МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ І КУЛЬТУРИ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

І ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

ДО ДИСЦИПЛІНИ

УКРАЇНСЬКА МОВА

ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ

Модульний курс (З модуль)

Для студентів ІІ курсу філологічного факультету

спеціальності «Психологія»

Донецьк 2012

Практичне заняття 1. Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні

План:

1. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування.

2. Основні ознаки функціональних стилів.

3. Мовні особливості наукового стилю мови.

4. Мовні особливості офіційно-ділового стилю.

Література:

• Культура фахового мовлення : Навч.посібник / за ред. Н.Д.Бабич. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2005. – С.32-38.

• Мацько Л.І. Культура української фахової мови / Л.І.Мацько, Л.В.Кравець. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – С.24-32; 43-53; 91-131.

• Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкування. Модульний курс: Навч.посібник / В.І.Мозговий. – К.: центр учбової літ., 2010. – С.33-45.

• Семеног О.М. Культура наукової української мови : Навч.посібник / О.М.Семеног. – К.: ВЦ «Академія», 2010. – С.11-28.

Завдання 1. Укладіть конспект «Стилі української літературної мови».

Стилістичну систему української мови, її функціональні стилі вивчає стилістика, основним поняттям якої є стиль. Мовний стиль – сукупність засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання.

Завдання 2. Дайте відповіді на запитання:

1. Охарактеризуйте функціональні стилі української літературної мови і сферу їх застосування.

2. Назвіть особливості наукового стилю мови.

3. Назвіть особливості офіційно-ділового стилю мови.

4. Назвіть три основні відмінності між офіційно-діловим і художнім стилем.

Завдання 3. Розкрийте поняття «стиль». Які чинники впливають на формування стилю?

Завдання 4. Визначте, до яких функціональних стилів належать подані тексти. Назвіть основні ознаки цих стилів.

І. Результати загальнонаціонального соціального дослідження "Земельна реформа", проведеного Центром соціальних експертиз Інституту соціології Національної академії наук, були несподіваними.

При досить консервативній суспільній свідомості (всього 20 відсотків селян хочуть господарювати на своїй землі) кількість прихильників земельної реформи з позаторішніх 22 відсотків зросла до 38 у минулому році (З підручника).

ІІ. Творцем найбільш глибокої і впливової теорії розвитку інтелекту став швейцарець Жан Піаже (1896-1980). Він трансформував основні поняття інших шкіл: біхевіоризму (замість поняття реакції висунув поняття операції), гештальтизму (гештальт поступився місцем поняттю структури) і поглядів П´єра Жане (перейнявши у нього висхідний принцип інтеріоризації, як ми вже знаємо, за Сєченовим) (М.Й.Варій).

ІІІ. Стаття 383. Порядок розглядання касаційною інстанцією приватних скарг та протестів.

Приватні скарги та протести розглядаються в такому ж порядку, як і касаційні скарги та протести .

ІV. I все-таки – нi, не сьогоднi.

Ще почекати. Додивитись цей фiльм до кiнця. На вiдмiну вiд тих, котрi транслюються по тутешнiх "паблiк ченнелз", – коли в найнапруженiшi хвилини, з холодком мимовiльного остраху стежачи, як герой мчить порожнiм тунелем, де з-за рогу на нього от-от вихопиться престрашенне чудовисько, спохоплюєшся – а хай йому грець! – що все ж повинно скiнчитися гаразд – ще двi-три хвилини, сутичка, купа-мала, качання по пiдлозi, i чудовисько, несвiтськи ревнувши, якимось дивом розточиться в прах, а мужнiй, тiльки трохи поскубаний герой, повитий димами пожариська, переводячи дух, пригорне до себе врятовану Шерон Стоун, чи ту другу кралю, чорнявеньку, як-її-там, – i наринула, було, тривога вмент являє всю свою смiховиннiсть: знов цим голлiвудiвським гаям вдалося, бодай на мить, тебе ошукати! – на вiдмiну вiд цих, фiльм, котрий ти все-таки не важишся вимкнути, не конче має скiнчитися щасливо (О.Забужко).

