Зм 8 Особистість і політика. Політичне лідерство. Семінарське заняття №8

Тема: Особистість і політика: політичний елітизм та політичне лідерство.

Мета:

- знати: значення особистості як об’єкту і суб’єкту політики, процес політичної соціалізації, як засвоєння особистістю упродовж життя політичних знань, цінностей, норм суспільства, до якого вона належить; особливості політичної діяльності; місце і призначення політичної еліти; характерні особливості та класифікацію політичних лідерів.

- вміти: аналізувати роль особистості як об’єкта і суб’єкта політики; орієнтуватися в провідних концепціях визначення поняття еліта; аналізувати політичну еліту сучасної України; характеризувати феномен політичного лідерства як процесу міжособистісної взаємодії, в ході якого авторитетні особи, наділені реальною владою або можливостями політичного впливу на людей.

План:

1. Особистість та політична діяльність.

2. Політичний елітизм, основні концепції еліт.

3. Політичне лідерство: характерні риси, основні функції, класифікація політичних лідерів.

4. Сучасна практична політологія.

Теми рефератів:

1. Політичні еліти в сучасному суспільстві.

2. Специфіка формування політичної еліти в Україні.

3. Теорія лідерства у світовій та вітчизняній суспільній думці.

4. Політичні портрети видатних діячів сучасності.

5. Сучасні політичні технології.

6. Класичні теорії еліт (Г. Моска, В. Парето, Р. Міхельс).

7. Концепція «національної аристократії» В. Липинського.

Питання для самоперевірки:

1. Схарактеризувати біхевіористичний підхід до поведінки людини у політичній сфері.

2. Визначити загальне та відмінне в поняттях політична участь та політична соціалізація.

3. Як співвідносяться політика соціалізації і політичне відчуження?

4. Проаналізуйте вислів У. Черчилля « Як що ви не цікавитися політикою, то вона цікавиться вами!»

Література:

1. Авцинова Г. В. Политическое лидерство // Государство и право. — 1993. — № 8.

2. Вебер М, Политика как призвание и профессия // Избранные произведения. — М., 1990.

3. Журавський В., Кучеренко О., Михальченко М. Політична еліта Украї­ни: теорія і практика трансформації. — К., 1999.

4. Кравченко М. Макиавелли: технология эффективного лидерства //Социологические иссяедования. — 1993. — № 6.

5. Липинський В. Листи до братів — хліборобів. — К., Філадельфія, 1995.

6. Макиавелли Н. Государь. Избранные сочинения. — М.: Художественная литература, 1992.

7. Миле Р. Властвующая злита. — М, 1959.

8. Михельс Р. Социология политической партии в условиях демократии // Диалог. — 1990. — № 3, 5, 7, 9, II, 13. — 1991. — № I, 3.

9. Ницше Ф. По ту сторону добра и зла. Соч. в 2-х т. — М., 1991. — Т. 1, — Отд. 9.

10. Обличчя влади. Політична еліта Росії. — К., 2002.

11. Ортега-і-Гассет X. Бунт мас. Вибрані твори. — К.: Основи, 1994.

12. Пахарев А. Д. Политическое лидерство и лидеры. — К., 2001.

13. Платон. Государство, Соч. в 3-х т. — М,, 1971. — Т. 3. —- Ч. І. — Кн. 5, 8.

14. Політологія / Підручник під ред. О. В. Бабкиної. — К., 1999.

15. Такер Р, Политическая культура й лидерство в Советской России. От Ленина до Горбачева // США: Экономика, политика, идеология, — 1990. — № 1.

16. Томенко М., Олійник В. Партійна еліта України. — К., 2000.

17. Холод В. Політологія :Підручник – Суми ВТД «Університетська книга», 2006,- С. 238-274 .