Тема 8. Урок правознавства у сучасній школі

навичок. Кожне поняття, сформоване у попередніх темах, має збагачуватись і розкриватися при вивченні наступних роз­ділів курсу і одночасно слугувати підґрунтям для засвоєння нового навчального матеріалу;

- будучи частиною педагогічного процесу, урок одночасно має

бути тематично цілісним і завершеним. Учителю слід чітко визначати дозування навчального матеріалу, уникаючи пере­несення недоопрацьованої теми на наступний урок;

- урок правознавства покликаний сприяти розвиткові пізна-

вальної активності та самостійності учнів. Тому під час під­готовки до нього важливе місце належить добору ефективних засобів та методів навчання для керування пізнавальною діяльністю учнів та розвитку в них здатності самостійно зас­воювати знання;

- курс правознавства, як і всі суспільствознавчі шкільні дисцип-

ліни, вимагає реалізації на уроках ретроспективних та перс­пективних міжпредметних зв'язків. Його зміст побудовано з урахуванням знань, які здобуваються учнями при вивченні інших предметів гуманітарного циклу (історії, літератури). Залучаючи ці знання при опрацюванні окремих тем, форму­ванні понять і у вирішенні правових ситуацій, учитель має враховувати і перспективні міжпредметні зв'язки. Набуті уч­нями правові знання, засвоєні терміни, поняття мають бути використані при вивченні інших дисциплін, стати основою формування нових предметних знань і категорій.

Класифікація уроків правознавства. Типи уроків

правознавства. Особливості підготовки, побудови та

проведення уроків учителем у середній школі. Уроки,

запозичені у ВНЗ (лекція, семінар, урок-практикум,

диспут, конференція, урок-екскурсія)

Важливу роль у підвищенні пізнавальної активності учнів, роз­витку в них умінь та навичок самостійної роботи відіграє правиль­ний вибір типу уроку, що якнайкраще спрямував би зусилля шко­лярів на вивчення й осмислення правознавчого матеріалу, сприяв би організації їхньої діяльності на творчому рівні. У дидактичній та

83

Гуз А.М. Методика викладання правознавства в школі

методичній літературі існують різні варіанти типології уроків. Най­більш поширеною у практиці викладання шкільних дисциплін є класифікація знань за ланками навчального процесу: подання нового матеріалу, його закріплення, повторення, перевірка знань та комбіновані уроки. Не заперечуючи теоретичного і практичного зна­чення цієї типології, слід зазначити, що з неї випадають такі ха­рактерні для старшої школи уроки, як лекції, семінари, заняття ла­бораторного типу тощо.

Враховуючи особливості курсу та специфіку навчального процесу у старших класах загальноосвітньої школи, цілком можливим і до­цільним є групування уроків, в основу якого покладено характер діяльності вчителя та учнів на уроці. Відомо, що вчитель на уроці виконує дві основні функції: інформаційну - виступає головним джерелом інформації, та управлінську - організовує діяльність учнів щодо засвоєння навчального матеріалу, формування вмінь та на­вичок. Характер діяльності учнів на уроці визначається роботою учителя та переважанням у ній однієї із зазначених функцій. Тобто якщо в роботі вчителя переважатиме виклад навчального матеріалу, самостійна робота учнів залишатиметься обмеженою, хоча і скеровуватиметься учителем за допомогою відповідних мето­дичних засобів. І навпаки, коли вчитель організовує самостійну роботу учнів над іншими джерелами інформації, їхня діяльність за змістом, тривалістю в часі та формами буде значно більшою та ефек­тивнішою. При групуванні уроків за характером діяльності вчителя та учнів виділяють такі їх типи: уроки подання нових знань учи­телем {шкільні лекції); заняття лабораторного типу, семінари; повторювально-узагальнюючі уроки; підсумкові співбесіди, залікові уроки.

Зважаючи на особливості курсу правознавства, його понятійний характер, значну частину уроків із цього предмета доцільно прово­дити у вигляді шкільних лекцій. Переказ великого за обсягом та складного за змістом нового матеріалу при обмеженості навчального часу може здійснюватися лише шляхом подання нових знань. До того ж курс насичений великою кількістю понять, які вимагають чіткого формування та виявлення взаємозв'язків, переконливої та емоційної конкретизації теоретичних положень. Уроки-лекції (уро­ки викладу нових знань) характеризуються таким співвідношен-

84