- •Економіка підприємства
- •І. О. Соломарський
- •Навчальне видання
- •Економіка підприємства
- •Переднє слово
- •Вступ до економіки підприємства
- •Розділ 1. Підприємство як суб’єкт господарювання
- •1.1. Поняття, цілі й напрямки діяльності
- •1.2. Правові основи функціонування
- •1.3. Класифікація і структура підприємств
- •1.4. Добровільні та інституціональні об’єднання підприємств (організацій)
- •1.5. Ринкове середовище господарювання підприємств та організацій
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •2.1. Підприємництво як сучасна форма господарювання
- •Договірні взаємовідносини в бізнесі
- •Класифікація підприємницьких договорів за сферами діяльності
- •Характеристика партнерських зв’язків
- •2.3. Міжнародна підприємницька діяльність
- •Поняття і форми міжнародного бізнесу
- •Спільні підприємства
- •Регулювання міжнародної підприємницької діяльності
- •Розділ 3. Управління підприємствами
- •3.1. Сутність і функції процесу управління
- •3.2. Методи управління діяльності підприємств
- •3.3. Організаційні структури управління підприємствами
- •3.4. Вищі органи державного управління підприємствами та організаціями
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •4.1. Поняття, класифікація і структура персоналу
- •4.2. Визначення чисельності окремих категорій працівників
- •4.3. Кадрова політика й система управління персоналом
- •Сучасна кадрова політика підприємства
- •Система управління персоналом на підприємстві
- •4.4. Оцінка персоналу як важливіший елемент системи управління трудовим колективом
- •Загальна характеристика процесу оцінки персоналу
- •Комплексна оцінка персоналу
- •Специфічні складові оцінки робітників
- •Особливості комплексної оцінки керівників і спеціалістів
- •4.5. Зарубіжний досвід формування та ефективного використання трудового потенціалу фірми
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •5.1. Характеристика матеріальних активів (виробничих фондів та іншого майна)
- •Майно соціального призначення
- •5.2. Оцінка, класифікація і структура основних фондів
- •Вартісна оцінка
- •5.3. Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів
- •Амортизація
- •Ремонт, модернізація і заміна діючих засобів праці
- •Розширене відтворення основних фондів
- •5.4. Ефективність відтворення та використання основних фондів
- •Показники ефективності
- •Напрямки інтенсифікації відтворення
- •Способи ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей
- •5.5. Структура, нормування й використання оборотних фондів підприємства
- •Склад і структура оборотних фондів
- •Нормування витрат
- •Ефективність використання
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •6.1. Нематеріальні ресурси
- •6.3. Оцінка вартості нематеріальних активів
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •7.1. Загальна характеристика й нормування
- •Поняття і структура
- •Нормування
- •7.2. Ефективність використання
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •8.1. Поняття, склад і структура інвестицій
- •Характеристика інвестицій
- •8.2. Визначення необхідного обсягу і джерел фінансування виробничих інвестицій
- •Обчислення необхідного обсягу виробничих інвестицій
- •Джерела фінансування виробничих інвестицій
- •8.3. Формування й регулювання фінансових інвестицій (цінних паперів)
- •Формування і функціонування фондового ринку
- •8.4. Залучення іноземних інвестицій для розвитку й посилення ефективності діяльності суб’єктів господарювання
- •Необхідність залучення, види, форми іструктура іноземних інвестицій
- •8.5. Оцінка ефективності виробничих і фінансових інвестицій
- •Особливості оцінки ефективності випуску та реалізації цінних паперів
- •8.5. Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень і фінансових інвестицій
- •Основні чинники підвищення ефективності капітальних вкладень
- •8.7. Інвестиційні проекти підприємств та організацій
- •Техніко-економічне обгрунтування інвестиційного проекту
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ 9. Інноваційні процеси
- •9.1. Загальна характеристика інноваційних процесів
- •Поняття і класифікація
- •Вплив на виробництво
- •Сутнісно-змістова характеристика нтп і нтр
- •Загальні та пріоритетні напрями нтп
