- •Економіка підприємства
- •І. О. Соломарський
- •Навчальне видання
- •Економіка підприємства
- •Переднє слово
- •Вступ до економіки підприємства
- •Розділ 1. Підприємство як суб’єкт господарювання
- •1.1. Поняття, цілі й напрямки діяльності
- •1.2. Правові основи функціонування
- •1.3. Класифікація і структура підприємств
- •1.4. Добровільні та інституціональні об’єднання підприємств (організацій)
- •1.5. Ринкове середовище господарювання підприємств та організацій
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •2.1. Підприємництво як сучасна форма господарювання
- •Договірні взаємовідносини в бізнесі
- •Класифікація підприємницьких договорів за сферами діяльності
- •Характеристика партнерських зв’язків
- •2.3. Міжнародна підприємницька діяльність
- •Поняття і форми міжнародного бізнесу
- •Спільні підприємства
- •Регулювання міжнародної підприємницької діяльності
- •Розділ 3. Управління підприємствами
- •3.1. Сутність і функції процесу управління
- •3.2. Методи управління діяльності підприємств
- •3.3. Організаційні структури управління підприємствами
- •3.4. Вищі органи державного управління підприємствами та організаціями
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •4.1. Поняття, класифікація і структура персоналу
- •4.2. Визначення чисельності окремих категорій працівників
- •4.3. Кадрова політика й система управління персоналом
- •Сучасна кадрова політика підприємства
- •Система управління персоналом на підприємстві
- •4.4. Оцінка персоналу як важливіший елемент системи управління трудовим колективом
- •Загальна характеристика процесу оцінки персоналу
- •Комплексна оцінка персоналу
- •Специфічні складові оцінки робітників
- •Особливості комплексної оцінки керівників і спеціалістів
- •4.5. Зарубіжний досвід формування та ефективного використання трудового потенціалу фірми
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •5.1. Характеристика матеріальних активів (виробничих фондів та іншого майна)
- •Майно соціального призначення
- •5.2. Оцінка, класифікація і структура основних фондів
- •Вартісна оцінка
- •5.3. Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів
- •Амортизація
- •Ремонт, модернізація і заміна діючих засобів праці
- •Розширене відтворення основних фондів
- •5.4. Ефективність відтворення та використання основних фондів
- •Показники ефективності
- •Напрямки інтенсифікації відтворення
- •Способи ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей
- •5.5. Структура, нормування й використання оборотних фондів підприємства
- •Склад і структура оборотних фондів
- •Нормування витрат
- •Ефективність використання
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •6.1. Нематеріальні ресурси
- •6.3. Оцінка вартості нематеріальних активів
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •7.1. Загальна характеристика й нормування
- •Поняття і структура
- •Нормування
- •7.2. Ефективність використання
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •8.1. Поняття, склад і структура інвестицій
- •Характеристика інвестицій
- •8.2. Визначення необхідного обсягу і джерел фінансування виробничих інвестицій
- •Обчислення необхідного обсягу виробничих інвестицій
- •Джерела фінансування виробничих інвестицій
- •8.3. Формування й регулювання фінансових інвестицій (цінних паперів)
- •Формування і функціонування фондового ринку
- •8.4. Залучення іноземних інвестицій для розвитку й посилення ефективності діяльності суб’єктів господарювання
- •Необхідність залучення, види, форми іструктура іноземних інвестицій
- •8.5. Оцінка ефективності виробничих і фінансових інвестицій
- •Особливості оцінки ефективності випуску та реалізації цінних паперів
- •8.5. Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень і фінансових інвестицій
- •Основні чинники підвищення ефективності капітальних вкладень
- •8.7. Інвестиційні проекти підприємств та організацій
- •Техніко-економічне обгрунтування інвестиційного проекту
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ 9. Інноваційні процеси
- •9.1. Загальна характеристика інноваційних процесів
- •Поняття і класифікація
- •Вплив на виробництво
- •Сутнісно-змістова характеристика нтп і нтр
- •Загальні та пріоритетні напрями нтп
- •Поняття, напрями та об’єкти
- •Сучасні тенденції
- •9.4. Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень
- •Ефективність технічних нововедень
- •Особливості оцінки ефективності організаційних нововведень
