7. Банківський переказ та розрахунки за допомогою відкритих рахунків

Банківський переказ – розрахункова банківська операція, доручення одного банку іншому виплатити визначену суму на прохання і за рахунок платника іноземному одержувачу (бенефіціару). Банківський переказ – це основна форма міжнародних розрахунків у сучасній практиці. Крім того, банківський переказ є елементом всіх інших форм міжнародних розрахунків (акредитиви, інкасо, чеки, векселі). Банківський переказ належить до платних комісійних операцій банку. Усі банки, які беруть участь у здійсненні банківського переказу, беруть комісію за проведення операції. Комісії стягуються відповідно до тарифів банку і їх суми вказуються в платіжному дорученні.

Види розрахунків переказами:

1. За дорученнями клієнтів – платіж у формі відкритого рахунку.

2. За дорученнями зарубіжних банків – платіж банківськими переказами (між банківськими кореспондентами).

Види розрахунків банківськими переказами:

1. Поштові перекази (поштові платіжні доручення) – пересилаються одним банком іншому.

2. Телеграфні перекази (телеграфне платіжне доручення).

3. Міжнародні грошові перекази (система SWIFT) – міжнародні господарські експрес-перекази.

4. Міжнародні грошові доручення – перекази через поштові агенції або міжнародний банк.

Схема документообороту при розрахунках переказами:

1. Передача обумовлених у контракті комерційних документів.

2. Заповнення заяви і платіжного доручення на підставі цих документів.

3. Списання коштів із рахунка імпортера і зарахування їх на рахунок банку-кореспондента.

4. Пересилання коштів у банк експортера.

5. Зарахування коштів на рахунок постачальника (після списання їх з рахунка банку-кореспондента).

6. Передача виписки з цього рахунка.

Для здійснення переказів, які надходять регулярно, призначені тому самому одержувачу й сума яких щоразу однакова, можна скористатися так званим дорученням банку на проведення операцій за зобов'язаннями клієнта за його рахунок. У такому випадку банк платника щоразу автоматично переказує у відповідний час заздалегідь визначену суму. Для боржника це заощадження часу і гарантія того, що він не пропустить термін сплати.

Оплата переказом можлива на будь-якій стадії виконання контракту: до відвантаження товару, після відвантаження товару, через певний період. Розрізняють два види банківського переказу: авансовий платіж; за фактом відвантаження товару.

Оплата до відвантаження означає аванс. У цьому випадку імпортер у встановлені контрактом строки або після повідомлення експортера про готовність товару до відвантаження дає доручення банку здійснити переказ валюти на користь експортера. Отримавши таке повідомлення, експортер відвантажує товар. Боржник передає своєму банку відповідний формуляр у трьох примірниках і в такий спосіб доручає йому переказати на рахунок свого кредитора певну суму грошей. Авансовий платіж в оплату імпорту рекомендується використовувати тільки у випадку абсолютної впевненості клієнта в одержанні товару в законодавчо встановлений термін постачань (90 днів). В міжнародній практиці авансовий платіж дорівнює 10-35 % суми контракту.

Платежі за імпортні товари і послуги на користь нерезидентів можуть здійснюватися через кореспондентські рахунки – Лоро і Ностро, що ведуться в Головному банку. Усі платіжні доручення на перерахування через Лоро рахунки оформлюються українською мовою, через Ностро рахунки – тільки іноземною мовою.

Розрахунки за відкритим рахунком – розрахунки, які передбачають періодичні виплати імпортера експортеру в терміни, що встановлені умовами угоди.

Розрахунки за відкритим рахунком полягають у тому, що експортер веде рахунок заборгованості імпортера, і навпаки. Для цього між контрагентами укладається спеціальна угода. Дана форма розрахунків застосовується при регулярних ділових контактах і довірі один до одного.

Розглянемо недоліки та переваги різних форм міжнародних розрахунків з погляду їх привабливості для сторін купівлі-продажу. З точки зору експортера градація привабливості така: авансовий платіж, документарний акредитив, документарне інкасо, відкритий рахунок. З точки зору імпортера: відкритий рахунок, документарне інкасо, документарний акредитив, авансовий платіж.

Розрахунки по відкритому рахунку найбільш вигідні для імпортера, бо оплату імпортер проводить після одержання товарів, а процент за наданий кредит, окремо не стягується; відсутній ризик оплати непоставленого або неприйнятого товару.

Для експортера ця форма розрахунків найменш приваблива, оскільки не містить надійної гарантії своєчасного платежу; сповільнює оборотність його капіталу;інколи викликає необхідність банківського кредиту.

Ця форма розрахунків звичайно застосовується лише на умовах взаємності, коли контрагенти по черзі виступають в ролі продавця і покупця і невиконання зобов'язань імпортером тягне за собою припинення товарних постачань експортером. При односторонніх постачаннях розрахунки по відкритому рахунку в міжнародній торгівлі застосовуються рідко.

Основні ризики при розрахунках на умовах відкритого рахунку.

а) Ризик покупця. Він відомий також як "кредитний ризик" і пов'язаний із небезпекою того, що покупець може не оплатити товар через нездатність заплатити або навмисного невиконання зобов'язань. Експортер губить контроль над товаром із моменту його відвантаження.

б) Ризик країни. Імпортер намагається оплатити, але уряд імпортера приймає закони, по валютному регулюванню, що перешкоджають виконанню платежу. Причина введення валютного регулювання може бути політичною, у вигляді альтернативи, валютне регулювання може просто бути результатом фінансового тиску, таким як проблема заборгованості країн третього світу, що означає, що країна імпортера не може дозволити собі сплачувати за імпорт.

в) Транзитний ризик. Товар подорожує значно далі в міжнародній торгівлі, що в внутрішніх угодах, і, отже, існує велика небезпека утрати чи пошкодження товару під час його транспортування від продавця до покупця.