34. Розповсюдження продукту

Розповсюдження продукту – це систематичне прийняття рішень щодо фізичного переміщення і передавання власності на товар або послуги від виробника до споживача, включаючи транспортування, збереження й укладення угод.

Політика розподілу – це діяльність фірми щодо планування, реалізації та контролю руху товарів від виробника до кінцевого споживача з метою задоволення потреб споживачів та отримання фірмою прибутку. Основна мета політики розподілу – організація ефективного збуту виготовленої продукції.

Функції розповсюдження товарів здійснюється через канали розповсюдження, до яких входять усі організації або всі люди, пов’язані із просуванням і обміном товарів та послуг і зареєстровані як учасники каналів збуту або посередники.

Канали розподілу – це сукупність фірм чи окремих осіб, які беруть на себе право власності на товар чи послугу або сприяють передачі цього права іншим фірмам чи особам на шляху руху товарів від виробника до споживача.

Канали розповсюдження можуть виконувати різноманітні функції: розподілу і збуту, ціноутворення, плануванняя продукту, обслуговування споживачів, рекламування й маркетингових досліджень.

При виборі каналів розповсюдження товарів варто враховувати низку чинників:

1. характеристику споживачів (чисельність, концентрацію, розмір середньої покупки, потреби),

2. особливості фірми-виробника: (цілі, спеціалізацію, ресурси, рівень гнучкості виробництва та ін..)

3. особливості товарів і послуг, що пропонуються (ціни, технічна складність, термін зберігання, тощо)

4. конкурентна ситуація на ринку, поведінка основних конкурентів.

5. Наявніст альтернативних каналів розповсюдження товарів.

Функції розподілу, пов'язані зі збутом товару, можуть виконувати фірма виробник прямий збут (нульовий рівень), або посередники – опосередкований збут (одно-,дво-, трирівнений рівень збуту).

Канали:

- нульовий рівень: виробник – споживач;

- однорівневий: виробник-роздрібний торговець-споживач;

- дворівневий: виробник-оптовий-роздрібний-споживач;

Трирівневий: виробник-оптовий-дрібнооптовий-роздрібний-споживач.

Прямим каналам розподілу варто віддати перевагу за таких обставин:

• обсяг продажу виправдовує витрати на прямий збут;

• споживачі, для яких призначається продукція, зосереджені в одному регіоні;

• товари є вузькоспеціалізованими або виготовляються на замовлення спо-живача, що потребує прямих контактів зі споживачами (для внесення змін до конструкції, для високоспеціалізованого сервісу тощо);

• ціна на товар змінюється, і ці зміни потрібно постійно враховувати.

Щодо непрямих каналів руху товарів, то Залежно від того, чи перебирає посередник право власності на товар, а також від чийого імені він діє, можна виділити чотири типи посередників:

1. дилер (від свого імені, за свій рахунок);

2. дистриб'ютор (від чужого імені, за свій рахунок);

3. комісіонер (від свого імені, за чужий рахунок);

4. агент, брокер (від чужого імені, за чужий рахунок).

Основними формами розповсюдження товарів є:

1. оптова торгівля - діяльність, пов'язана з продажем товарів та його перепродажу чи комерційного використання

2. роздрібна торгівля - передбачає реалізацію товарів і послуг кінцевим споживачам, які купують їх для особистого вжитку

3. договірні системи розповсюдження товарів і послуг: сітковий маркетинг, франчайзинг, лізинг, бартер, толінг.

4. Спеціальні форми ринкового подання і реалізації товарів: ярмарки, виставки, товарні покази, реалізація продукції через систему товарних бірж, аукціонів, конкурсів, тендерів.