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •10.1. Характеристика техніко-технологічної бази виробництва
- •10.2. Організаційно-економічне управління технічним розвитком підприємства
- •10.3. Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва (діяльності)
- •10.4. Формування й використання виробничої потужності підприємства
- •Розділ 11. Організація виробництва
- •11.1. Структура і принципи організації виробничого процесу
- •11.2. Організаційні типи виробництва
- •11.3. Організація виробничого процесу в часі
- •Економічне значення і напрямки скорочення виробничого циклу
- •11.4. Методи організації виробництва
- •Організація непотокового виробництва
- •Загальна характеристика потокового виробництва
- •Особливості організації і параметри потокових ліній
- •11.5. Підготовка виробництва
- •11.6. Суспільні форми організації виробництва
- •Концентрація і деконцентрація виробництва
- •Спеціалізація виробництва
- •Конверсія виробництва
- •Комбінування виробництва
- •Диверсифікація виробництва
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •12.1. Поняття, види і значення інфраструктури
- •12.2. Система технічного обслуговування
- •Загальна характеристика системи
- •Ремонтне господарство
- •Інструментальне господарство
- •Транспортне господарство
- •Енергетичне господарство
- •Складське господарство
- •12.3. Соціальна інфраструктура й соціальна діяльність підприємства
- •Характеристика соціальної інфраструктури
- •Соціальна діяльність підприємства
- •12.4. Відтворення й розвиток інфраструктури
- •Планування капітального будівництва
- •Проектування об’єктів
- •Способи здійснення будівельно-монтажних робіт
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ 13. Регулювання, прогнозування і планування діяльності Ключові терміни і поняття:
- •13.1. Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання
- •Економічні функції держави
- •Макроекономічне планування (програмування)
- •Фінансова і кредитна політика держави
- •Система оподаткування суб’єктів господарювання
- •13.2. Прогнозування розвитку підприємств
- •Сутність і принципи прогнозування
- •Можливі методи прогнозування
- •13.3. Методологічні основи планування
- •Специфічні принципи та види планування
- •Методи планування на підприємстві
- •13.4. Стратегія розвитку підприємства і бізнес-планування
- •Стратегічне планування
- •Вибір типу базової стратегії залежно від стадії життєвого циклу та конкурентної позиції виробу
- •Бізнес-плани підприємств (організацій)
- •13.5. Тактичне та оперативне планування
- •Особливості та зміст тактичних планів
- •Система оперативного планування
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •14.1. Загальна характеристика продукції (послуг)
- •Поняття і класифікація продукції
- •Вимірники обсягу продукції
- •14.2. Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції (надання послуг)
- •Функції, принципи і концепції маркетингу
- •Стратегія і тактика маркетингу
- •Особливості визначення суспільного попиту на окремі види продукції
- •Складання виробничої програми підприємства
- •Ресурсне обґрунтування виробничої програми
- •14.3. Матеріально-технічне забезпечення виробництва
- •Форми й системи матеріально-технічного забезпечення
- •Обчислення потреби у матеріалах
- •Запаси матеріалів та їх регулювання запасів
- •14.4. Якість і конкурентоспроможність продукції (послуг)
- •Суть, показники і методи оцінювання якості продукції
- •Конкурентоспроможність продукції
- •Ефективність і шляхи її підвищення
- •14.5. Стандартизація і сертифікація продукції (послуг)
- •Сертифікація продукції та систем якості
- •14.6. Державний нагляд за якістю та внутрішньовиробничий технічний контроль
- •Державний нагляд за якістю
- •Внутрішньовиробничий технічний контроль
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ 15. Продуктивність, мотивація та оплата праці
- •15.1. Продуктивність праці персоналу: сутність, методи визначення та чинники зростання
- •Сутність і вимірювання
- •Класифікація чинників
- •15.2. Мотивація трудової діяльності
- •15.3. Сучасна політика оплати праці
- •15.4. Застосовувані форми й системи оплати праці
- •Форми заробітної плати
- •15.5. Доплати й надбавки до заробітної плати та організація преміювання персоналу
- •Обґрунтування розміру премій та ефективності системи преміювання
- •15.6. Участь працівників у прибутках підприємства (установи, організації)
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ 16. Витрати й ціни на продукцію
