- •Економіка підприємства
- •І. О. Соломарський
- •Навчальне видання
- •Економіка підприємства
- •Переднє слово
- •Вступ до економіки підприємства
- •Розділ 1. Підприємство як суб’єкт господарювання
- •1.1. Поняття, цілі й напрямки діяльності
- •1.2. Правові основи функціонування
- •1.3. Класифікація і структура підприємств
- •1.4. Добровільні та інституціональні об’єднання підприємств (організацій)
- •1.5. Ринкове середовище господарювання підприємств та організацій
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •2.1. Підприємництво як сучасна форма господарювання
- •Договірні взаємовідносини в бізнесі
- •Класифікація підприємницьких договорів за сферами діяльності
- •Характеристика партнерських зв’язків
- •2.3. Міжнародна підприємницька діяльність
- •Поняття і форми міжнародного бізнесу
- •Спільні підприємства
- •Регулювання міжнародної підприємницької діяльності
- •Розділ 3. Управління підприємствами
- •3.1. Сутність і функції процесу управління
- •3.2. Методи управління діяльності підприємств
- •3.3. Організаційні структури управління підприємствами
- •3.4. Вищі органи державного управління підприємствами та організаціями
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •4.1. Поняття, класифікація і структура персоналу
- •4.2. Визначення чисельності окремих категорій працівників
- •4.3. Кадрова політика й система управління персоналом
- •Сучасна кадрова політика підприємства
- •Система управління персоналом на підприємстві
- •4.4. Оцінка персоналу як важливіший елемент системи управління трудовим колективом
- •Загальна характеристика процесу оцінки персоналу
- •Комплексна оцінка персоналу
- •Специфічні складові оцінки робітників
- •Особливості комплексної оцінки керівників і спеціалістів
- •4.5. Зарубіжний досвід формування та ефективного використання трудового потенціалу фірми
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •5.1. Характеристика матеріальних активів (виробничих фондів та іншого майна)
- •Майно соціального призначення
- •5.2. Оцінка, класифікація і структура основних фондів
- •Вартісна оцінка
- •5.3. Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів
- •Амортизація
- •Ремонт, модернізація і заміна діючих засобів праці
- •Розширене відтворення основних фондів
- •5.4. Ефективність відтворення та використання основних фондів
- •Показники ефективності
- •Напрямки інтенсифікації відтворення
- •Способи ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей
- •5.5. Структура, нормування й використання оборотних фондів підприємства
- •Склад і структура оборотних фондів
- •Нормування витрат
- •Ефективність використання
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •6.1. Нематеріальні ресурси
- •6.3. Оцінка вартості нематеріальних активів
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •7.1. Загальна характеристика й нормування
- •Поняття і структура
- •Нормування
- •7.2. Ефективність використання
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •8.1. Поняття, склад і структура інвестицій
- •Характеристика інвестицій
- •8.2. Визначення необхідного обсягу і джерел фінансування виробничих інвестицій
- •Обчислення необхідного обсягу виробничих інвестицій
- •Джерела фінансування виробничих інвестицій
- •8.3. Формування й регулювання фінансових інвестицій (цінних паперів)
- •Формування і функціонування фондового ринку
- •8.4. Залучення іноземних інвестицій для розвитку й посилення ефективності діяльності суб’єктів господарювання
- •Необхідність залучення, види, форми іструктура іноземних інвестицій
- •8.5. Оцінка ефективності виробничих і фінансових інвестицій
- •Особливості оцінки ефективності випуску та реалізації цінних паперів
- •8.5. Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень і фінансових інвестицій
- •Основні чинники підвищення ефективності капітальних вкладень
- •8.7. Інвестиційні проекти підприємств та організацій
- •Техніко-економічне обгрунтування інвестиційного проекту
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ 9. Інноваційні процеси
- •9.1. Загальна характеристика інноваційних процесів
- •Поняття і класифікація
- •Вплив на виробництво
- •Сутнісно-змістова характеристика нтп і нтр
- •Загальні та пріоритетні напрями нтп
- •Поняття, напрями та об’єкти
- •Сучасні тенденції
- •9.4. Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень
- •Ефективність технічних нововедень
- •Особливості оцінки ефективності організаційних нововведень
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •10.1. Характеристика техніко-технологічної бази виробництва
- •10.2. Організаційно-економічне управління технічним розвитком підприємства
- •10.3. Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва (діяльності)
- •10.4. Формування й використання виробничої потужності підприємства
