- •Поняття юридичного процесу
- •2) Кас загальна характеристика
- •3) Ппринципи адмін процесу
- •4) Поняття адмін процесу
- •5) Наукові концепції щодо адмін процесу та апп
- •6) Обовязки органів державної влади щодо вирішення звернень громадян
- •7) Принципи адміністративно-юрисдикційного процесу
- •8) Порядок розгляду заяв фіз осіб в органах державної влади
- •9) Принципи адмін процесуальної діяльності
- •11) Категоріально-понятійний апарат кас
- •12) Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адмін справ
- •13) Стандарти адміністративних послуг
- •14) Компетенція місцевого суду як адміністративного
- •15) Здійснення адміністративного судочинства колегією суддів та порядок вирішення ними питань
- •8. Перегляд судових рішень в адміністративних справах у Верховному Суді України здійснюється колегіально.
- •16) Предметна підсудність адмін справ
- •1. Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
- •17) Територіальна підсудність адміністративних справ
- •18) Постанова по адмін справі
- •2. Постанова приймається, складається і підписується в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
- •19) Інстанційна підсудність адміністративних справ
- •20) Підсудність кількох повязаних між собою вимог
- •21. Поняття та структура адміністративного процесу.
- •34. Поняття та види доказів в адміністративному судочинстві
- •35. Показання та допит свідка
- •36. Заява про забезпечення доказу та порядок її розгляду
- •37. Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників
- •38. Адміністративно-процесуальна правосуб'єктність
- •40. Призначення судової експертизи та висновок експерта
- •41. Нові положення Закону України «Про судовий збір»
- •43 Витрати повязані із залученням свідків спеціалістів перекладачів та проведення суд експертиз
- •44 Права та обовязки сторін, що беруть участь в провадженні з адміністративних справ
- •45 Розподіл судових витрат
- •46 Строк звернення до адміністративного суду
- •47 Поновлення та продовження проц строків та їх обчислення
- •48 Форма та зміст адміністративного позову
- •49 Вимоги до позовної заяви
- •50 Адміністративний суд
- •51 Особливосты адмін- юрисдикційної діяльності судів у справах про адмін правопорушення
- •52 Відкриття провадження в адміністративній справі
- •53 Адмін суд першої інстанції
- •54 Залишення позовноъ зави без руху, повернення позовної заяви
- •55 Відмова у відкритті провадження
- •56 Забезпечення адміністративного позову
- •57 Підготовче правадження
- •58 Визнання адміністративного позову пыд час підготовчого провадження
- •59 Судові доручення
- •60. Компетенція судових органів в розгляді справ про адміністративне правопорушення
- •62) Виконання в Україні судових доручень іноземних судів
- •63) Виконання судового доручення іноземного суду про вручення виклику до суду
- •64) Виконання судових доручень закордонними дипломатичними установами України
- •65) Передача адміністративної справ из одного суду до іншого
- •66) Завдання адмін судочинства
- •67. Судові рішення за наслідками підготовчого провадження
- •68. Судовий розгляд справи в суді першої інстанції
- •69. Відкриття судового засідання. Правовий статус головуючого
- •70.Права і обов’язки експерта та інших учасників судового засідання
- •71. Дослідження доказів
- •72. Пояснення осіб, які беруть учатьс у справі
- •74. Автоматизована система документообігу суду
- •75. Нарадча кімната адміністративного суду
- •76. Залишення позовної заяви без розгляду, зупинення провадження у справі
- •77. Докази в адміністративному судочинстві
- •78. Порядок ухвалення судових рішень, їх форма
- •80. Звернення до адміністративного суду та відкриття провадження в адміністративній справі
- •81. Судове рішення за наслідком розгляду справи в м місцевому суді
- •82 Порядок ухвалення судових рішень, їх форма
- •83. Вимоги що застосовуються до звернень громадян
- •84 Зміст постанови суду першої інстанції
- •85. Зміст ухвали суду першої інстанції
- •86. Порядок розгляду звернень громадян (загальна характеристика)
- •87. Апеляційне провадження в адміністративних судах
- •88. Касаційне провадження в адміністративних судах
- •89. Звернення громадян, які не підлягають розгляду та вирішенню
- •90. Судові рішення, що виносяться адміністративним судом першої інстанції
- •81. Судове рішення за наслідком розгляду справи в м місцевому суді
- •91 Провадження за винятковими обставинами в адміністративному суді
- •92 Права громадянина при розгляді заяви чи скарги
- •Стаття 171. Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативне-правових актів
- •95 Особливості провадження у справах щодо спорів, які виникають із виборчих відносин
- •97 Особливості провадження у справах за зверненням окремих органів влади
- •98 Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу видворення іноземців та осіб без громадянства
- •99 Провадження в справах щодо надання адміністративних послуг органами виконавчої влади
36. Заява про забезпечення доказу та порядок її розгляду
Особи, які беруть участь у справі та обґрунтовано вважають, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим, мають право просити суд забезпечити ці докази. Забезпечення доказів може здійснюватися також за заявою заінтересованої особи до відкриття провадження у справі. Суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження.
