Література до лекції № 9.
Блэк Дж. Экономика: Толковый словарь: Англо–русск. – М.: Инфра–М., 2000. – C.220.
Долан Э. Дж., Линдсей Д. Микроэкономика / Пер. с англ. В. Лукашевича и др. – С.-Пб., 1994. – C. 275–285.
Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Аналітична економія: Принципи, проблеми і політика. Част. 2. Мікроекономіка. Пер. з англ. – Львів: Просвіта, 1999.– С. 379–383.
Маршалл А. Принципы экономической науки. Т. 1. – М , 1993.– С. 135.
Пиндайк Р., Рубинфельд Д. Микроэкономика: Сокр. пер. с англ. – М.: “Экономика”, “Дело”, 1992. – С. 382–384.
Рикардо Д. Начала политической экономии и налогового обложения // Антологія экономической класики: В 2-х т. – М.: МП “Эконов”, 1993. – С. 432–446.
Самуэльсон П. А., Нордхаус В. Д. Экономика: Пер. с англ. – М.: “Издательство БИНОМ”, 1997. – С. 382–387, 284–287.
Семюелсон П., Нордгауз В. Мікроекономіка. Пер. з англ. – Львів: Просвіта, 2000.– С. 228–229, 364–370.
Словарь современной экономической теории Макмиллана. – М.: Инфра–М, 1997.– С. 146.
Сломан Д. Экономикс. 5-е изд. / Пер. с англ. Под ред. С. В. Лукина. – С.-Пб.: Питер, 2005. – С. 295–297.
Сміт А. Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй: Пер. з англ. – К.: Port-Royal, 2001.– С. 174–175.
Хайман Д. Н. Современная микроэкономика: анализ и применение. В 2-х т. Т. ІІ. Пер. с англ. – М.: Финансы и статистика, 1992. – С. 226–229.
Фукс В.А. Исследование теории поземельной ренты. – М., 1871. – С. 50–51.
Янсон Ю. Значение теории ренты Рикардо в науке политической экономии. – СПб., 1864. – С. 33–34.
1 Поняття “природні ресурси” і “земля” певною мірою не співпадають, якщо брати до уваги технологічний аспект відмінностей між ними: природні ресурси включають у себе як саму землю – місце проживання людини, аграрного виробництва й будівництва, її грунти, ліси, рослинний і тваринний світ, води, надра, – так і природно-кліматичні умови. З огляду на те, що природні умови і багатства землі є невід’ємними її характеристиками, нероздільними з землею у процесі її використання й купівлі-продажу, то в економічному сенсі їх вживають як тотожні. Такої думки дотримується більшість економістів-теоретиків.