- •Розділ 11. Організація виробництва
- •11.1. Структура і принципи організації виробничого процесу
- •11.2. Організаційні типи виробництва
- •11.3. Організація виробничого процесу в часі
- •Економічне значення і напрямки скорочення виробничого циклу
- •11.4. Методи організації виробництва
- •Організація непотокового виробництва
- •Загальна характеристика потокового виробництва
- •Особливості організації і параметри потокових ліній
- •11.5. Підготовка виробництва
- •11.6. Суспільні форми організації виробництва
- •Концентрація і деконцентрація виробництва
- •Спеціалізація виробництва
- •Конверсія виробництва
- •Комбінування виробництва
- •Диверсифікація виробництва
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •12.1. Поняття, види і значення інфраструктури
- •12.2. Система технічного обслуговування
- •Загальна характеристика системи
- •Ремонтне господарство
- •Інструментальне господарство
- •Транспортне господарство
- •Енергетичне господарство
- •Складське господарство
- •12.3. Соціальна інфраструктура й соціальна діяльність підприємства
- •Характеристика соціальної інфраструктури
- •Соціальна діяльність підприємства
- •12.4. Відтворення й розвиток інфраструктури
- •Планування капітального будівництва
- •Проектування об’єктів
- •Способи здійснення будівельно-монтажних робіт
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ 13. Регулювання, прогнозування і планування діяльності Ключові терміни і поняття:
- •13.1. Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання
- •Економічні функції держави
- •Макроекономічне планування (програмування)
- •Фінансова і кредитна політика держави
- •Система оподаткування суб’єктів господарювання
- •13.2. Прогнозування розвитку підприємств
- •Сутність і принципи прогнозування
- •Можливі методи прогнозування
- •13.3. Методологічні основи планування
- •Специфічні принципи та види планування
- •Методи планування на підприємстві
- •13.4. Стратегія розвитку підприємства і бізнес-планування
- •Стратегічне планування
- •Вибір типу базової стратегії залежно від стадії життєвого циклу та конкурентної позиції виробу
- •Бізнес-плани підприємств (організацій)
- •13.5. Тактичне та оперативне планування
- •Особливості та зміст тактичних планів
- •Система оперативного планування
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •14.1. Загальна характеристика продукції (послуг)
- •Поняття і класифікація продукції
- •Вимірники обсягу продукції
- •14.2. Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції (надання послуг)
- •Функції, принципи і концепції маркетингу
- •Стратегія і тактика маркетингу
- •Особливості визначення суспільного попиту на окремі види продукції
- •Складання виробничої програми підприємства
- •Ресурсне обґрунтування виробничої програми
- •14.3. Матеріально-технічне забезпечення виробництва
- •Форми й системи матеріально-технічного забезпечення
- •Обчислення потреби у матеріалах
- •Запаси матеріалів та їх регулювання запасів
- •14.4. Якість і конкурентоспроможність продукції (послуг)
- •Суть, показники і методи оцінювання якості продукції
- •Конкурентоспроможність продукції
- •Ефективність і шляхи її підвищення
- •14.5. Стандартизація і сертифікація продукції (послуг)
- •Сертифікація продукції та систем якості
- •14.6. Державний нагляд за якістю та внутрішньовиробничий технічний контроль
- •Державний нагляд за якістю
- •Внутрішньовиробничий технічний контроль
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ 15. Продуктивність, мотивація та оплата праці
- •15.1. Продуктивність праці персоналу: сутність, методи визначення та чинники зростання
- •Сутність і вимірювання
- •Класифікація чинників
- •15.2. Мотивація трудової діяльності
- •15.3. Сучасна політика оплати праці
- •15.4. Застосовувані форми й системи оплати праці
- •Форми заробітної плати
- •15.5. Доплати й надбавки до заробітної плати та організація преміювання персоналу
- •Обґрунтування розміру премій та ефективності системи преміювання
- •15.6. Участь працівників у прибутках підприємства (установи, організації)
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ 16. Витрати й ціни на продукцію
- •16.1. Загальна характеристика витрат на виробництво продукції (надання послуг)
- •Витрати і собівартість продукції
- •Класифікація витрат
- •16.2. Управління витратами на підприємстві
- •Система управління витратами
- •Формування і контроль витрат за місцями та центрами відповідальності
- •Аналітичні аспекти співвідношення змінних і постійних витрат
- •16.3. Сукупні витрати і собівартість продукції (послуг)
- •Кошторис виробництва
- •Собівартість різних видів продукції
- •16.4. Собівартість окремих виробів
- •Сутність і методи калькулювання
- •Методика обчислення основних статей калькуляції
- •Прогнозування собівартості на етапах розробки та освоєння нових виробів
