- •21.Право земельного сервітуту. Інститут добросусідства у земельному законодавстві.
- •22. Захист права власності та інших прав на землю. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського господарства.
- •23. Соціально - економічні проблеми формування ринку земельних ресурсів в у-ні. Проблема розробки та прийняття Закону у-ни «Про ринок земель»
- •24. Земельні правовики; поняття, особливості, форма, умови дійсності,
- •26. Приватизація земельних ділянок громадянами України. Приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ ї організацій.
- •27. Приватизація земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності. Приватизація земельних ділянок під об'єктами незавершеного будівництва.
- •28. Правове регулювання купівлі-продажу землі. Правові засади конкурентних форм відчуження земельних ділянок (земельних аукціонів та конкурсів),
- •29. Правове регулювання інших (окрім купівлі-продажу) договорів, спрямованих на відчуження земельних ділянок. Правове регулювання застави землі.
- •30. Поняття і види правових форм використання земель
- •31. Право користування землею: поняття., види і зміст.
- •32. Підстави та порядок виникнення права користування землею.
- •33. Підстави та порядок припинення права користування землею
- •34. Викуп (вилучення) земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів* суспільної необхідності.
- •35. Права та обов'язки власників землі та землекористувачів.
- •36. Поняття, суб'єктний та об'єктний склад орендних земельних правовідносин. Права концесіонера на земельну ділянку.
- •37. Поняття, суттєві умови та форма договору оренди (суборенди) земельної ділянки.
- •39. Плата за землю: поняття, призначення, правові форми, підстави, суб'єкти та об'єкти плати за землю.
- •40. Особливості обчислення плати за землі різких категорій. Порядок нарахування та сплати плати за землю. Пільги щодо плати за землю та відповідальність платників.
22. Захист права власності та інших прав на землю. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського господарства.
Захист суб'єктивного права на землю являє собою захист правомочностей (окремих або взятих разом) та інтересів власника земельної ділянки чи землекористувача. Право на захист — це надана уповноваженій особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушеного чи оспорюваного права. Сутність права на захист полягає у можливості його володаря самому вчиняти юридично значущі активні дії. Власник земельної ділянки чи землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав на землю здійснюється в адміністративному та судовому порядку. Земельний кодекс України (ст. 152) визначає перелік способів захисту земельних прав, який не є вичерпним. До цього переліку включено відомі цивільному законодавству основні способи захисту суб'єктивних прав. До речово-правових способів захисту земельних прав належать: визнання прав на земельну ділянку; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов); вимога власника земельної ділянки або землекористувача усунути порушення у здійсненні їх прав, які не пов'язані з позбавленням володіння земельною ділянкою (негаторний позов) та ін. До зобов'язально-правових способів захисту відносять: відшкодування збитків, заподіяних невиконанням або неналежними виконанням умов договорів (відчуження, придбання, оренди (суборенди) земельної ділянки та ін.); повернення власникові земельної ділянки, наданої у користування за договором оренди, та деякі інші. Спеціальними способами захисту є: визнання угоди щодо земельної ділянки недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які порушують права власників земельних ділянок і землекористувачів, тощо. Земельним законом передбачено можливість застосування й інших способів захисту прав на землю.
Самостійним способом захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, які перебувають у їх власності чи користуванні, відповідно до ст. 152 ЗК України є відшкодування заподіяних збитків. Воно здійснюється за підстав, передбачених ст. 156, тау порядку, визначеному ст. 157 ЗК України.
Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:
а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;
б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;
в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;
г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;
ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових угідь та чагарників у непридатний для використання стан;
д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
1. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.
2. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України
. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. 2. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. 3. Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон. 4. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. 5. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.