- •Поняття, напрями та об’єкти
- •Сучасні тенденції
- •9.4. Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень
- •Ефективність технічних нововедень
- •Особливості оцінки ефективності організаційних нововведень
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •10.1. Характеристика техніко-технологічної бази виробництва
- •10.2. Організаційно-економічне управління технічним розвитком підприємства
- •10.3. Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва (діяльності)
- •10.4. Формування й використання виробничої потужності підприємства
- •Розділ 11. Організація виробництва
- •11.1. Структура і принципи організації виробничого процесу
- •11.2. Організаційні типи виробництва
- •11.3. Організація виробничого процесу в часі
- •Економічне значення і напрямки скорочення виробничого циклу
- •11.4. Методи організації виробництва
- •Організація непотокового виробництва
- •Загальна характеристика потокового виробництва
- •Особливості організації і параметри потокових ліній
- •11.5. Підготовка виробництва
- •11.6. Суспільні форми організації виробництва
- •Концентрація і деконцентрація виробництва
- •Спеціалізація виробництва
- •Конверсія виробництва
- •Комбінування виробництва
- •Диверсифікація виробництва
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •12.1. Поняття, види і значення інфраструктури
- •12.2. Система технічного обслуговування
- •Загальна характеристика системи
- •Ремонтне господарство
- •Інструментальне господарство
- •Транспортне господарство
- •Енергетичне господарство
- •Складське господарство
- •12.3. Соціальна інфраструктура й соціальна діяльність підприємства
- •Характеристика соціальної інфраструктури
- •Соціальна діяльність підприємства
- •12.4. Відтворення й розвиток інфраструктури
- •Планування капітального будівництва
- •Проектування об’єктів
- •Способи здійснення будівельно-монтажних робіт
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ 13. Регулювання, прогнозування і планування діяльності Ключові терміни і поняття:
- •13.1. Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання
- •Економічні функції держави
- •Макроекономічне планування (програмування)
- •Фінансова і кредитна політика держави
- •Система оподаткування суб’єктів господарювання
- •13.2. Прогнозування розвитку підприємств
- •Сутність і принципи прогнозування
- •Можливі методи прогнозування
- •13.3. Методологічні основи планування
- •Специфічні принципи та види планування
- •Методи планування на підприємстві
- •13.4. Стратегія розвитку підприємства і бізнес-планування
- •Стратегічне планування
- •Вибір типу базової стратегії залежно від стадії життєвого циклу та конкурентної позиції виробу
- •Бізнес-плани підприємств (організацій)
- •13.5. Тактичне та оперативне планування
- •Особливості та зміст тактичних планів
- •Система оперативного планування
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •14.1. Загальна характеристика продукції (послуг)
- •Поняття і класифікація продукції
- •Вимірники обсягу продукції
- •14.2. Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції (надання послуг)
- •Функції, принципи і концепції маркетингу
- •Стратегія і тактика маркетингу
- •Особливості визначення суспільного попиту на окремі види продукції
- •Складання виробничої програми підприємства
- •Ресурсне обґрунтування виробничої програми
- •14.3. Матеріально-технічне забезпечення виробництва
- •Форми й системи матеріально-технічного забезпечення
- •Обчислення потреби у матеріалах
- •Запаси матеріалів та їх регулювання запасів
- •14.4. Якість і конкурентоспроможність продукції (послуг)
- •Суть, показники і методи оцінювання якості продукції
- •Конкурентоспроможність продукції
- •Ефективність і шляхи її підвищення
- •14.5. Стандартизація і сертифікація продукції (послуг)
- •Сертифікація продукції та систем якості
- •14.6. Державний нагляд за якістю та внутрішньовиробничий технічний контроль
- •Державний нагляд за якістю
- •Внутрішньовиробничий технічний контроль
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ 15. Продуктивність, мотивація та оплата праці
- •15.1. Продуктивність праці персоналу: сутність, методи визначення та чинники зростання
- •Сутність і вимірювання
- •Класифікація чинників
