41. Нові положення Закону України «Про судовий збір»

1 листопада 2011 р. набрав чинності Закон України «Про судовий збір», прийнятий ВР України 8 липня 2011 р.

Цим законодавчим актом було визначено правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Головною зміною, внесеною даним Законом, стала зміна прив'язки розрахунку судового збору. Тепер основним фактором при вирахуванні розміру судового збору стала ставка мінімальної заробітної плати, яка існує на 01 січня поточного календарного року (від 1.01.2012 її розмір складає 1073 грн.). Судовий збір, який необхідно сплатити, вираховується як її частка – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Натомість державне мито вираховувалось виходячи зі ставки неоподаткованого мінімуму доходів громадян 17 грн. По суті, це означає, що із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати відповідно постійно збільшуватиметься і розмір судового збору.

Також були змінені мінімальний та максимальний розміри судового збору. Так, усі позови можна поділити на три види: позови майнового характеру, позови немайнового характеру і позови про відшкодування моральної шкоди.

Що ж до розміру нового судового збору, то він значно вищий ніж розміри державного мита. За подання позову майнового характеру до адміністративного суду доведеться сплатити 1% від розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 мінімальних заробітних плат, тобто від 107,3 до 2146 грн. Розмір державного мита складав же від 51 до 1700 грн.

Введено сплату судового збору в окремих випадках – в яких раніше нічого сплачувати не було потрібно, наприклад за подачу заяви про забезпечення доказів або позову, заява про перегляд рішень Верховним Судом, апеляційної скарги на судовий наказ та ін.

Метою такої новації є необхідність поповнення державної казни та спонукання громадян до вирішення спорів у мирний спосіб, без подання заяв до суду. Крім того, це один із кроків судової реформи у нашій країні.

42 Поняття\структура постанови

Стаття 3 Кодексу адміністративного судочинства визначає постанову як письмове рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги адміністративного позову;

Натомість судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.

Постановою суд вирішує спір по суті, тобто дає відповідь на вимоги позивача - задовольняє або відмовляє у їх задоволенні, а якщо задовольняє, то визначає відповідний спосіб захисту порушених прав, свобод та інтересів.

Постанова суду не є обов'язковим документом, яким має закінчуватись розгляд справи в суді першої інстанції. Але вирішити, чи мають бути задоволені або не задоволені вимоги позивача, суд може лише постановою. Постанова завжди викладається окремим письмовим документом

Структура постанови

Згідно зі ст 163 КАС постанова суду, тобто судове рішення стосовно вимог адміністративного позову, складається з чотирьох частин: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної. Така розгорнута структура повинна забезпечити зрозумілість постанови, а в разі допущення судом помилок при вирішенні справи - легке їх виявлення.

Вступна частина

Вступна частина містить основні реквізити постанови, за якими її легко ідентифікувати. У ній має бути зазначено дату (число, місяць, рік), час (година і хвилина голосування рішення або проміжок часу, протягом якого суд перебував у нарадчій кімнаті для прийняття постанови з точністю до хвилин), місце прийняття постанови (назва населеного пункту, де знаходиться суд, що прийняв постанову), точне найменування адміністративного суду відповідно до Указу Президента України про його утворення (місцевого загального суду, окружного адміністративного суду чи Вищого адміністративного суду України, якщо він діє як суд першої інстанції), прізвища та ініціали професійного судді, якщо справу розглядав суддя одноособово, професійних суддів, якщо справу розглядала колегія суддів, і секретаря судового засідання. Прізвище та ініціали секретаря судового засідання не зазначаються у разі розгляду справи у письмовому провадженні, оскільки в цьому випадку судове засідання не проводиться.

Далі у вступній частині постанови суд повинен вказати прізвища, імена, по батькові фізичних осіб (при потребі - із зазначенням посади посадової чи службової особи), повне найменування юридичних осіб чи органу, які є сторонами, третіми особами, їх представниками із зазначенням їхнього процесуального статусу. Також у вступній частині зазначається про предмет адміністративного позову, тобто про те, які позовні вимоги заявив позивач (зазвичай в узагальненому вигляді).

Описова частина

В описовій частині узагальнено викладається позиція осіб, які беруть участь у справі (сторін, третіх осіб, їхніх представників), і основний зміст доказів, досліджених судом. Тут суд не має права давати своїх оцінок ні позиції осіб, які беруть участь у справі, ні доказам.

Мотивувальна частина

У мотивувальній частині знаходять своє відображення вирішені судом питання факту (обставин у справі) і права. Мотивувальна частина повинна переконувати в обґрунтованості і законності постанови Кожен доречний і важливий аргумент осіб, які беруть участь у справі, має бути проаналізований і одержати відповідь.

Тут суд наводить встановлені ним обставини у справі, що необхідні для її вирішення, із посиланням на докази, за якими ці обставини було встановлено, а також мають бути зазначені мотиви, з яких суд не врахував окремих доказів, з посиланням на неналежність, недопустимість, недостовірність, непереконливість тощо та з необхідними поясненнями. Тобто тут відображаються результати оцінки судом доказів (

Далі суд наводить правову кваліфікацію встановленим обставинам (тобто робить висновок про те, як врегульовані відповідні правовідносини, які порушення і ким були допущені і які наслідки це за собою тягне) та обґрунтовує вибір способу захисту у справі, якщо позовні вимоги належить задовольнити. При цьому суд повинен вмотивувати вибір положень законів (норм права), якими він керувався, зокрема пояснити, як він долає неповноту законодавства, неясність чи суперечність, якщо такі є. А якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, посилався на положення законів (норми права), але суд їх не застосував, тоді суд повинен навести мотиви такого незастосування.

Резолютивна частина

У резолютивній частині знаходить відображення присуд суду - тобто відповідь суду на кожну позовну вимогу позивача.

Спочатку суд викладає свій висновок про задоволення адміністративного позову повністю чи частково або про відмову в його задоволенні повністю чи частково

У разі задоволення адміністративного позову суд викладає свій висновок по суті кожної вимоги в обсязі, в якому їх було задоволено, шляхом зазначення відповідного способу захисту У резолютивній частині постанови суд також наводить свій висновок про розподіл судових витрат між сторонами відповідно до задоволених чи незадоволених судом позовних вимог за правилами статті 94 КАСУ.

При потребі суд наводить інші правові наслідки ухваленого рішення, - наприклад, висновок про негайне виконання постанови, якщо для цього є підстави або у разі відмови у задоволенні позову - висновок про те, що після набрання постановою законної сили вжиті заходи забезпечення адміністративного позову припиняються тощо.

Наприкінці резолютивної частини постанови суд обов'язково повинен зазначити строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження. Зазвичай для цього використовується така формула:

"Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення постанови, якщо протягом цього часу не буде подано заяви про апеляційне оскарження постанови. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, тоді постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова обов'язково повинна бути скріплена підписом судді, що розглядав справу одноособово, або підписами всіх суддів, що розглянули справу колегіально Це обов'язковий реквізит постанови. Якщо постанову підписано не тим суддею, що розглянув справу, це є безумовною підставою для її скасування в суді вищої інстанції