- •16.5. Ціни на продукцію (послуги): сутнісна характеристика, види, методи встановлення та регулювання
- •Загальна характеристика ціни; види цін
- •Загальні і специфічні чинники ціноутворення
- •Методи ціноутворення на продукцію (послуги)
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ 17. Фінансово-економічні результати та ефективність діяльності
- •17.1. Зміст і форми фінансової діяльності підприємства (організації)
- •Характеристика фінансової діяльності
- •Планування фінансової діяльності
- •17.2. Формування й використання прибутку
- •Сутність і показники прибутку
- •Джерела прибутку та його обчислення
- •Напрямки використання прибутку
- •17.3. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства (організації)
- •Сутність та інформаційна база оцінки
- •Оцінка прибутковості та активності
- •Оцінка фінансової стійкості та платоспроможності
- •Види ефективності виробництва
- •Видова класифікація ефективності виробництва (діяльності) за окремими ознаками
- •Вимірювання ефективності діяльності
- •Визначення частки приросту обсягу продукції за рахунок інтенсифікації виробництва
- •Оцінка соціальної ефективності
- •17.5. Чинники зростання ефективності виробництва (діяльності підприємства)
- •Класифікація та загальна характеристика
- •Напрямки дії та використання окремих чинників
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ 18. Економічна безпека підприємства (організації)
- •18.1. Змістово-типологічна характеристика економічної безпеки підприємства (організації)
- •18.2. Аналітична оцінка рівня економічної безпеки підприємства (організації)
- •18.3. Основні напрями забезпечення економічної безпеки за окремими функціональними складовими
- •Фінансова складова
- •Інтелектуальна й кадрова складова
- •Техніко- технологічна складова
- •Політико-правова складова
- •Інформаційна складова
- •Екологічна складова
- •18.4. Служба безпеки фірми (підприємства, організації)
- •Принципи організації та ключові завдання
- •Функції, об’єкти та управління безпекою
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •19.1. Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємств (організацій)
- •19.2. Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємств (організацій)
- •19.3. Санація (фінансове оздоровлення) суб’єктів господарювання
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ 20. Банкрутство й ліквідація підприємств (організацій)
- •20.1. Банкрутство підприємств (організацій) як економічне явище
- •Сутність, причини та ознаки банкрутства
- •20.3. Ліквідації збанкрутілих підприємств (організацій)
- •Черговість задоволення претензій кредиторів
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ 5. Виробничі фонди 105
1.5. Ринкове середовище господарювання підприємств та організацій
Поняття, функції
і структура ринку
Розширене трактування розкриває дуже важливий суттєвий аспект ринку, який дає змогу визначити його місце і роль у процесі відтворення: ринок забезпечує органічний зв’язок між виробництвом і споживанням, перебуває під їхнім впливом і сам впливає на них. На ринку виявляються реальні обсяги та структура різноманітних потреб, суспільна значущість виробленого продукту і витраченої на його виготовлення праці, встановлюється співвідношення між попитом і пропонуванням, яке формує певний рівень цін на товари та послуги.
Окрім спеціальної функції зі забезпечення руху товарів від виробника до споживача ринок виконує в економічній системі суспільства регулятивно-контрольну й стимулюючу функції. Світовий досвід визнає, що ринок є найбільш досконалим інструментом саморегуляції суспільного виробництва. Через його посередництво визначається що, скільки, коли, як і для кого виробляти. Унаслідок дії закону вартості і закону попиту та пропонування встановлюються необхідні відтворювальні пропорції, оптимізується розподіл інвестиційних, матеріальних і трудових ресурсів між сферами діяльності та галузями виробництва, забезпечується дійовий економічний контроль за раціональним суспільно-припустимим рівнем виробничих витрат.
Стимулююча функція ринку полягає в тім, що він ініціює виробництво саме тих товарів, які потрібні споживачам. Через механізм конкуренції ринкові відносини активно впливають на розширення асортименту й поліпшення якості продукції, зниження витрат виробництва та обігу, вилучення з виробництва і споживання застарілих видів продукції, які не мають перспективи розширення збуту.
Прагнення дістати переваги на ринку стимулює інтенсивну інноваційну діяльність виробників, спрямовану на своєчасне оновлення техніко-технологічної бази підприємств, освоєння нових видів продукції і послуг, а також підсилює спонукальні мотиви працівників до підвищення своєї кваліфікації, творчої та високопродуктивної роботи.