Завдання 5. Оберіть правильну відповідь.

1.Мовний стиль – це:

1. різновиди текстів певного стилю;

2. сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання;

3. різновид національної мови, який є засобом спілкування людей, об’єднаних спільною територією.

2.Офіційно-діловий стиль – це:

1. мова ділових паперів;

2. єдність художніх образів і форм їх вираження;

3. письмове знаряддя, яке використовувалося в часи середньовіччя.

3.Основною ознакою офіційно-ділового стилю є:

1. вживання побутової лексики;

2. широке використання емоційно-забарвленої лексики;

3. наявність реквізитів, що мають певну черговість.

Завдання 6. Заповніть таблицю:

Назва стилю	Ділові папери, характерні для цього стилю	Сфера спілкування	Форма реалізації стилю	Мовні особливості стилю	Висновки

Завдання 7. Відредагуйте словосполучення:

Прийняти міри, приймати участь, приймати до відома, соблюдати порядок, заключати договір, заключати угоду, згідно правил, відповідно плану, повістка дня, по хворобі, по цьому приводу, поступають пропозиції, по приказу, працювати по сумісництву, всі без виключення, по проханню, по замовленню.

Завдання 8. Ознайомтесь з мовними особливостями наукового стилю.

Для наукового стилю характерні:

На лексичному рівні

Провідна і постійна ознака – термінологічність, тобто наявність термінологічної лексики й фразеології (психоаналіз, сангвінік,індивідуальна психологія, маревне сприйняття, чутливість ).

Основний компонент – загальновживана лексика. Її характерна риса – однозначність. Наприклад, із 7 зафіксованих у 11-томному словнику української мови значень дієслова займати науковий текст реалізує лише значення “заповнювати собою якийсь простір” і т.ін.

Загальновживані слова набувають узагальненого значення. Називаючи предмет, говорячи про явище, автор наукового твору має на увазі не конкретний предмет чи явище, а клас предметів, ряд явищ.

Широко представлена літературно-книжна лексика, професіоналізми.

На граматичному рівні (морфологічному)

Однією із характерних особливостей є узагальнене, абстраговане, “позачасове” вживання дієслівної категорії часу. Дієслово позначає дію і стан як властиві предметам постійні ознаки. Час представлений найбільше теперішнім постійної дії, що позначає її безперервність, або абстрактним теперішнім та абстрактним майбутнім. Наприклад: “Доказом може бути будь-яка річ, обставина”, “ Маревною міграцією вважають зміну хворим під впливом маревних переживань місця проживання ”.

Визначальною особливістю є вживання І особи множини теперішнього часу для підкреслення скромності автора та для залучення читача до спільних з ним дій, пор.: “Ми не обмежуємо себе виключно ліцензійною діяльністю”, “Ви і я маємо тут єдність”. У науково-популярному стилі є 2 особа дієслів теперішнього часу, наприклад: “Ви берете з собою свідка”.

Як засіб зв’язку мікротем тексту, логічного переходу в розгортанні думок вживаються форми майбутнього часу: “Звернемось до головних компонентів державності”.

Переважають дієслова недоконаного виду, оскільки, як правило, йдеться про розвиток чогось.

Широковживані іменники з абстрактним значенням із суфіксами –ість, -ств(о), -от(я), -аці(я), -изм та ін.: банкрутство, сугестивність, добродійність, інфляція, порушення, бюрократизм, візуалізація.

Іменники, які в загальновживаній мові не мають множини, набувають такого значення в наукових текстах: широти, води, олії, температури.

Серед прикметників відносні переважають над якісними.

Однією з особливостей стилю є відсутність особового займенника я. Часто вживані вказівні займенники цей, той, такий та займенникові слова даний, відомий, відповідний. Вони забезпечують зв’язність логічного викладу думки.

Типові сполучники і відносні слова відповідно до того, що; внаслідок того, що; після того, як; залежно від того, що і т.ін.; часті парні конструкції із сполучниками: не тільки (не лише)... але (а) й; як..., так і.

