3. Відносини зайнятості і безробіття

Зайнятість – це дозволена законом трудова діяльність людей, що приносять доход і задовольняють їхні потреби.

Основні принципи зайнятості:

1. Добровільний характер праці

2. Державні гарантій права на працю (захист від безробіття і матеріальну підтримку по безробіттю)

Зайнятими вважаються особи, що мають оплачувану роботу за трудовим договором або займаються індивідуальною трудовою діяльністю, а також які знаходяться на державній військовій службі, учні та ін.

Розрізняють п’ять статусів зайнятості:

1. Наймані робітники (особи, які працюють за контрактом)

2. Працюючі на індивідуальній основі (особи, які самостійно здійснюють діяльність, що приносить доход)

3. Роботодавці (особи, що управляють підприємством)

4. Неоплачувані працівники (особи, які працюють без оплати на сімейному підприємстві)

5. Особи, що не піддаються класифікації за статусом зайнятості – безробітні.

Розрізняють повну, продуктивну і вільно обрану зайнятість.

Повна зайнятість означає забезпеченість професійною працею.

Продуктивна зайнятість забезпечує високий рівень продуктивності праці.

Вільно обрана праця означає добровільність вибору місця роботи відповідно до інтересів людини.

Види зайнятості – це розподіл активної частини трудових резервів за сферами і галузями народного господарства.

Форми зайнятості – це організаційно-правові способи і умови трудового використання.

Розрізняють основну (регулюється типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку) і спеціальну (потребує спеціального правового регулювання (зайнятість з неповним робочим днем)) форми зайнятості.

В Україні до зайнятого населення відносяться:

1. працюючі за наймом

2. громадяни, що самостійно забезпечують себе роботою

3. громадяни, що проходять службу в армії

4. громадяни, що проходять профпідготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації

5. особи, які навчаються в денних загальноосвітніх школах, у Вузах

6. зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими, інвалідами.

Незайнята частина населення, яка відноситься до безробітних включає працездатних громадян трудового віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку через відсутність роботи.

Економічний зміст зайнятості виражається в можливості для працівника забезпечити собі гідне існування.

Соціальний зміст зайнятості – формування і розвиток особистості.

Демографічний зміст зайнятості відображає взаємозалежність зайнятості і структури населення.

Показники, що оцінюють ефективність зайнятості:

1. рівень зайнятості працездатного населення в суспільстві.

2. Професійно кваліфікаційна структура працюючих.

3. Пропорції розподілу трудових ресурсів за характером їх суспільно-корисної діяльності.

4. Структура розподілу працюючих по галузях.

Безробіття – це соціально економічне явище, яке полягає у тому, що деяка частина активного населення не має роботи і заробітку.

До безробітних належать особи, що зареєстровані в службі зайнятості.

Безробіття виникає, коли пропозиція перевищує попит.

Типи безробіття:

1. Структурне

2. Циклічне

3. Фрикційне

Циклічне виробництво відбувається спадом виробництва та зниженням інвестицій в економіку.

Структурне безробіття відбувається падінням попиту на товари, а отже попиту на відповідну робочу силу.

Фрикційне безробіття – це безробіття добровільне.