- •15.2. Мотивація трудової діяльності
- •15.3. Сучасна політика оплати праці
- •15.4. Застосовувані форми й системи оплати праці
- •Форми заробітної плати
- •15.5. Доплати й надбавки до заробітної плати та організація преміювання персоналу
- •Обґрунтування розміру премій та ефективності системи преміювання
- •15.6. Участь працівників у прибутках підприємства (установи, організації)
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ 16. Витрати й ціни на продукцію
- •16.1. Загальна характеристика витрат на виробництво продукції (надання послуг)
- •Витрати і собівартість продукції
- •Класифікація витрат
- •16.2. Управління витратами на підприємстві
- •Система управління витратами
- •Формування і контроль витрат за місцями та центрами відповідальності
- •Аналітичні аспекти співвідношення змінних і постійних витрат
- •16.3. Сукупні витрати і собівартість продукції (послуг)
- •Кошторис виробництва
- •Собівартість різних видів продукції
- •16.4. Собівартість окремих виробів
- •Сутність і методи калькулювання
- •Методика обчислення основних статей калькуляції
- •Прогнозування собівартості на етапах розробки та освоєння нових виробів
- •16.5. Ціни на продукцію (послуги): сутнісна характеристика, види, методи встановлення та регулювання
- •Загальна характеристика ціни; види цін
- •Загальні і специфічні чинники ціноутворення
- •Методи ціноутворення на продукцію (послуги)
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ 17. Фінансово-економічні результати та ефективність діяльності
- •17.1. Зміст і форми фінансової діяльності підприємства (організації)
- •Характеристика фінансової діяльності
- •Планування фінансової діяльності
- •17.2. Формування й використання прибутку
- •Сутність і показники прибутку
- •Джерела прибутку та його обчислення
- •Напрямки використання прибутку
- •17.3. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства (організації)
- •Сутність та інформаційна база оцінки
- •Оцінка прибутковості та активності
- •Оцінка фінансової стійкості та платоспроможності
- •Види ефективності виробництва
- •Видова класифікація ефективності виробництва (діяльності) за окремими ознаками
- •Вимірювання ефективності діяльності
- •Визначення частки приросту обсягу продукції за рахунок інтенсифікації виробництва
- •Оцінка соціальної ефективності
- •17.5. Чинники зростання ефективності виробництва (діяльності підприємства)
- •Класифікація та загальна характеристика
- •Напрямки дії та використання окремих чинників
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ 18. Економічна безпека підприємства (організації)
- •18.1. Змістово-типологічна характеристика економічної безпеки підприємства (організації)
- •18.2. Аналітична оцінка рівня економічної безпеки підприємства (організації)
- •18.3. Основні напрями забезпечення економічної безпеки за окремими функціональними складовими
- •Фінансова складова
- •Інтелектуальна й кадрова складова
- •Техніко- технологічна складова
- •Політико-правова складова
- •Інформаційна складова
- •Екологічна складова
- •18.4. Служба безпеки фірми (підприємства, організації)
- •Принципи організації та ключові завдання
- •Функції, об’єкти та управління безпекою
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •19.1. Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємств (організацій)
- •19.2. Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємств (організацій)
- •19.3. Санація (фінансове оздоровлення) суб’єктів господарювання
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ 20. Банкрутство й ліквідація підприємств (організацій)
- •20.1. Банкрутство підприємств (організацій) як економічне явище
- •Сутність, причини та ознаки банкрутства
- •20.3. Ліквідації збанкрутілих підприємств (організацій)
- •Черговість задоволення претензій кредиторів
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ 5. Виробничі фонди 105
Нормування витрат
Визначення потреби
підприємства у сировині та інших видах
матеріальних ресурсів здійснюється за
певними нормами їхніх витрат. Ці норми
розробляються самими підприємствами
або на їхнє замовлення
галузевими науково-дослідними
організаціями. Застосовувана система
норм витрати матеріальних ресурсів
охоплює велику номенклатуру останніх.