- •16.1. Загальна характеристика витрат на виробництво продукції (надання послуг)
- •Витрати і собівартість продукції
- •Класифікація витрат
- •16.2. Управління витратами на підприємстві
- •Система управління витратами
- •Формування і контроль витрат за місцями та центрами відповідальності
- •Аналітичні аспекти співвідношення змінних і постійних витрат
- •16.3. Сукупні витрати і собівартість продукції (послуг)
- •Кошторис виробництва
- •Собівартість різних видів продукції
- •16.4. Собівартість окремих виробів
- •Сутність і методи калькулювання
- •Методика обчислення основних статей калькуляції
- •Прогнозування собівартості на етапах розробки та освоєння нових виробів
- •16.5. Ціни на продукцію (послуги): сутнісна характеристика, види, методи встановлення та регулювання
- •Загальна характеристика ціни; види цін
- •Загальні і специфічні чинники ціноутворення
- •Методи ціноутворення на продукцію (послуги)
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ 17. Фінансово-економічні результати та ефективність діяльності
- •17.1. Зміст і форми фінансової діяльності підприємства (організації)
- •Характеристика фінансової діяльності
- •Планування фінансової діяльності
- •17.2. Формування й використання прибутку
- •Сутність і показники прибутку
- •Джерела прибутку та його обчислення
- •Напрямки використання прибутку
- •17.3. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства (організації)
- •Сутність та інформаційна база оцінки
- •Оцінка прибутковості та активності
- •Оцінка фінансової стійкості та платоспроможності
- •Види ефективності виробництва
- •Видова класифікація ефективності виробництва (діяльності) за окремими ознаками
- •Вимірювання ефективності діяльності
- •Визначення частки приросту обсягу продукції за рахунок інтенсифікації виробництва
- •Оцінка соціальної ефективності
- •17.5. Чинники зростання ефективності виробництва (діяльності підприємства)
- •Класифікація та загальна характеристика
- •Напрямки дії та використання окремих чинників
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ 18. Економічна безпека підприємства (організації)
- •18.1. Змістово-типологічна характеристика економічної безпеки підприємства (організації)
- •18.2. Аналітична оцінка рівня економічної безпеки підприємства (організації)
- •18.3. Основні напрями забезпечення економічної безпеки за окремими функціональними складовими
- •Фінансова складова
- •Інтелектуальна й кадрова складова
- •Техніко- технологічна складова
- •Політико-правова складова
- •Інформаційна складова
- •Екологічна складова
- •18.4. Служба безпеки фірми (підприємства, організації)
- •Принципи організації та ключові завдання
- •Функції, об’єкти та управління безпекою
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •19.1. Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємств (організацій)
- •19.2. Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємств (організацій)
- •19.3. Санація (фінансове оздоровлення) суб’єктів господарювання
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ 20. Банкрутство й ліквідація підприємств (організацій)
- •20.1. Банкрутство підприємств (організацій) як економічне явище
- •Сутність, причини та ознаки банкрутства
- •20.3. Ліквідації збанкрутілих підприємств (організацій)
- •Черговість задоволення претензій кредиторів
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
- •Розділ 5. Виробничі фонди 105
10.3. Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва (діяльності)
Суть і види
Згідно із Законом України «Про лізинг», який набрав чинності 10 січня 1998 року, лізинг — це підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, і яка полягає в наданні лізингодавцем (юридичною особою або індивідуальним підприємцем, які здійснюють лізингову діяльність) у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу (особі, котра одержує майно за договором лізингу) майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність (з доручення і за погодженням з лізингоодержувачем) у продавця (постачальника-виробника майна), за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме й рухоме майно, що належить до основних фондів, у тім числі машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо, стосовно яких немає обмежень щодо передавання їх у лізинг (оренду). Не можуть бути об’єктами лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти (мисливські угіддя, ліси, водоймища тощо).
