40. Призначення судової експертизи та висновок експерта

Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Виходячи з визначення статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза в адміністративному процесі - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини в адміністративній справі, що перебуває у провадженні суду.

Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена судова експертиза, визначаються судом в ухвалі про призначення судової експертизи, у тому числі за пропозицією осіб, які беруть участь у справі. Суд повинен вмотивувати відхилення питань осіб, які беруть участь у справі.

Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд призначити експертизу і доручити її проведення відповідній експертній установі або конкретному експерту.

За кількісним складом експертів і напрямами дослідження розрізняють експертизу, яку експерт проводить одноособово, комісійну експертизу, що проводиться двома і більше експертами одного напряму знань (стаття 83 КАСУ), і комплексну експертизу, що проводиться двома і більше експертами за різними галузями знань чи різними напрямами в межах однієї галузі знань (стаття 84 КАСУ).

В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Якщо судову експертизу призначено за клопотанням особи, яка бере участь у справі (чи іншої заінтересованої особи в порядку забезпечення доказів до відкриття провадження в адміністративній справі), то суд в ухвалі про призначення судової експертизи повинен вказати строк оплати судових витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи (частина третя статті 92 КАСУ).

Висновок експерта - це наданий експертом (експертами) у письмовій (рідше - в усній) формі докладний опис проведених під час судової експертизи досліджень, зроблені у їх результаті висновки щодо досліджених об'єктів, явищ і процесів та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені судом, що дають інформацію про обставини у справі.

У висновку експерта мають бути зазначені такі відомості:

1) коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) була проведена експертиза;

2) на якій підставі була проведена експертиза;

3) хто був присутній при проведенні експертизи;

4) питання, що були поставлені експертові;

5) які матеріали експерт використав;

6) докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання;

7) про попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Якщо експерт під час проведення судової експертизи виявить факти, що мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання, він в порядку експертної ініціативи може включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Висновок експерта для суду не є обов'язковим.  Хоча це випливає із загального правила доказування: висновок експерта, як і будь-який інший доказ у справі, не має наперед встановленої сили для суду (ч.2 ст. 86 КАСУ). Але у будь-якому випадку незгода суду з висновком експерта повинна бути вмотивована (з посиланням на інші докази, закон) в постанові або ухвалі, прийнятими за результатами розгляду справи.

41 Нові положення закону України про судовий збір

8 липня 2011 Верховною Радою прийнято Закон "Про судовий збір", що визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Закон вступив в силу 01.11.2011 року, а до цього часу підстави і порядок справляння судового збору регулювалися Декретом КМУ "Про державне мито".

За законом Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору виступають громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду. законом було чітко вказано з яких дій сплачується судовий збір, а саме: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Якщо ж розглядати повний перелік ставок судового збору, визначений законом, то очевидно, що законодавець виділяє скарги на рішення суду та скарги на ухвалу суду. До цього Декрет КМ «Про державне мито» не передбачав поділу на оскарження рішень та оскарження ухвал судів.

Також законодавцем було визначено, що Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Хоча до вступу закону у дію мито справлялося не з мінімальної заробітної плати, а з одного неоподаткованого мінімуму доходу громадян.

Збільшення розміру ставки судового збору зроблено для того, аби деякою мірою порівняти судовий збір зі свого роду певною заставою, тобто якщо позивач не впевнений у правомірності своїх вимог, нові ставки судового збору примусять його задуматись, чи варто звертатись із позовом до суду і при можливості даремно втратити сплачені кошти.

Також порівняно новим є положення про встановлення необхідності оплати судового збору за приєднання до апеляційної скарги іншого учасника процесу. При цьому розмір ставки судового збору встановлено такий же, як і для апелянта. Так, раніше ст. 299 ЦПК було передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. За подання заяви про приєднання до апеляційної скарги судовий збір не сплачується. Таке ж положення передбачене і ст. 192 КАС. Зазначені положення Закону стосуються тільки судочинства в загальних та адміністративних судах, оскільки ГПК в принципі не передбачає можливості приєднання до апеляційної скарги, тому в господарському процесі кожен з учасників повинен подавати апеляцію самостійно.

У закні зокрема передбачені і технічні питання. Так, наприклад, передбачено судовий збір за видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання, а також за роздрукування технічного запису (кожен по 5 грн.).

Ще один цікавий момент - у випадку, якщо розмір позовних вимог збільшено або висунуті нові вимоги, доплату судового збору необхідно зробити до звернення в суд з відповідною заявою.

Таким чином закон висуває «часові» вимоги щодо сплати судового збору. «Тобто, позивач або третя особа з самостійними вимогами на предмет спору може оплатити судовий збір за заяву, яка в суді відсутня (якщо таку заяву не буде подано відразу після подання документа про сплату судового збору).

В пізнішій редакції Закону було додано ще одного субекта пільгової сплати судового збору. Таким чином законодавець звільнив від сплати судового збору Міністерство фінансів України, місцеві фінансові органи, Державна податкова служба України, Державна митна служба України, Державна казначейська служба України, Державна фінансова інспекція України та їх територіальні органи, Державна служба фінансового моніторингу України і Національний банк України - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів.

Так само було конкретизовано на які саме цілі безпосередньо направляються кошти, сплачені в порядку судового збору. І якщо раніше у ст 9 лише зазначалося, що Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, то громадянин знає, що такі кошти направлені на забезпечення здійснення правосуддя, зміцнення матеріально-технічної бази судів, включаючи створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису.

Позитивним моментом є також те, що законом передбачена можливість повернення судового збору у ряді випадків. Це зокрема повернення суми за ухвалою суду у разі: Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

Таким чином, Закон "Про судовий збір зробив судові витрати сторін більше, оскільки ставки мінімального судового збору тепер залежать не від неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян, а від мінімального розміру заробітної плати, яка значно вище цього мінімуму.