Види цих норм виокремлюються за такими
класифікаційними ознаками: а) за
призначенням — норми витрат
сировини, матеріалів, енергії, палива
тощо; б) масштабом
дії — групові (на однакові види продукції)
та індивідуальні; в) періодом
дії — річні (для поточного планування)
й перспективні; г) ступенем
деталізації об’єктів нормування — для
деталі (вузла) й виробу в цілому;
д) ступенем
деталізації нормованих ресурсів —
специфіковані (на види ресурсів з
конкретними параметрами) і зведені (на
види ресурсів за звуженою номенклатурою).
Нормування витрат окремих видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних наукових принципів. Найважливішими з цих принципів мають бути: прогресивність, технологічна та економічна обгрунтованість, динамічність і забезпечення можливості зниження норм.
Норма витрати того чи того виду матеріальних ресурсів — це гранично допустима величина витрати на виготовлення продукції за умов конкретного виробництва з урахуванням застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого гатунку. Вона має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які у сукупності становлять загальну величину витрати певного виду матеріальних ресурсів на одиницю продукції, що виробляється. Для більшості матеріалів структура норми витрати включає: корисну (чисту) витрату; технологічні відходи і втрати; інші організаційно-технічні втрати (під час транспортування, зберігання тощо).
У практиці господарювання використовують три основні методи нормування витрат матеріальних ресурсів: аналітично-розрахунковий, дослідно-лабораторний, звітно-статистичний. Найбільш прогресивним, безперечно, є аналітично-розрахунковий метод, що базується на глибокому аналізі та техніко-економічному обгрунтуванні всіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва. Користуючись дослідно-лабораторним методом, норми витрат визначають з допомогою проведення низки дослідів і досліджень; його використовують, головне, для нормування витрати допоміжних матеріалів та інструменту. Суть звітно-статистичного методу нормування полягає у встановленні норм витрат, виходячи зі звітних даних про фактичне витрачання ресурсів за минулі роки та очікуваного (можливого) певного зниження норм у наступні роки. Його практичне застосування допускається тільки як виняток — для орієнтованих розрахунків, а також у процесі нормування витрат малоцінних і таких, що їх рідко використовують, матеріалів.
Ефективність використання
Раціональне та
економне витрачання окремих елементів
оборотних фондів підприємств має
непересічне економічне значення. Це
зумовлюється постійним збільшенням
абсолютного споживання сировини,
матеріалів, енергії для виробництва
продукції у різних галузях народного
господарства, переважаючою часткою
матеріальних витрат у загальній її
вартості. Економія матеріальних ресурсів,
що характеризується зниженням абсолютної
та питомої витрати окремих видів
ресурсів, дає змогу з такої самої
кількості сировини й матеріалів
виготовляти більше продукції без
додаткових затрат суспільної праці,
підвищувати ефективність виробництва
в цілому на кожному підприємстві.
Для вимірювання ступеня ефективності використання оборотних фондів існує відповідна система техніко-економічних показників.
На підприємствах тих галузей, що переробляють первинну сировину, застосовують показник (коефіцієнт) виходу або видобувати готової продукції з вихідної сировини. Наприклад, на підприємстві кольорової металургії таким показником служить коефіцієнт видобутку міді з руди, а на цукровому заводі — вихід цукру з буряків. На підприємствах окремих галузей народного господарства показником ефективності використання сировинних ресурсів є витрата сировини на одиницю готової продукції. Так, на комбінатах (заводах) чорної металургії застосовується показник витрати сировини (залізної руди, вугільного коксу, флюсів) на одну тонну чавуну, а на підприємстві з виробництва мінеральних добрив — витрата сірчаної кислоти на тонну суперфосфату тощо.
На підприємствах обробної промисловості для цієї мети застосовують коефіцієнт використання матеріалів, тобто відношення чистої ваги (маси) виробу до норми або фактичної витрати конструкційного матеріалу. Для окремих видів матеріалів розраховують такі показники, як коефіцієнт використання площі матеріалу (листовий прокат, тканина, шкіра), коефіцієнт використання об’єму матеріалу (деревина) тощо.
