0. Заземленість, пов’язана із горизонтальною проекцією, не є єдиним виявом останньої. Горизонталізації, поруч із цим, відповідають (в соціально-топологічному вимірі) аграрність (провінційність), партикулярність мислення, локальна експансивність. Як влучно висловлювався Шпенглер, все широтне – сільське, все висотне – здебільшого міського походження [Шпенглер, 1993].

1. Екстенсія корелятивна в соціо-психічному вимірі матеріалізму як життєвій філософії і стратегії психічного розвитку, що означає примат фізично-біологічно-технічної реальності над духовною. Переважна більшість стратегій акцентуйовано-кількісного просторово-часового розширення виглядають індикаторами матеріалістичного світогляду. Згадаємо про відомий радянській економіці екстенсивний шлях розвитку виробництва, який базувався на зростанні кількості однорідних підприємств без якісного удосконалення їх технічного рівня. Такого роду стратегія диктувалася пріоритетами марксистсько-ленінської філософії, основу якої становив діалектичний матеріалізм – вчення про креативну спроможність матерії до самостворення і самовідтворення.

2. Психічні функції, що «горизонталізують» людину, пов’язані із сприйняттям, пам’яттю, емоціями та потребами, оскільки всі зазначені психічні функції в той чи інший спосіб пов’язані із репродуктивно-рецептивним (неконструктивним) способом освоєння дійсності, тобто, в цих функціях дійсність представлена скоріше як середовище пристосування, ніж реконструювання.

3. Інтенсія корелятивна ідеалізму як життєвій філософії і стратегії психічного розвитку, що означає примат духовно-смислової (ідеально-ментальної) компоненти реальності над фізично-біологічно-технічною. Психічні функції, що вертикалізують людину, пов’язані із мисленням, волею, уявою, інтуїцією: всі перераховані функції так чи інакше припускають трансцендування суб’єкта по відношенню до дійсності (для подолання і реконструювання дійсності суб’єкт має перейти в позицію «над», або ж метапозицію по відношенню до реальних обставин, що є малоімовірним на основі рецептивно-репродуктивних функцій).

4. Ілюстративний приклад. Округле (пікноїдне) тіло із домінуванням жирової тканини виражає в соціо-психічному плані екстензію (горизонталізацію), що говорить про певну обмеженість або ж уповільнення духовного розвитку особи, її кристалізацію (корелятивним цьому є поява у осіб із пікноїдною статурою елементів маніакальності в структурі характеру) із супутнім цьому процесу розвитку матеріалізованих проявів духовності - душевності. В той же час, атлетичне або ж астенічне (худорляве) тіло виражає інтенсію (логічно-волюнтативно-імагінальне напруження), тобто, певну міру зусиль, що докладає особа для дистанціювання по відношенню до власної біологічної природи і до трансцендування щодо себе. Отже, піноморфна людина живе, відтворюється і пристосовується більш гармонійно у порівнянні із астенічними та атлетичними морфо типами, які, перебуваючи в опозиції до соціальних типізацій, частіше бувають відповідним джерелом мікроконфліктів різного походження.

5. В) Фокус (акцентування, близькість) - периферія (аморфізація, «розмивання», далекість).

Якщо дещо стає близьким в просторі або ж часі, то воно актуалізується, тобто, стає потребнісно-значущим для суб’єкта, в той же час, зсування на периферію (віддалення, аморфізація, розмивання чіткого і сфокусованого зображення) означає дезактуалізацію образу об’єкта, зниження потребнісної напруженості в ньому. В фокус, за логікою здорового глузду, потрапляють першорядні, першочергові, пріоритетні сегменти реальності, щодо яких у суб’єкта існує відповідний атитюд, в той же час на периферію потрапляють об’єкти, щодо яких відповідні вектори безсвідомого не визначились, і, відповідно, фокус свідомості не зформувався.

Оскільки фокус є співприналежним такій психічній функції, як увага, то стає зрозумілим, що саме через аттенційні процеси утворюютьcя відповідні ієрархії в фокусі та на периферії відповідних візуальних образів та композицій. Системоутворюючі образи розміщуються в центрі (фокусі), в той час як другорядні – периферизуються. Це відображається, зокрема, на розмірі цих об’єктів, мірі їх рельєфності, об’ємності, висотно-широтних характеристиках.

Нижченаведені елементарні приклади дають можливість продемонструвати це положення.

Ілюстративний приклад 1. Клієнт психолога-консультанта під час проходження тестування на методиці «Кінетичний малюнок сім’ї Бернса» намалював в фокусі (на передньому плані малюнку) образ тата, а себе і матусю зобразив на периферії малюнку (на деякому віддаленні). Дана психологом-консультантом інтерпретація свідчила про те, що потреби тата були для сім’ї більш актуальними, ніж потреби дружини та дітей.

Ілюстративний приклад 2. На картині Фра Анджеліко Пресвята Марія, що ногами стоїть на півмісяці, зображена в фокусі (на передньому плані), в той час як на периферії можна побачити сонце (Христа), якого вона, за інтерпретацією мистецтвознавця, «відтіняє» (хоча на картині видно, що вона його не стільки відтіняє, скільки затуляє собою). Звісно, що з релігійно-канонічної точки зору такого роду підвищена увага до образу Марії у порівнянні із Сином Божим багато про що говорить стосовно релігійно-світоглядних пріоритетів самого художника, а саме, про прихильність його до релігійного вшанування жінки (геніколатрію), що є принциповим відхиленням від християнської культової каноніки [О’Коннел М.,Эйри Р., 2008, с.121].

Г) Верхня проекція - нижня проекція.