Ринкові відносини мають загальний характер, поширюються на всі господарські сфери й регіони країни, проникають у всі частини економічної системи держави. У ці відносини вступає безліч суб’єктів, а у сферу обігу надходять різноманітні товари й послуги, що формує складну та багатовимірну структуру ринку. Вивчення останньої уможливлює комплексне дослідження єдності, взаємозв’язку і взаємодії складових елементів ринку, пошуки та розвиток нових організаційних форм господарських зв’язків і товарно-грошового обміну, управління попитом і пропонуванням, механізмами самоналогоджування основних ланок виробництва на ефективний режим господарювання. З огляду на такі завдання найбільш поширеним є чотирьохпозиційний підхід до загальної структуризації ринку, а саме: з позицій його суб’єктного складу, продуктово-ресурсного наповнення, елементно-технологічних зв’язків і територіально-просторової організації (рис. 1.7).
Найбільше охоплення суб’єктів ринку, групування їх з урахуванням специфічних особливостей ринкової поведінки досягається виділенням п’яти основних типів ринків:
● ринку споживачів — окремих осіб і домашніх господарств, які купують товари чи отримують послуги для особистого споживання;
● ринку виробників — сукупності осіб і підприємств, що закуповують товари для використання їх у виробництві інших товарів та послуг;
● ринку проміжних продавців (посередник) — сукупності осіб та організацій, які стають власниками товарів для перепродажу або здавання їх в оренду іншим споживачам із зиском для себе;
● ринку громадських установ, які купують товари та послуги для забезпечення сфери комунального господарства або для забезпечення діяльності різних некомерційних організацій;
● міжнародного ринку — зарубіжних покупців, споживачів, виробників, проміжних продавців.
Укрупнений поділ ринку за суб’єктним складом, а також більша його структуризація з урахуванням продуктово-ресурсної наповнюваності, яка охоплює ринки продовольчих і непродовольчих товарів широкого вжитку, ринки знарядь праці, сировини, матеріалів, енергії та інших видів продукції виробничого призначення, ринки житла, землі, природних багатств тощо мають важливе аналітичне і практичне значення для забезпечення структурної збалансованості ринку, а також розробки суб’єктами господарювання своєї маркетингової стратегії.
Рис. 1.7. Структура ринку.
До найбільш розвинутих елементно-технологічних форм ринку, які відносно відокремились і відіграють важливу самостійну роль як об’єкти обміну у відтворювальному процесі, належать: ринок засобів виробництва; ринок предметів споживання; ринок інновацій та інформації; ринок інвестицій; ринок робочої сили; грошово-кредитний і валютний ринки. Зазначена система ринків, незважаючи на відносну обмеженість елементів, що до неї входять, охоплює основні цикли відтворювального процесу (інноваційного, інвестиційного, виробничого), поділяє (з урахуванням неоднакового економічного призначення, обігу і споживання) суспільний продукт на засоби виробництва та предмети споживання, інтегрує фактори виробництва (робочу силу й засоби виробництва), охоплює ринок грошей як необхідну передумову здійснення обмінних операцій, придбання на елементних ринках товарів, необхідних для тих чи тих процесів споживання та відтворення. Цим зумовлюється її значення для розуміння першочергових завдань зі створення ключових товарних ринків як нерозривної взаємозв’язаної і взаємодіючої системи, котра формує ринкове середовище.
Ринок як сфера товарного обліку має свої просторово-територіальні межі. З урахуванням останніх, а також масштабів товарообміну, можна виділити місцевий (локальний), регіональний, національний, транснаціональний і світовий ринки. Кожному з них притаманні власні специфічні риси, обумовлені місткістю ринку, різновидами товарів і послуг, що реалізуються, структурою товарообороту, складом агентів товарного руху (виробники, посередники, споживачі), особливостями інфраструктури, рівнем цін та іншими ринковими чинниками.
Розвиток територіальних ринків, їхнє взаємопроникнення та інтеграція в масштабніші ринкові структури можливі тільки на основі дальшого поглиблення міжнародного поділу праці. Останнє розширює межі ринкового простору до тих граничних розмірів, що в них цю продукцію може бути реалізовано з відшкодуванням виробничих і транспортних витрат та з одержанням нормативного прибутку.
