1. Перша зустріч захисника із затриманим

Для подальшої роботи важливо знайти необхідний психологічний контакт із затриманим.

Досвідчені адвокати рекомендують насамперед розповісти про себе, показати листа від родичів, у якому написано, що вас обрано захисником, або копію угоди, укладеної з родичами. Доцільно розповісти і про свій рівень компетентності, а також про права та обов’язки адвоката, зокрема про дотримання адвокатської таємниці. Потрібно наголосити на тому, що адвокат застосовує тільки законні засоби захисту.

Після такого знайомства важливо з’ясувати, чи згоден затриманий (клієнт), щоб ви вели його справу. Якщо він не заперечує, адвокат запитує про його освіту, місце роботи, наявність судимості, відомості про сім’ю та інші обстави­ни, які заносяться до адвокатського провадження (досьє).

Важливо перевірити стан здоров’я клієнта. Якщо підза­хисний скаржиться, що його били працівники міліції (про це треба обов’язково запитати) і є сліди побоїв, від слідчого потрібно вимагати огляду клієнта лікарем і освідування у присутності (за можливості) адвоката або заявити клопотан­ня про призначення судово медичної експертизи. Слід також з’ясувати, чи є у підзахисного хронічні захворювання, травми тощо, чи перебуває він на обліку у психіатра, нарколога Це необхідне для того, щоб вирішити, чи може підзахисний перебувати у слідчому ізоляторі, чи можна з ним проводити слідчі дії, чи правильно він сприймає свої права.

Захисник повинен з’ясувати всі обставини затримання «3’ясування обставин затримання».

Деякі адвокати користуються для цього спеціально підготовленою таблицею, а якщо обставини і слідчий доз­воляють (ст. 48 КПК України), - уся розмова записується на диктофон. Для наочності подаємо орієнтовну таблицю із заздалегідь підготовленими запитаннями до затриманого її використання скоротить час на з’ясування обставин справи.

Залежно від характеру справи перелік запитань може бути доповненій. Необхідно також з’ясувати чи немає обставин які виключають його відповідальність чи не було ексцесу виконавця, мотиви дій підзахисного тощо. Під час першої бесіди з’ясовуються можливості відшкодування матеріальних збитків потерпілому або державі, питання, хто може внести заставу, чи є можливість оплати спеціалістів. Ці питання є дуже важливими, адже залежно від обставин вони можуть визначити подальшу долю справи.

Слід погодитись з твердженням, що треба вірити своє­му клієнту і не обов’язково дошукуватись істини і ста­вати на позицію судді . Адвокат повинен захищати а не судити. Вже під час першої зустрічі захисник повинен роз’яснити затриманому його права та обговорити план захисту.

Проте реальна практика вносить у ситуацію корективи. Наприклад, ви прийшли до слідчого ізолятора разом із слідчим, який з нетерпінням чекає, коли побачення закінчиться і він зможе почати перший допит. Слідчий постійно відкриває двері й запитує чи можна починати слідчу дію. Звичайно, за таких умов не до таблиць. Тому залежно від ситуації можна діяти по різному Можна, звичайно, не звертати на слідчого уваги і довести справу до кінця, з’ясувавши всі заплановані питання. Однак це вже з першої хвилини веде до конфліктів зі слідчим, з яким ще тривалий час доведеться співпрацювати.

Досвідчені адвокати завжди намагаються налагодити пси­хологічний контакт зі слідчим, від якого багато що залежить. Наприклад, адвокат С Островський завжди намагається «не заважати працювати слідчому, не встрявати з ним у конфліктні ситуації». І хоча йому вдалося «розвалити» не одну справу, слідчі ніколи не дорікали за це і не чинили дрібних перепон, які завжди є в їхньому арсеналі.

Інша позиція домовитись із клієнтом не давати пояснень на першому допиті, скориставшися правами підозрюваного або обвинуваченого (статті 43, 43 КПК України) Потім, після з’ясування всіх обставин, можна змінити позицію і почати давати пояснення Але слід бути обережним щоб під час допиту слідчий не «розкрутив» затриманого і не вмовив давати показання. А такі спроби він обов’язко­во робитиме.

Тому адвокатові слід якнайшвидше визначити план захисту, яким він має бути активним або пасивним ти мати певну позицію чи не займати жодної Одним з най важливіших є питання, чи визнавати вину повністю або частково чи брати участь у слідчих діях або відмовитись від них.

«Питання вини - це кардинальне питання захисту, і якщо ви вже із самого початку слідства прийняли непра­вильне рішення, це може мати «фатальне» значення при розгляді справи у суді. Вже склався стійкий психологіч­ний стереотип, завдяки якому судді більше довіряють по­казанням, які були дані з самого початку слідства, безпо­середньо після затримання, особливо якщо вони містили визнання вини».

Таке відповідальне рішення клієнт має прийняти сам, одержавши відповідні консультації адвоката. Не можна наперед передбачити конкретні життєві ситуації. Адвокат не повинен приймати за клієнта рішення про те, визнавати йому вину або ні, він повинен роз’яснити клієнтові усі плюси і мінуси такого рішення.

Надто обережним треба бути також з порадами про «визнання» своєї вини. Адже нерідко влаштовується своє­рідний «торг», коли за визнання вини може бути змінена міра запобіжного заходу, виключені окремі пункти обвинувачення тощо. При цьому, як правило, немає жодних гарантій, що слідчий дотримає слова.

Як хочеться рішуче засудити цю хибну, неприпустиму з погляду адвокатської етики практику Але від цього зале­жить, чи вийде клієнт на волю, чи буде тривалий час чекати закінчення слідства у слідчому ізоляторі. Відомі численні випадки, коли поради «визнати вину» або змінити свої пояснення мали погані наслідки для клієнта, а іноді й для адвоката. Ось кілька таких прикладів.

Визнання вини надзвичайно важливий і делікатний ас­пект захисту, до якого слід підходити вкрай обережно. Це позиція адвоката. А ось думка особи, яка пройшла випробування камерою: «Запам’ятай - нічого і ні за яких обставин не розповідай...» (міліціонерам - курсив мій. - Я.З.).

Проте за певних обставин визнання вини може бути й ефективним засобом захисту, і забезпеченням інтересів клієнта. При вирішенні цього питання слід передусім мати на увазі одне з найголовніших правил адвоката – Ne nосеrе (не зашкодити). За образним висловом А. Ф. Коні, «фарватер між Сциллою і Харібдою обвинувачення і ви­правдання вузький і звивистий». І в цьому фарватері захисник не повинен рухатися у бік обвинувачення Ось приклади:

Бувають ситуації, коли обвинувачений визнає себе вину­ватим, а захисник таким його не вважає. Чи діє він у цьо­му разі всупереч інтересам підзахисного? Ось уривок із захисної промови адвоката:

«Віктор С (неповнолітній), чий захист мені доручено, хотів би, щоб його визнали винним. Він доклав до цього чимало зусиль. Він намагався приховати справжнього винуватця. А я, захисник Віктора, дію проти його волі й проти того, що він вважає своїми інтересами, перешкоджаю його бажанням. Чи маю я на це право . Адже я дію всупереч його бажанням і не маючи на те його згоди. Чи вправі я так діяти?»

На це запитання важко дати однозначну відповідь.