікова психологія також широко використовує величезну кількість конкретних методик дослідження (аналіз продуктів діяльності, бесіда, інтерв'ю, соціометрія, психодіагностичні тести тощо), які деталь­но аналізуються в літературі.

Так, у віковій психології часто вдаються до отримання психоло­гічної інформації, розмовляючи з дітьми на різні теми. Бесіди бува­ють програмованими та вільними, можуть включати прямі та непрямі запитання тощо. Інколи вони набувають характеру інтерв'ю, яке по­лягає в отриманні відповідей на заздалегідь заготовлені запитання. Практикуються і письмові опитування (анкетування).

Джерелом психологічних фактів можуть бути результати образо­творчої, літературно-художньої та інших видів діяльності людини.

Широко використовують у віковій психології і різноманітні пси­ходіагностичні тести, тобто системи завдань, які дають можливість вимірювати рівень розвитку певної якості (властивості) особистості.

До психодіагностичних тестів належать:

• тести досягнень, спрямовані на визначення рівня володіння лю­ диною конкретними знаннями, уміннями та навичками;

• тести інтелекту, що мають виявляти інтелектуальний потенціал людини;

• тести креативності, націлені на вивчення й оцінювання творчих здібностей;

• тести особистісні, спрямовані на вимірювання різних сторін особистості;

• тести проективні для цілісного вивчення особистості, що вип­ ливає з аналізу психологічної інтерпретації, тобто усвідомлено­ го чи неусвідомленого перенесення суб'єктом власних власти­ востей і станів на зовнішні об'єкти під впливом домінуючих по­ треб, цінностей та смислів.

Ефективність використання того чи іншого методу залежить від того, наскільки він валідний (відповідає тому, для одержання чи оці­нювання чого він застосовується) і надійний (дає змогу отримувати одні й ті самі результати при багаторазовому використанні).

Розділ 2

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОНТОГЕНЕЗУ ЛЮДСЬКОЇ ПСИХІКИ

1. Розвиток і формування

2. Особливості психічного розвитку

3. Рушійні сили розвитку психіки

4. Навчання, виховання і розвиток психіки

5. Вікова періодизація психічного розвитку