Можливі види лізингу за певними класифікаційними ознаками наведено у табл. 10.3.
Таблиця 10.3
ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТА КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ ЛІЗИНГУ
Класифікаційна ознака |
Вид лізингу |
Строк використання об’єкта лізингу |
Оперативний (із неповною окупністю) Фінансовий (із повною окупністю) |
Масштаб поширення лізингових відносин |
Внутрішній (загальнодержавний) Міжнародний |
Характер лізингових операцій |
Сервісний Зворотний |
Оперативним заведено називати лізинг із неповною окупністю орендованих основних фондів. Він здійснюється за договором лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач одержує у платне користування від лізингодавця відповідне майно на строк, менший за період амортизації 90 відсотків вартості об’єкта лізингу (оренди). Відтак лізингодавець може надавати майно в тимчасове користування кілька разів. Зрозуміло, що в такому разі зростає ризик щодо відшкодування залишкової вартості майна, оскільки воно зазнає фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Важливо наголосити, що за оперативного лізингу обов’язки з технічного обслуговування та ремонту орендованих засобів праці бере на себе лізингодавець.
Найбільшого поширення набув так званий фінансовий лізинг, тобто лізинг з повною окупністю орендованих матеріальних елементів основних фондів. Офіційно під фінансовим лізингом розуміють договір лізингу, згідно з яким лізингодавець надає лізингоодержувачу майно на час, не менший за строк, протягом котрого нараховується 60 відсотків амортизаційних відрахувань від повної вартості об’єкта лізингу (на день укладення договору). Після закінчення строку дії договору фінансового лізингу орендоване майно переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю. За умови фінансового лізингу ризик втрати майна, а також здійснення його технічного обслуговування та ремонту бере на себе лізингоодержувач.
Внутрішній лізинг за своєю сутністю і масштабом поширення буває внутрішньо- або загальнодержавним. Його суб’єктами є українські підприємства (організації) чи їхні інтеграційні утворення. Українські суб’єкти лізингу можуть практично здійснювати дві його форми — зворотний та пайовий лізинг. Зворотний лізинг передбачає викуп лізингодавцем майна у власника (виробника) і передачу цього майна в лізинг тому самому власнику. За пайового лізингу оренда здійснюється за участю кількох суб’єктів лізингу із залученням одного чи кількох кредиторів. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може перевищувати 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна.
Чинне законодавство України дозволяє здійснювати міжнародний лізинг. Останній реалізується суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або тоді, коли лізингове майно чи платежі перетинають державні кордони. Інакше кажучи, суб’єктами міжнародного лізингу завжди є інвестори інших країн. Це дає змогу вітчизняним підприємствам (організаціям) оновлювати свою технічну базу за рахунок конкурентоспроможного устаткування, транспортних та інших засобів праці зарубіжного походження.
Сервісний лізинг зазвичай застосовується за умови придбання на лізингових засадах складної техніки або такої, що зазнає швидкого техніко-економічного старіння (наприклад, комп’ютерно-обчислювальна та розмножувальна техніка, транспортні засоби тощо).
Суть зворотного лізингу було розглянуто вище. Відповідно до чинного законодавства (Закон України «Про лізинг») його було названо формою внутрішнього лізингу. Проте з наукового погляду (за характером лізингових операцій) його коректніше буде вважати одним із видів лізингу.
Організаційно-
правові основи
Договір лізингу укладається у формі багатосторонньої угоди за участю продавця об’єкта лізингу, лізингодавця та лізингоодержувача або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем. Строки договору лізингу визначаються за домовленістю сторін.
