- •1.1.1. Управління як суспільне явище
- •1.1.2. Категорія «держава»
- •7. Держава виступає як система представлення спільноти людей на світовій арені у взаємовідносинах з іншими країнами та народами.
- •1.1.3. Сутність, зміст та специфіка державного управління
- •1 Атаманчук г£. Теория государственного управления. — м.: Юрид. Лит., 1997. — с. 34.
- •3 Райт г. Державне управління: Пер. З англ. В. Івашка, о. Коваленко, с Соколик. — к.: Основи, 1994. — 191 с
- •1.1.4. Принципи державного управління
- •1.1.5. Основні теорії та школи управління
- •1.1.7. Державна політика як цілеформуючий фактор діяльності державного апарату та державної служби
- •1.2.1. Державна влада як складова державно-владного механізму
- •1.2.2. Адміністративний аспект державного управління
- •1.2.3. Об'єкти управлінської діяльності виконавчої влади
- •4) Адаптивність до умов і факторів природного й соціального буття;
- •5) Залежність від об'єктивних умов і факторів суспільної життєдіяльності й відтворення їх у своєму функціонуванні й організації.
- •1.3.2. Поняття й види функцій державного управління
- •1.3.3. Функціональна структура державного управління
- •1.4.1. Сутнісні характеристики (риси) організаційної структури державного управління
- •1.4.2. Унітарна та федеративна організація державного управління
- •3. Суб'єкти федерації не володіють суверенітетом у повному обсязі і, як правило, не мають права на односторонній вихід із федерації.
- •4. Суб'єкти федерації можуть мати власні конституції, положення яких не суперечать конституції федерації.
- •1.4.3. Основи побудови організаційної структури державного управління
- •1.5.1. Поняття та загальні риси управлінської діяльності
- •1.5.4. Стадії управлінської діяльності
- •1.6.1. Поняття та суть управлінського рішення
- •1.6.3. Технологія процедури прийняття рішень у державному управлінні
- •2.1.1. Конституція України про гілки влади в Україні
- •178 Розділ 2.1
- •2.2.1. Єдина система органів виконавчоївлади
- •2.5.4. Структура місцевих державних адміністрацій
- •2.6.2. Система місцевого самоврядування в Україні
- •3.6.2. Комунікації та комунікаційний процес
7. Держава виступає як система представлення спільноти людей на світовій арені у взаємовідносинах з іншими країнами та народами.
Разом з тим типове виявляється в умовах і чинниках, які у кожної країни своєрідні, а часом і унікальні. У різних країнах ця унікальність має різну частку і визначає різні співвідношення між типовим і унікальним. Але в будь-яких випадках серед об'єктивних основ управління не можна не враховувати географічне середовище, ґрунтово-кліматичні умови, геополітичне положення, систему комунікацій, природно суспільні форми життєдіяльності народів, що склалися, історико-культурну спадщину, а в структурі суб'єктивного чинника — стан і організацію продуктивних сил, соціальну структуру суспільства, національний склад населення, менталітет людей, їх традиції і звичаї, освіту й інформованість, підготовленість лідерів управлінського персоналу та багато іншого.
Загалом, процес суспільного управління знаходиться у структурі розумової і практичної діяльності людей. Це найскладніша інтелектуальна робота, що вимагає поєднання знань, таланту і досвіду. В управлінському рішенні, зокрема загальнодержавного значення, має бути представлений синтез історичного і сучасного, теоретичного знання та практичного досвіду, перспективного і кон'юнктурного, загального й одиничного, спільного й особливого, інтересів влади і громадянина тощо.
Часто-густо при цьому забувають, що наукові підходи та обґрунтування щодо прогнозування розвитку підмінюються інтуїтивним баченням, здійсненням чиєїсь підказки, використанням минулих стереотипів, натхненням тощо. Цим зумовлюються значні змістові прогалини в програмних документах, неефективність їх запровадження тощо.
Тому реалізація типового й унікального в суспільному управлінні можлива лише за умов глибокого знання суспільства, його об'єктивних закономірностей, потреб, демократичних процедур і методів вироблення та реалізації управлінських рішень, залучення до управлінських процесів кращих інтелектуальних сил суспільства, постійного вдосконалення структурних проявів управління, суспільної оцінки ефективності результатів управління і, головне, реальної відповідальності органів державної влади і їх посадових осіб перед громадянами. Тільки добробут народу може свідчити про те, що органи управління, їх персонал здатні до реальних дій, які забезпечують задоволення потреб суспільства і людини.
1.1.3. Сутність, зміст та специфіка державного управління
Розвиток суспільства відбувається під впливом соціального управління.
Соціальне управління — це цілеспрямований вплив на суспільство для його впорядкування, збереження, удосконалення та розвитку. Воно складається з двох типів: саморегулювання суспільства і державного управління.
Враховуючи природу і субстанційну специфіку суб'єктів управління, розмежовують державне управління (суб'єкт управлінського впливу — держава), суспільне управління (суб'єкт управлінського впливу — суспільство та його структури), менеджмент (суб'єкт управлінського діяння — підприємець, власник)1. Серед усіх видів управління визначальна роль належить державному управлінню.
Як зазначає В.Б. Авер'янов2, у вітчизняній та зарубіжній літературі не сформувалося сталого та загальновизнаного визначення державного управління. Таку ж думку висловлює Г. Райт3. Державне управління можуть трактувати з точки зору суті, реального змісту діяльності або форм, яких воно набирає і в яких існує. Враховуючи поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову, ці автори визначають державне управління шляхом відмежування законодавчої, виконавчої та судової діяльності держави, наголошуючи тим самим на змісті державного управління.