44 Організація Об’єднаних Націй.

Історія створення Організації Об'єднаних Націй. "Об'єднані Нації "- назва, запропоноване Президентом США Ф. Рузвельтом, вперше прозвучала в Декларації Об'єднаних Націй, ухваленої 1 січня 1942 року. У цьому документі 26 держав зобов'язалися продовжити спільну боротьбу проти фашизму, створивши таким чином антигітлерівської коаліції, що перемогла у Другій світовій війні. Організація Об'єднаних Націй створювалась на момент завершення Другої світової війни, в умовах розгрому фашизму, завдяки спільній боротьбі країн антигітлерівської коаліції, замість Ліги Націй. Ініціаторами створення ООН стали Радянський Союз, Сполучені Штати та Сполучене Королівство, що прийняли відповідне рішення ще в жовтні 1943 року, в Москві. З самого початку ООН замислювалася як загальна міжнародна організація для підтримки миру і безпеки на планеті, заснована на принципі суверенної рівності всіх миролюбних держав. Основні положення Статуту ООН були узгоджені представниками Радянського Союзу, Сполучених Штатів, Сполученого Королівства та Китаю в Думбартон-Оксі (США) в серпні-жовтні 1944 року. Статут ООН був прийнятий в Сан-Франциско (США) 26 червня 1945 і набув чинності 24 жовтня 1945 року, а перша сесія відкрилася в Лондоні (Великобританія) вже 10 січня 1946 року.

Цілі і принципи Організації Об'єднаних Націй.

Відповідно до.1 Статуту, ООН переслідує наступні цілі: 1. Підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією метою приймати ефективні колективні заходи для запобігання та усунення загрози миру, а також придушення актів агресії або інших порушень миру і проводити мирними засобами, у згоді з принципами справедливості і міжнародного права, залагодження або дозвіл міжнародних суперечок або ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.

2. Розвивати дружні відносини між націями на основі поваги принципу рівноправності і самовизначення народів, а також вживати інших відповідних заходів для зміцнення загального миру.

3. Здійснювати міжнародне співробітництво у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру і в заохоченні і розвитку поваги до прав людини і основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови та релігії. 4. Бути центром для узгодження дій націй у досягненні цих загальних цілей. Відповідно до 2 Статуту, для досягнення зазначених цілей ООН і її члени діють відповідно з наступними принципами: Суверенна рівність всіх членів ООН. Сумлінне виконання прийнятих на себе зобов'язань. Членами ООН можуть бути будь-які миролюбні держави планети. На 1 січня 2004 року членами ООН є 191 держава світу. Останніми, у вересні 2002 року, вступили Швейцарія і Східний Тимор.

46 Організація з безпеки та співробітництва в Європі (обсє).

Організація безпеки та співробітництва в Європі, – регіональна організація, яка поєднує 56 країн, розташованих в Північній Америці, Європі й Центральній Азії. Попередня назва - Нарада з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ). У січні 1995 року вона набула статусу міжнародної організації.

НБСЄ була скликана за ініціативи СРСР та соціалістичних держав Європи як постійно діючий міжнародний форум представників 33 європейських держав, а також США і Канади. Головною метою цього форуму було відпрацювання заходів щодо зменшення військового протистояння та зміцнення безпеки в Європі.

На початку 2000-х рр. до ОБСЄ входили:, На початку 2000-х рр. до ОБСЄ входили: Австрія, Албанія, Азербайджан, Андорра, Бельгія, Білорусь, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Ватикан, Великобританія, Вірменія, Греція, Грузія, Данія, Естонія, Ірландія, Іспанія, Італія, Казахстан, Канада, Кіпр, Киргизька Республіка, Латвія, Ліхтенштейн, Литва, Люксембург, Мальта, Молдова, Монако, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Росія, Румунія, Сан-Марино, Словаччина, Словенія, Сполучені Штати Америки, Таджикистан, колишня Югославська Республіка Македонія, Туркменістан, Туреччина, Угорщина, Узбекистан, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чеська Республіка, Чорногорія, Швейцарія, Швеція, Югославія.