Важливе значення для організації діяльності всіх суб’єктів лізингу мають чітко визначені умови відповідного договору. Найістотніші з них такі:
● найменування сторін;
● об’єкт лізингу (склад і вартість майна), умови та строки його поставки;
● термін, на який укладається договір лізингу;
● розмір, склад і графік сплати лізингових платежів, умови їхнього перегляду;
● умови переоцінки вартості об’єкта лізингу згідно із законодавством України;
● умови повернення об’єкта лізингу за банкрутства лізингоодержувача;
● умови страхування об’єкта лізингу та його реєстрації;
● умови експлуатації й технічного обслуговування, ремонту та модернізації об’єкта лізингу, а також надання інформації щодо його технічного стану;
● умови повернення об’єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору та дострокового розірвання договору лізингу;
● відповідальність сторін (суб’єктів лізингу);
● дата і місце укладення договору.
Чинне законодавство України чітко визначає права та обов’язки лізингодавців і лізингоодержувачів.
Лізингодавець має право: 1) здійснювати контроль за умовами експлуатації та цілеспрямованим використанням лізингоодержувачем об’єкта лізингу; 2) вимагати повернення переданого в лізинг майна у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків; 3) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, завданих унаслідок його дій або бездіяльності. Лізингодавець зобов’язаний: а) передати належне йому на праві власності майно в користування лізингоодержувачеві; б) не втручатися у вибір лізингоодержувачем продавця майна та у визначення специфікації об’єкта лізингу; в) своєчасно і в повному обсязі виконувати взяті на себе зобов’язання щодо утримання об’єкта лізингу відповідно до умов договору; г) прийняти об’єкт лізингу після закінчення строку договору, якщо його не буде викуплено лізингоодержувачем.
Лізингоодержувачу надано право: 1) відмовитися від прийняття об’єкта лізингу у разі порушення умов договору та затримати лізингові платежі до усунення порушення; 2) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, заподіяних унаслідок його дій або бездіяльності під час виконання договірних зобов’язань. Лізингоодержувач зобов’язаний: а) прийняти і належно користуватися об’єктом лізингу, утримувати його в потрібному технічному стані; б) своєчасно виплачувати лізингові платежі; в) у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків на вимогу лізингодавця повернути йому об’єкт лізингу; г) надавати лізингодавцю докладні відомості про технічний стан об’єкта лізингу й свій фінансовий стан; д) повернути об’єкт лізингу у разі, коли лізингоодержувач не реалізує своє право викупу об’єкта лізингу та не продовжує строку чинності договору.
Об’єкт лізингу, який потребує реєстрації в державних наглядових органах (транспортні засоби, обладнання, експлуатацію якого зв’язано із підвищеною небезпекою тощо) реєструється за домовленістю сторін на ім’я лізингодавця або лізингоодержувача в установленому порядку.
Майно, передане за договором фінансового лізингу, зараховується на баланс лізингоодержувача з позначенням, що це майно взято у фінансовий лізинг. Майно, передане за договором оперативного лізингу, залишається на балансі лізингодавця, з позначкою, що його передано в лізинг.
Об’єкт лізингу протягом усього строку дії договору лізингу є власністю лізингодавця. За переходу права власності на об’єкт лізингу від лізингодавця до іншої особи договір лізингу залишається обов’язковим і для нового власника. У разі банкрутства лізингоодержувача, арешту чи конфіскації його майна об’єкт лізингу відокремлюється від загального майна лізингоодержувача та підлягає поверненню лізингодавцю, який може розпоряджатися ним на власний розсуд.
У лізингових операціях беруть участь, як правило, п’ять суб’єктів: 1) виробник (постачальник, продавець); 2) лізингодавець; 3) лізингоодержувач; 4) банк; 5) страхова установа. Організація лізингових операцій схематично зображена на рис. 10.4.
Рис. 10.4. Типова схема організації лізингових операцій.
Цифрові позначення на рисунку:
— Укладення лізингової угоди.
— Подання замовлення на устаткування або інший об’єкт лізингу.
— Одержання банківської позики.
— Оформлення договору купівлі-продажу об’єкта лізингу.
— Поставка виробником (продавцем) об’єкта лізингу лізингоодержувачу.
— Складання акта приймання об’єкта лізингу.
— Оплата поставки об’єкта лізингу лізингодавцем.
— Укладення договору страхування об’єкта лізингу.
— Сплата лізингових платежів.
