Тема 8. Аналіз фінансової стійкості підприємства

Лекція 13 (2 год.)

Мета заняття: ознайомити студентів та поглибити їхні знання з питань сутності фінансової стійкості підприємства, порядку оцінки та визначення основних показників і типів фінансової стійкості, розвивати логічне мислення студентів, привчати творчо оперувати набутими знаннями, виховувати інтерес до обраної професії.

ПЛАН

1. Сутність фінансової стабільності та стійкості підприємства.

2. Основні показники фінансової стійкості: порядок їх розрахунку та методи оцінки.

3. Типи фінансової стійкості. Методика визначення типу фінансової стійкості.

Дидактична мета заняття: сформувати у студентів сучасне економічне мислення щодо поняття фінансової стабільності та стійкості підприємства. Показати основні показники фінансової стійкості та порядок їх розрахунку і методи оцінки. Показати основні типи фінансової стійкості та методику їх визначення.

Виховна мета – виховувати у студентів професійне мислення та інтерес до обраної професії.

Завдання лекції:

- ознайомитись з поняттям фінансової стійкості та стабільності;

- дати теоретичні та практичні уявлення щодо основних показників фінансової стійкості та порядку їх розрахунку;

- показати методику визначення типу фінансової стійкості підприємства.

Рекомендована література:

1. Білик М.Д. Фінансовий аналіз: навч. посібник.- 2-ге вид., без змін. / М. Д. Білик – К.: КНЕУ, 2007. – 592 с.

2. Гадзевич О. І. Основи економічного аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємств: навч. посіб. / О. І. Гадзевич. – К., 2004. – 177 с.

3. Дєєва Н. М. Фінансовий аналіз: навч. посіб. / Н. М. Дєєва, О. І. Дедіков. – К. : ЦУЛ, 2007. – 328 с.

4. Ізмайлова К. В. Фінансовій аналіз: навч. посіб. / К. В. Ізмайлова. – К. : МАУП, 2001. – 146 с.

5. Подольська В.О. Фінансовий аналіз: навч. посібник. / В. О. Подольська, О. В. Яріш – Київ: Центр навчальної літератути, 2007. – 488 с.

6. Цал-Цалко Ю. Фінансова звітність підприємств та її аналіз : навч.посіб. / Ю. Цал-Цалко. – К. : ЦУЛ, 2002. – 360 с.

7. Ефимова О. В. Финансовый анализ. — М.: Бухгалтерский учет, 1996.

8. Економічний аналіз: Навч. посіб. / М. А. Болюх, В. З. Бурчевсь­кий, М. І. Горбатюк, за ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. — К.: КНЕУ, 2001. — 540 с.

9. Павловська О. В., Притуляк Н. М., Невмержицька Н. Ю. Фінансовий аналіз: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2002. — 388 с.

10. Ізмайлова К. В. Сучасні технології фінансового аналізу: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. — 148 с.

11. Ковалев В. В. Финансовый анализ. Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. — М.: Финансы и статистика, 2000.

12. Кононенко О. Анализ финансовой отчетности. — Х.: Фактор, 2002. — 144 с.

13. Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2004. — 365 с.

1. Сутність фінансової стабільності та стійкості підприємства.

Ринкові умови господарювання та проблеми фінансового забезпечення діяльності підприємств обумовлюють необхідність зміни фінансово-економічної політики та кваліфікованої оцінки фінансового стану з метою виживання їх в умовах кризи і подальшого економічного зростання. Тому вітчизняні підприємства все частіше починають використовувати фінансовий аналіз.

Запорукою виживання підприємств в умовах кризи та основою їх фінансово стійкого стану є фінансова стабільність.

Фінансова стабільність підприємства є однією із найважливіших характеристик фінансового стану підприємства і пов’я­зана з рівнем його залежності від кредиторів та інвесторів. За різних умов, у яких функціонує підприємство, останнє для досягнення фінансової стабільності проходить різні етапи. Так, в умовах кризи підприємство може досягати фінансової стабілізації за такими етапами:

1) ліквідація поточної неплатоспроможності підприємства;

2) відновлення фінансової стійкості (фінансової рівноваги у короткостроковому періоді);

3) забезпечення фінансової рівноваги у довгостроковому періоді.

Кожному етапу фінансової стабілізації відповідають певні її внутрішні механізми — оперативний, тактичний і стратегічний, що являють собою систему заходів, спрямованих на вирішення конкретних завдань.

Оперативний механізм фінансової стабілізації — це система заходів, спрямованих, з одного боку, на зменшення розміру поточних зовнішніх зобов’язань підприємства у короткостроковому періоді, а з другого — на збільшення суми найліквідніших активів (грошей), що забезпечують термінове погашення цих зобов’язань.

