10. Зміст національної інвестиційної системи, основні її взаємопов’язані завдання.

Інвестиційна система – сукупність взаємозалежних структур приватних та державних секторів, які індивідуально та у взаємодії один з одним обумовлюють генерацію і поширення нових знань та технологій в межах національної економіки; комплекс інститутів правового ,фінансового і соціального характеру , що забезпечують інноваційні процеси і мають політичні, культурні, національні особливості.

Основні взаємопов’язані завдання:

• об’єднання інтересів держави і приватного сектора щодо використання досягнень науки у виробничому процесі

• створення суспільного механізму фінансування інвестиційних процесів та формування макроекономічних передумов його ефективного функціонування

• генерація постійного потоку нововведень на ринку

• скорочення часу перетворення науково-інтелектуального продукту в ринковій комерційній формі

10. Зміст стратегічного планування економіки держави.

Стратегічне планування – означає оцінку існуючих і очікуваних у майбутньому умов діяльності з урахуванням внутрішніх та зовнішніх факторів; визначає спрямованість діяльності, формує види діяльності і періоди існування певних видів діяльності.

10. Зміст та типи макроекономічного планування.

Макроекономічне планування – це особливий вид діяльності держави щодо визначення стратегічних, тактичних і оперативних цілей планового періоду а також способи досягнення таких цілей.

Типи планування:

• за економічними системами : директивне, не директивне, регулятивне, індикативне

• за строками планування: стратегічне , тактичне, поточне, довгострокове, середньострокове, короткострокове

• за напрямами: програмне, соціальне, структурне і т.д.

10. Зміст форм та інститутів демократії.

Форма демократії - це її зовнішнє вираження. Форм демократії можна назвати чимало, але основні з них такі:

1.Участь народу в управлінні державними і суспільними справами (народовладдя) - здійснюється у двох формах: прямій та непрямій

2.Формування та функціонування системи органів держави на основі демократичних принципів законності, гласності, виборності, змінюваності, поділі компетенції, які запобігають зловживанню службовим становищем і суспільним авторитетом:

3. Юридичне (насамперед конституційне) закріплення системи прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, їх охорона і захист відповідно до міжнародних стандартів.

Інститути демократії - це легітимні і легальні елементи політичної системи суспільства, які безпосередньо створюють демократичний режим у державі через втілення в них принципів демократії.

10. Зміст функцій держави- суб’єкта в регулюванні інвестиційних процесів.

Суб'єктами інвестиційної діяльності є держава через свої інституції; господарчі товариства (компанії) і корпорації; фінансово-кредитні установи; інші функціональні учасники.

Держава бере участь в інвестиційному процесі як прямо через державний сектор економіки, так і побічно, через свої інституції: органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, Національний банк, Фонд держмайна, Державний антимонопольний комітет.

Держава здійснює інвестування тих галузей і виробництв, продукція яких має загальнонаціональний характер і які найближчим часом не підлягають приватизації, таких, як оборонна галузь, окремі об'єкти загальнодержавної інфраструктури: магістралі, термінали тощо.

Кредитно-інвестиційна політика здійснюється державою через Національний банк шляхом регулювання попиту і пропозиції на залучені ресурси. Національний банк залежно від стану економіки здійснює кредитну експансію чи кредитну рестрикцію.

Держава через Національний банк проводить операції на фондовому ринку, тобто здійснює емісію, продаж і купівлю державних цінних паперів. Центральні банки справляють істотний вплив на інвестиційний процес через регулювання норми обов'язкових або мінімальних резервів.

10. Зміст функцій держави-інвестора – безпосереднього суб'єкта інвестиційної діяльності.

Відповідно до функцій, які виконує держава, вона виступає або як інвестор, або як учасник, або одночасно і як інвестор, і як учасник.

Держава як інвестор бере на себе функції фінансування тих галузей та виробництв, продукція яких має загальнодержавний характер (військово-промисловий комплекс, об'єкти загальнодержавної інфраструктури, магістралі, термінали тощо).

В окремих галузях, таких як транспорт, зв'язок, сільське господарство, держава зберігає свої функції інвестора лише частково. Більшість об'єктів цих галузей може належати до приватного сектора економіки. В інших галузях функція держави як інвестора проявляється через здійснення державних замовлень.

Держава виступає як інвестор самостійно або здійснює фінансування на договірних умовах з іншими учасниками інвестиційного процесу через створення різноманітних організаційних структур та спільних виробництв.

Держава здійснює свою участь в інвестиційному процесі як прямо через державний сектор економіки, так і опосередковано впливом на інвестиційну діяльність через органи влади. До них належать органи виконавчої влади, судові органи, спеціальні державні органи, такі як: Національний банк, Фонд державного майна України, Антимонопольний комітет, Митний комітет, спеціальні державні фонди тощо.