Ефективніше використання оборотних фондів передбачає передовсім розв’язання конкретних завдань з економії сировини, матеріалів, палива, електроенергії. Заведено розрізняти джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів. Джерела економії показують, за рахунок чого можна досягти економії ресурсів, а шляхи економії — як саме, за допомогою яких заходів можна заощаджувати ті чи ті види матеріальних ресурсів. З усієї сукупності можливих заходів щодо економії матеріальних ресурсів слід виокремлювати виробничо-технічні та організаційно-економічні (рис. 5.5).
Рис. 5.5. Джерела та способи економії матеріальних ресурсів на підприємствах.
Найбільші резерви підвищення рівня ефективного використання важливих видів матеріальних ресурсів зв’язано з комплексною переробкою сировини та широким застосуванням вторинних ресурсів.
Комплексна переробка сировини — це процес її промислової переробки, результатом якого є добування з вихідної сировини всіх корисних компонентів та їх повне використання, включаючи й технологічні відходи. Економічна доцільність комплексної переробки сировини зумовлена великою цінністю так званої попутної продукції, що міститься у вихідній сировині. Наприклад, за добування природного газу побіжними продуктами є конденсати, гелій, сірка; нафти — горючий газ, сірка, йод, бром; мідної, мідно-колчеданової та мідно-цинкової руди — цинк (до 7%), залізо (понад 30%), сірка (до 45%), а також свинець, кобальт, молібден, золото, срібло та інші метали в кількості, яка забезпечує їхнє рентабельне видобування.
Значна частка побіжних продуктів у загальному обсязі продукції, що виробляється, свідчить про економічну доцільність комплексної переробки вихідної сировини на підприємствах відповідних галузей народного господарства. Наприклад, понад 30% виробництва різних видів хімічної продукції зосереджено на підприємствах кольорової та чорної металургії, 10% — на підприємствах целюлозно-паперової промисловості.
Незважаючи на достатній рівень ефективності такого методу переробки вихідної сировини досягнутий ступінь комплексності її використання на більшості підприємств України не відповідає сучасним вимогам. Коефіцієнт використання багатьох видів комплексної сировини протягом останніх років тримається на рівні не більше 50—60%.
Вторинні матеріальні ресурси — це залишки сировини (матеріалів), відходи виробництва і споживання, які можуть бути повторно використані для виготовлення продукції. За ознакою утворення вони поділяються на дві основні групи — відходи виробництва та відходи споживання. До відходів виробництва включають: залишки сировини й матеріалів, що значною мірою втратили свою первісну споживну вартість (обрізки матеріалів, металева стружка, відпрацьовані каталізатори, технічне масло, жом, меляса, макуха, костриця тощо); побічні та побіжні продукти переробки вихідної сировини, які технологічно неминучі (різні види шлаку, лігнін, побіжні гази, пуста порода тощо). Відходи споживання охоплюють відходи: виробничого споживання (різні цілком зношені елементи засобів виробництва — брухт, гума, тара тощо) і побутового споживання (непридатні речі домашнього вжитку, зношені взуття та одяг, макулатура тощо).
За обсягом і цінністю найбільш важливе значення для промислового виробництва мають різноманітні вторинні метали, що утворюються у вигляді амортизаційного брухту і так званого оборотного металу (металева стружка, відходи ливарного виробництва). Їхня частка в загальному матеріально-сировинному балансі сталеплавильного виробництва становить понад 45%. Проте масштаби використання вторинних матеріальних ресурсів на підприємствах відповідних галузей промисловості України аж ніяк не можна визнати задовільними. Особливо це стосується побутових відходів. Наприклад, частка паперової макулатури у загальному обсязі сировини для виготовлення паперу й картону становить нині трохи більше 20%, що майже в 2—2,5 раза нижче за технологічно можливий та економічно доцільний рівень.