Послідовність логічного міркування передають словосполученнями і словами наприклад, так, крім, тобто, а саме, за винятком, на відміну, таким чином та деякими іншими.

На синтаксичному рівні:

У мові наукових текстів особливо часто трапляються великі за обсягом складної будови речення. Часто такі тексти мають багато однорідних підрядних речень та однорідних членів речення, відокремлених слів, зворотів, вставних словосполучень, речень. Характерні усталені словосполучення: має (мають) місце; існує думка; виходячи з; якщо правильно (справді)..., то; хай (припустимо), тоді (в такому разі) і т.ін. На структурному рівні: Науковий виклад містить у собі певним чином оформлені аргументи для обґрунтування положень, тверджень, висунутих автором. Це не лише словесно оформлені автором власні міркування і спостереження, але й різні формули, рівняння, таблиці, цитати, ілюстрації, посилання, виноски.

Завдання 9. Ознайомтесь з мовними особливостями офіційно-ділового стилю.

Мовний рівень	Мовні особливості
1. Лексичний	Об’єктивна констатація фактів на лексичному рівні вимагає вживання книжної лексики із прямим значенням слів, що повинні точно і чітко називати факти, події, явища. Образність відсутня. Стандартизація лексики, вживання канцеляризмів, мовних кліше, штампів: вищезазначений, сторони, відрядити, призначити, ухвала, з огляду на…, у зв’язку з.., відповідно до…, список додається. Часто трапляються абревіатури (назви установ, організацій, служб, приладів, обладнання, систем).
2. Граматичний: а) морфологічний	Широке використання неозначеної форми дієслів (подати висновки, затвердити, доповісти, зобов’язати, вважати за доцільне), форм на –но, -то (сплачено, складено і підписано, зазначено, заборонено, одержано, посвідчено, узоджено, прийнято, складено комісією), дієслів теперішнього часу, але із позачасовим значенням: документи подаються, який мешкає, сторона зобов’язується, замовник доручає. Віддієслівні іменники застосовуються частіше, ніж іменники: виконання, збереження, утворення, розв’язання, здійснення. Частіше, ніж в інших стилях, вживаються числівники. Серед прикметників більш поширені відносні: професійні якості, фінансова підтримка, платіжне доручення, безготівковий розрахунок. Часто вживаються складні прикметники: житлово-експлуатаційне управління, паливно-мастильні матеріали, товарно-матеріальні цінності. Менш вживаною частиною мови є займенник. Використовуються переважно вказівні та особові займенники.
б) синтаксичний	Речення здебільшого прості, але ускладнені дієприкметниковими та дієприслівниковими конструкціями, звертанням, однорідними членами речення. Частими є описові конструкції: що діє на підставі; суперечки, що виникають при виконанні договору; період, за який складається звіт. Поширені дієприкметникові та дієприслівникові звороти: передбачені договором; підтверджений письмово; зважаючи на викладене вище; беручи до уваги; враховуючи все сказане вище. Переважають речення з іменним присудком: нестача була зафіксована; справу буде передано; виконавець зобов’язаний, майно має бути повернене. Вживаються пасивні конструкції: визначаються розміри, задовольняються вимоги, оплата визначається, переказується на рахунок. Традиційний прямий порядок слів (підмет перед присудком, означення перед означуваним словом, обставина після присудка)

Завдання 10. Виконайте мовностилістичний аналіз наукового тексту.

Формула біхевіоризму була чіткою і однозначною: стимул – реакція. Питання про ті процеси, які відбуваються в організмі та психічному устрої між стимулом і реакцією, не брали до уваги.

В основі такої позиції – упереджена філософія позитивізму: переконання в тому, що для наукового факту характерна безпосередня спостережливість. Як зовнішній стимул, так і реакція були доступні для спостереження кожному, незалежно від його теоретичної позиції. Тому зв´язок «стимул – реакція» є, відповідно до радикального біхевіоризму, непорушною опорою психології як точної науки.