Безперебійне функціонування такої складної і багаторівневої системи як ринок, котрий у розвиненому товарному виробництві репрезентований понад двадцятьма основними його видами, потребує високорозвинутої і широко розгалуженої загальної та спеціальної інфраструктури, що враховує ринкові особливості. Інфраструктуру ринку становить сукупність організацій (установ), які мають різні напрямки діяльності, забезпечують ефективну взаємодію товаровиробників та інших ринкових агентів, що здійснюють оборот товарів, просування останніх зі сфери виробництва у сферу споживання.
До найбільш важливих елементів ринкової інфраструктури належать: комерційні інформаційні центри; сировинно-товарні, фондові, валютні біржі; комерційні, інвестиційні, емісійні, кредитні та інші банки; транспортні і складські мережі; комунікаційні системи тощо.
У забезпеченні безперервного руху товарів визначальну роль відіграють постачально-збутові організації-посередники, дилерська мережа підприємств оптової і роздрібної торгівлі, пункти прокату та лізингу, ремонтні й сервісні центри з обслуговування виробів у споживачів, страхові, аудиторські, холдингові, брокерські компанії, торгові доми, аукціони, рекламні агентства, виставки, система зовнішньоторговельних організацій. Існує також відповідно спрямована інфраструктура кожного із раніше розглянутих конкретних видів ринків. Вона враховує специфіку їхньої організації, формування та функціонування, особливості зв’язків і взаємодії ринкових агентів.
Принципи
поведінки
суб’єктів
господарювання
на ринку
Другим важливим принципом поведінки на ринку є принцип свободи підприємництва. Останній забезпечується певними правами підприємства, а саме:
● по-перше, можливістю ініціативної, самостійної, здійснюваної на свій ризик і під свою майнову відповідальність економічної діяльності будь-якого дієздатного громадянина держави, громадян інших держав у межах правових повноважень, а також будь-якої групи громадян (партнерів), що об’єднуються для колективного підприємництва (акціонерні товариства, орендні колективи, спілки, спільні підприємства тощо);
● по-друге, самостійністю в організації виробництва (вибір напрямків діяльності, постачальників, посередників, споживачів виготовлюваної продукції (послуг) та його ресурсному забезпечуванні (використання з цією метою власного майна, залучення на добровільних засадах майна (коштів) юридичних осіб і громадян, а також будь-яких інших матеріальних, трудових, інтелектуальних і природних ресурсів за винятком тих, застосування яких заборонене чи обмежене законодавством);
● по-третє, самостійністю у прийнятті будь-яких господарських рішень, комерційною свободою ціноутворення, виходячи з економічної вигоди і ринкової кон’юнктури, правом визначення шляхів і способів реалізації продукції, у тім числі експортованих товарів і послуг;
● по-четверте, реальним правом розпорядження майном, а також прибутком, що залишається після сплати податків та інших платежів, установлених законом.
Ці принципи конкретизуються через певні локальні засади саморегуляції господарської поведінки. Основними з них є:
♦ спільність комерційних інтересів і постійний пошук засобів максимального задоволення потреб споживачів;
♦ взаємовигідність ділових стосунків, що передбачає забезпечення достатнього прибутку партнерам за господарськими угодами;
♦ рівноправність у взаємовідносинах, що означає однакову відповідальність за порушення умов угоди, альтернативу у виборі контрагентів господарських зв’язків;
♦ відповідальність перед кінцевим споживачем продукції всіх суб’єктів господарювання (виробників, продавців, торгових посередників), що беруть участь у виробництві та обігу товарів;
♦ самообмеження особистого споживання, добровільне прагнення постійного виробничого інвестування, якісного задоволення нових суспільних потреб, створення додаткових робочих місць;
♦ підпорядкування виробничої та комерційної діяльності не досягненню короткочасних успіхів, а забезпеченню стійкого економічного стану підприємства у тривалій перспективі; досягнення комерційної переваги тільки завдяки інноваційним перетворенням в усіх сферах діяльності.
З метою формування сприятливого економічного середовища треба розробити й дотримувати також певних етичних норм поведінки суб’єктів господарювання на будь-якому ринку. Вони поряд із загальними етичними цінностями (взаємна довіра, порядність, сумлінність, чесність, повага до людини і віра в її сили, висока мотивація творчої праці) включають також правила етичної поведінки в бізнесі: вірність слову та послужливість у взаємостосунках, ділова чесність і партнерська надійність, збереження комерційної таємниці та інші правила, що відповідають вищим стандартам ділової честі. Усе це разом сприяє формуванню іміджу фірми як партнера, з яким можливе тривале, надійне і взаємовигідне співробітництво, що є життєво важливим у швидкомінливому ринковому середовищі.