Тактичний механізм фінансової стабілізації являє собою систему заходів, спрямованих на досягнення точки фінансової рів­новаги підприємства у наступному періоді. Під фінансовою рівновагою тут слід розуміти відповідність між можливим обсягом генерування власних фінансових ресурсів ОГ_в.ф.р та необхідним обсягом споживання власних фінансових ресурсів ОС_в.ф.р, тобто

ОГ_в.ф.р = ОС_в.ф.р.

Стратегічний механізм фінансової стабілізації є винятково наступальною стратегією фінансового розвитку, яка забезпечує оптимізацію необхідних фінансових параметрів з метою прискорення економічного зростання підприємства. Тобто стратегічний механізм фінансової стабільності — це система заходів, спрямованих на підтримання досягнутої фінансової рівноваги підприємства у довгостроковому періоді. Цей механізм ґрунтується на використанні моделі стійкого економічного зростання підпри­ємства, що забезпечується основними параметрами його фінансової стратегії. У цьому разі застосовують таку модель економічного зростання підприємства

ΔОР = ЧП : ОР · ККП · А : ВК · КО_а,

де ЧП : ОР — коефіцієнт прибутковості реалізації продукції; ККП — коефіцієнт капіталізації чистого прибутку; А : ВК — коефіцієнт левериджу активів; КО_а — коефіцієнт оборотності активів.

За цього підходу фінансова стабілізація являє собою єдиний процес і взаємопов’язує основні його складові.

Аналіз фінансової стійкості підприємства – одна з найважливіших характеристик його діяльності та фінансово-економічного добробуту. Вона характеризує результат його поточного, інвестиційного та фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвесторів, а також відображає здатність підприємства відповідати по своїх зобов’язаннях та нарощувати свій потенціал. В ринкових умовах, фінансова стійкість виступає головною умовою життєдіяльності і основою стабільності стану підприємства. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової автономії щодо володіння своїм майном.

Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності в нього коштів для розвитку і взагалі для діяльності господарюючого суб’єкта.

Надлишкова фінансова стійкість також негативно відображається на роботі підприємства, оскільки виступає гальмом в його розвитку збільшуючи затрати підприємства надлишковими запасами і резервами.

Фінансова стійкість – це такий стан фінансових ресурсів підприємства, за якого раціональне розпорядження ними є гарантією наявності власних коштів, стабільної прибутковості та забезпечення процесу розширеного відтворення. Фінансова стійкість — один із головних чинників, що впливає на досягнення підприємством фінансової рівноваги та фінансової стабільності.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об’єктивний аналіз величини та структури активів та пасивів підприємства, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

За результатами розрахунків фінансової стійкості можна зробити висновки:

• про інтенсивність використання позикових засобів;

• про ступінь залежності від короткострокових зобов'язань;

• про рівень довгострокової стійкості компанії без позикових засобів.

Користувачами результатів аналізу фінансової стійкості можуть бути засновники підприємства, його керівництво, ділові партнери та банки. Саме оцінювання фінансової стійкості дозволяє зовнішнім користувачам визначити фінансові можливості підприємства в майбутньому.

Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Аналіз фінансової стійкості підприємства можна розподілити на два етапи:

1) оцінювання фінансової стійкості — розрахунок відносних та абсолютних показників, що ґрунтуються на порівнянні активів та їх джерел фінансування;

2) оцінювання запасу фінансової стійкості — аналіз критичного обсягу реалізації, зони безпеки, операційного та фінансового левереджу.

Досить часто фінансову стійкість характеризують як стан фінансових ресурсів підприємства.

Крім того фінансова стійкість – це такий стан фінансових ресурсів, їх розподіл і використання, яке забезпечує розвиток організації на основі росту прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику. Фінансова стійкість повинна характеризуватись таким станом фінансових ресурсів, який би відповідав вимогам ринку та водночас задовольняв потреби підприємства.

Стан фінансових ресурсів не завжди характеризує в повній мірі стан самого підприємства (адже підприємство має й інші види ресурсів), але є необхідною умовою щодо фінансової стійкості підприємства. Існує такий підхід, який розглядає фінансову стійкість як стан підприємства, коли розглядають фінансову стійкість як стабільність фінансового становища підприємства. Тоді її розуміють як стабільність фінансового становища підприємства в довгостроковій перспективі, що забезпечується високою часткою власного капіталу в загальній сумі використовуваних фінансових засобів. Достатня частка власного капіталу означає, що позикові джерела фінансування використаються підприємством лише в тих межах, у яких воно може забезпечити їх повне й своєчасне повернення. Із цього погляду короткострокові зобов’язання по сумі не повинні перевищувати вартості ліквідних активів. У цьому випадку ліквідні активи не всі оборотні активи, які можна швидко перетворити в гроші. Перетворення запасів та незавершеного виробництва в гроші можливо, але це порушить безперебійну діяльність підприємства. Мова йде лише про ті ліквідні активи, перетворення яких у гроші є природною стадією їхнього руху. Крім самих коштів і фінансових вкладень сюди відносяться дебіторська заборгованість і запаси готової продукції, призначеної до продажу.