Заяву про забезпечення доказів відрізняє від звичайного клопотання про виклик свідка, витребування доказу чи призначення експертизи те, що у ній необхідно вказати на ті обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим.
Вимоги до змісту такої заяви встановлюються ст. 75 КАСУ. Також дана стаття КАСУ визначає суд, до якого належить подавати заяву, строк і порядок її розгляду та оскарження.
У заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені:
1) докази, які необхідно забезпечити;
2) обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами;
3) обставини, які свідчать про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим;
4) адміністративна справа, для якої потрібні ці докази, у разі якщо провадження у ній відкрито, або з якою метою потрібно їх забезпечити, якщо заява подається до відкриття провадження у справі.
Докази, які необхідно забезпечити, повинні бути визначені настільки, щоб їх можна було безпомилково ідентифікувати.
Заява про забезпечення доказів подається до суду, який розглядає справу, а якщо провадження у справі ще не відкрито - до місцевого адміністративного суду, на території якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів.
За загальним правилом, заява про забезпечення доказів розглядається протягом п'яти днів після її надходження з повідомленням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У разі обґрунтованої вимоги особи, яка подала заяву про забезпечення доказів, а також якщо не можна встановити, до кого може бути згодом висунуто вимоги, заява про забезпечення доказів розглядається судом невідкладно лише за участю особи, яка подала заяву.
Питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою, яку може бути оскаржено лише в апеляційному порядку. Оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.
37. Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників
Пояснення сторони (позивача, відповідача), третьої особи (як із самостійними вимогами, так і без самостійних вимог на предмет спору) та їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи є самостійним засобом доказування в адміністративному процесі.
Пояснення щодо обставин у справі можуть бути викладені як у письмовій формі (у позовній заяві, запереченні проти адміністративного позову, в апеляційній скарзі тощо), так і в усній формі (лише в судовому засіданні). Якщо особа, яка бере участь у справі, присутня під час судового розгляду, то вона дає свої пояснення усно. Щоб не повторювати того, що вже викладено у письмових документах, адресованих суду, особа, яка бере участь у справі, може послатися на пояснення, надані нею в таких документах.
Пояснення від імені органу чи юридичної особи завжди надає її представник. Якщо працівники органу чи юридичної особи, які не є її представниками, можуть повідомити про відомі їм особисто обставини, що мають значення для справи, суд допитує їх як свідків у справі.
Сторони, треті особи або їхні представники, які дають пояснення про відомі їм особисто обставини у справі, аби посилити їх доказове значення, можуть бути за їхньою згодою допитані як свідки. Оскільки при цьому суд приводить таких осіб до присяги і попереджає про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, ці пояснення набувають більш вагомого значення під час оцінки доказів.
Перед допитом особи, яка бере участь у справі, як свідка суд не повинен попереджати її про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань, оскільки давати пояснення як свідок є правом, а не обов'язком такої особи.
Визнання стороною в суді обставин, якими друга сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, не є для суду обов'язковим. Тобто це не виключає можливості суду перевірити ці обставини доказами (у тому числі зібрати їх за власною ініціативою), якщо у нього є сумнів щодо достовірності цих обставин. В адміністративному судочинстві таке правило обґрунтоване принципом офіційного з'ясування обставин у справі.
Оцінка пояснень осіб, які беруть участь у справі
Пояснення особи, яка бере участь у справі, суд оцінює поряд з іншими доказами, зокрема пояснення однієї сторони суд повинен порівняти з поясненнями іншої сторони, з іншими доказами у справі і тоді робити висновок щодо їх достовірності.
В адміністративному судочинстві, на відміну від цивільного, відсутня імперативна норма про те, що пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників можуть бути засобом доказування лише тоді, коли вони допитані як свідки. В адміністративному судочинстві, на відміну від суто змагального цивільного процесу, суд може поставити під сумнів достовірність визнаних сторонами обставин або добровільність їх визнання.