22. Загальні положення сіткового планування.

Сіткове планування дозволяє:

- досконаліше організувати процес виробництва продукції та послуг;

- ефективно використовувати трудові ресурси підприємств;

- на основі моделювання процесу діяльності за різними напрямами визначати стратегічний розвиток підприємства;

- виявляти невикористані резерви підприємства;

- оптимізовувати процес виконання певних видів робіт тощо.

Сіткове планування передбачає спрощення ситуаційних проблем, що не вступає у протиріччя з методологією вироблення управлінських рішень, а є одним із найважливіших її принципів. СП передбачає реалізацію таких положень:

- застосування ситуаційного підходу до процесів управління;

- створення сіткової моделі й сіткового графіку;

- визначення параметрів: подій, робіт і шляхів сіткових графіків;

- запровадження лінійного (календарного) графіка виконання робіт і графіка зайнятості виконавців;

- визначення критеріїв оптимізації й обмежень у плануванні;

- застосування методів оптимізації сіткових моделей.

22. Стрілчасті графіки.

Сітковий графік — це графічне подання робіт проекту, яке відбиває їх послідовність та взаємозв’язок. Для його побудови потрібно мати таку інформацію: список робіт; логічні зв’язки між ними.

Залежно від способу зображення їх розрізняють два види сіткових графіків:

- стрілчасті;

- графіки передування.

Першими у сітковому плануванні почали застосовувати саме стрілчасті графіки. Для них характерним є зображення роботи у вигляді стрілки (звідси й пішла назва цього графіка), а логічні зв’язки між роботами встановлюються так званими подіями, які зображаються у вигляді кіл, що свідчать про початок і закінчення тієї чи іншої роботи.(потім пишеться все виділене з 27 питання)

Робота зображається у вигляді стрілки, а логічні зв’язки між роботами встановлюються так званими подіями, які зображаються у вигляді кіл, що свідчать про початок і закінчення тієї чи іншої роботи

Базується на роботах і визначає логіку процесу, який описується моделлю, при цьому роботи подаються у вигляді прямокутників, а стрілками позначаються логічні зв’язки.

22. Графіки передування, порядок побудови та показники.

Оскільки графіки передування набули в останні десятиліття більш широкого використання, розгляньмо порядок їх побудови і обчислення необхідних параметрів. Треба також зауважити, що всі процедури, описані далі, значно спрощуються і прискорюються з використанням програмних продуктів, і менеджеру в основному потрібно вміти «читати» сіткові графіки, розуміти інформацію, яку вони містять. Але для цього потрібно вміти це робити в «ручному» режимі.

Побудова й обчислення параметрів сіткового графіка здійснюється у декілька кроків.

1-й крок. Визначення переліку й послідовності виконання робіт. Безпосередньо перелік робіт можна отримати з робочої структури проекту, проте вона не показує, у якій послідовності мають виконуватися зазначені у ній роботи.

2-й крок. Графічна побудова сітьового графіка.

3-й крок. Означення тривалості робіт.

4-й крок. Визначення ранніх термінів початку і закінчення проектних робіт шляхом "прямого походження ".

5-й крок. Визначення пізніх термінів початку і завершення робіт "зворотним проходженням".

6-й крок. Визначення критичного шляху і запасу часу по роботах.

Роботи, у яких ранні й пізні терміни початку і закінчення збігаються, називають критичними.

Роботи, у яких ранній пізні терміни початку і закінчення не збігаються, називають некритичними.

Критичний шлях утворюється послідовністю критичних робіт. Це найдовший з усіх існуючих у проекті шляхи, який показує найменший час, я кий потрібно, аби повністю виконати усі роботи за проектом.