Або фінансову стійкість можна розглядати як фінансовий стан підприємства, господарська діяльність якого забезпечує в нормальних умовах виконання всіх його зобов’язань перед працівниками, іншими організаціями, державою завдяки достатнім доходам і відповідності доходів і витрат. Ми підтримуємо думку, що фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси і витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов’язаннями, а також, на наш погляд, продовжити нормальну фінансово-господарську діяльність згідно визначеної стратегії розвитку.

Слід зауважити, що при оцінці фінансової стійкості підприємства не існує яких-небудь нормованих підходів. Власники підприємств, менеджери, фінансисти самі визначають критерії аналізу фінансової стійкості підприємства залежно від переслідуваних цілей та поставленої мети використовуючи в своїй роботі різного роду показники оцінки фінансової стійкості.

Як економічна категорія фінансова стабільність — це сукупність економічних відносин, що забезпечують умови збереження підприємством абсолютної або нормальної фінансової стійкості при контрольованій фінансовій рівновазі та одночасно спроможність до стійкого економічного зростання при врахуванні найбільш вагомих зовнішніх чинників. Отже, фінансова стабільність — це спроможність підприємства досягати стану фінан­сової рівноваги при збереженні достатнього ступеня фінансової стійкості та зберігати цей стан у довгостроковій перспективі при ефективному управлінні фінансами.

Складовими елементами фінансової стабільності є: фінансова рівновага підприємства, ресурсна, потенційна та фінансова стійкість. Основними із цих складових фінансової стабільності є фінансова рівновага та фінансова стійкість.

Фінансова рівновага підприємства — це відповідність обсягів формування та використання (споживання) власних фінансових ресурсів. Така фінансова рівновага досягається оптимізацією співвідношення між часткою коштів, що капіталізуються, і тією їх часткою, що спрямовується на споживання, а також узгодження джерел формування та напрямів використання власних фінансових ресурсів, встановлення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми джерелами формування власних фінансових ресурсів. Фінансова рівновага — це агрегований показник, тому досягнення фінансової рівноваги значною мірою залежить від ефективності облікової політики підприємства, політики формування та розподілу прибутку підприємства, амортизаційної, дивідендної, емісійної політики тощо. Досягнення фінансової рівноваги — одна із найважливіших умов забезпечення фінансової стабільності, оскільки зростання можливостей щодо забезпечення приросту власних фінансових ресурсів означає підвищення фінансової стійкості та приводить до зростання ринкової вартості підприємства.

Ресурсна стійкість — це оптимальна структура трудових і матеріальних ресурсів підприємства. Вона сприяє економії витрат за рахунок скорочення потреб у фінансових ресурсах на їх фінансування, а отже, приводить до зростання прибутковості підприємства. Постійне збільшення прибутку дає змогу підприємству забезпечити в необхідній мірі формування власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, що, у свою чергу, сприяє досягненню фінансової рівноваги та фінансовій стабілізації стану підприємства.

Потенційна стійкість — це можливість підприємства щодо нарощування обсягів діяльності та його спроможність вийти на новий рівень фінансової рівноваги. Підприємство може досягати як повної так і часткової фінансової стабілізації. Повна фінансова стабілізація досягається підприємством тільки при створенні передумов для стабільного зменшення вартості капіталу, що використовується, та постійного зростання ринкової вартості підприємства.

Фінансова стійкість — це такий стан фінансових ресурсів підприємства, за якого раціональне розпорядження ними є гарантією наявності власних коштів, стабільної прибутковості та забезпечення процесу розширеного відтворення. Фінансова стійкість — один із головних чинників, що впливає на досягнення підприємством фінансової рівноваги та фінансової стабільності.

На фінансову стійкість підприємства впливають фактори, які можуть бути внутрішніми і зовнішніми, основними і другорядними, простими і складними, постійними і тимчасовими. До них відносяться:

1. Становище підприємства на фінансовому і товарному ринках.

2. Рівень розвитку техніки і технології.

3. Платоспроможний попит населення.

4. Економічна політика.

5. Випуск і реалізація продукції, її конкурентоспроможність, асортиментна політика, наявність попиту.

6. Рейтинг підприємства.

7. Міра залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів.

8. Нявність платоспроможних дебіторів.

9. Величина і структура витрат та їх співвідношення з доходами;

10. Розмір оплаченого статутного капіталу.

11. Ефективність комерційних та фінансових операцій.

12. Стан майнового потенціалу, склад і структура активів.

13. Рівень професійної підготовки фахівців тощо.