— Повернення банківської позики і сплата відсотків за користування нею.
Витрати
на надання
та ефективність
лізингових
послуг
● амортизаційні відрахування, тобто суму, яка відшкодовує під час кожного платежу частину вартості об’єкта лізингу, що амортизується протягом строку, за котрий вноситься лізинговий платіж;
● плату за користування кредитними ресурсами (суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу);
● комісійну винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно у відсотках від його балансової або середньорічної вартості;
● відшкодування страхових платежів за договором страхування об’єкта лізингу, якщо об’єкт застрахований лізингодавцем;
● інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.
В операціях міжнародного лізингу сплачуються державне мито, податок на додану вартість та акцизний збір за ввезення об’єктів лізингу на митну територію України.
У процесі підготовки й реалізації договору лізингу можуть застосовуватися (за згодою сторін) кілька методів обчислення абсолютної величини лізингових платежів, а саме:
■ метод фіксованої загальної суми, коли загальна сума лізингових платежів нараховується однаковими частинами протягом усього строку дії договору;
■ метод авансу, що передбачає попередню виплату авансової суми в погодженому зі всіма сторонами розмірі, і розподіл решти суми лізингових платежів (рівномірно або іншим способом) на весь термін чинності договору лізингу;
■ метод мінімальних платежів, за застосування якого загальна сума лізингового платежу включає такі складові: амортизаційні відрахування від вартості об’єкта лізингу; плату за позикові кошти; комісійну винагороду; плату за додаткові послуги лізингодавця; вартість лізингового майна.
Дуже важливим є усвідомлення сутності та дії економічного механізму лізингових операцій. За сучасних умов господарювання головною вимогою до розробки й реалізації проектів лізингу необхідних засобів праці є швидка окупність інвестиційних ресурсів. Як підтверджує зарубіжна практика господарювання, окупність таких фінансових коштів не повинна перевищувати три роки.
Загальновідомо, що віднесення лізингових платежів на собівартість продукції, з одного боку, скорочує оподатковувану базу, а з іншого, збільшує валові витрати виробництва і може призвести до зростання ціни продукованих виробів. Ось чому, оцінюючи ефективність лізингових операцій, передусім (з допомогою економічного аналізу) необхідно встановити межі збільшення собівартості та можливої ціни продукції, що виготовляється.
Оскільки кожне підприємство (організація) за умов ринкових взаємовідносин має можливість придбати виробничо-господарське майно за рахунок банківської позики або взяти його в лізинг, необхідно порівняти загальні витрати за можливими варіантами й визначити ефективність лізингових операцій. Тому в процесі економічного аналізу насамперед треба порівняти обсяг витрат на продукування товарів (послуг) за умови використання лізингу (з урахуванням плати за банківський кредит) на придбання майна на підставі звичайної операції купівлі-продажу.
За такої ситуації з урахуванням основних обмежень, обумовлених процедурою аналізу, можна виокремити співвідношення
(10.1)
за таких обмежень:
Ро Рк; (10.2)
ЛП С1; (10.3)
ЛП С2, (10.4)
де Ро — ціна реалізації товарів з урахуванням лізингових платежів;
Рк — ринкова ціна товарів;
С — собівартість товарів (послуг);
ЛП — абсолютна величина лізингових платежів;
Д — очікувана (мінімально необхідна) дохідність виробництва;
С1 — витрати на придбання об’єкта лізингу за умови одержання кредиту;
С2 — витрати на придбання майна, що відповідає об’єкту лізингу, з допомогою звичайної операції купівлі-продажу.
Якщо наведені обмеження (10.2—10.4) виконуються, то здійснення лізингової операції є економічно виправданим (ефективним). В іншому разі (передовсім за умови Ро Рк) необхідно відмовлятися від практичної реалізації лізингової угоди або намагатися відшукати способи зменшення абсолютної величини лізингових платежів та інших витрат, зв’язаних із наданням лізингових послуг. За інших однакових умов ефективність застосування лізингу можна визначати як економічну доцільність виробничих інвестицій за методикою, викладеною в розділі 8.5 цього підручника.