Тим часом у колі біхевіористів з´явилися видатні психологи, які поставили цей постулат під сумнів. Першим з них був американець Едвард Толмен (1886-1959), який вважав, що формула поведінки має складатися не з двох, а з трьох членів, і тому виглядати так: стимул (незалежна змінна) – проміжні змінні – залежна змінна (реакція) (М.Й.Варій).

Завдання 11. Виконайте мовностилістичний аналіз тексту офіційно-ділового стилю.

Львівський завод «Електрон» Генеральному директорові заводу

Грищуку Л.Д.

СЛУЖБОВА ЗАПИСКА

05.04.2009р. м. Львів

Про витрати паливно-мастильних матеріалів.

Доводжу до Вашого відома, що у другому кварталі поточного року витрати паливно-мастильних матеріалів у цілому не перевищили запланованих обсягів (додаток № 1). Однак у зв’язку зі зростанням вантажних перевезень на кінець II кварталу запаси дизельного палива на сьогодні скоротилися до мінімуму й зараз складають 42% від необхідного на поточний місяць (додаток № 2).

Головний механік (підпис) В. П. Сергєєв

Завдання 12. З’ясуйте, в якому стилі можна використати наведені слова і сполучення слів:

І. Гарненький, мій любий, великуватий, геть від мене, таке говорить, впав в око, любчику мій, точнісінький, говорун, головище, стояти на смерть.

ІІ. Форма №5, параграф, донесення, протокол, договір, акт, квитанція, доводжу до Вашого відома, прошу взяти до уваги, прошу Вашого розпорядження, до заяви додаю, нижче підписані, комісія у складі…

ІІІ. Естетичний, генерація, толерантний, суб’єкт, газогенератор, філософський напрям, інтегральний, синусоїдний, анфас, консиліум, соціальний, дегенерат, альтруїст, екуменізм, доктрина, система, інфраструктура, конгресмен, президія, консенсус, спорадичний, парадигма.

Завдання 13. Придумайте власні тексти, що могли б бути ілюстраціями розмовного, ділового, публіцистичного, художнього і наукового стилів.

Завдання 14. Повторіть поділ іменників на відміни та особливості відмінювання.

І відміна	ІІ відміна	ІІІ відміна	ІV відміна
iменники чоловiчого та жiночого роду, а також iменники спiльного роду із закiнченням у називному вiдмiнку однини -а, -я: вода, праця, воєвода, сирота	iменники чоловiчого роду із закiнченням -о та нульовим закiнченням у називному вiдмiнку однини: майстер, батько, степ; а також iменники середнього роду з закiнченням у називному вiдмiнку однини -о, -е, -я: поле, море, знання	iменники жiночого роду з нульовим закiнченням у називному вiдмiнку однини: нiч, сiль; а також iменник мати: солi, матерi, сiллю, матiр'ю	iменники середнього роду iз закiнченням -а, -я у називному вiдмiнку однини, в яких при вiдмiнюваннi з'являються суфiкси -ат, -ят, -ен: хлопча, курча, внуча

Як бачимо, iменники середнього роду з закiнченням -я розподiляються за двома вiдмiнами. Цей розподiл ґрунтується на рiзницi у вiдмiнкових формах, порiвняйте:

Н.	Знання	ім’я	Теля	Хлопча	Внуча
Р.	Знання	Імені	Теляти	Хлопчати	Внучати
Д.	Знанню	Імені	Теляті	Хлопчаті	Внучаті
З.	Знання	Ім’я	Теля	Хлопча	Внуча
О.	Знанням	Іменем	Телям	Хлопчам	Внучам
М	На знанні	На імені	На теляті	На хлопчаті	На внучаті

Iменники, що мають форму тiльки множини, незмiнюванi iменники та iменники, що походять з субстантивованих прикметникiв, не належать до жодної з вiдмiн: окуляри, дверi, журi, метро, знайомий, ланкова.

Iменники I та II вiдмiни подiляються на три групи: тверду, м'яку i мiшану.

До твердої групи належать iменники I i II вiдмiни з основою на твердий приголосний: яблуко, вода, клен.

До м'якої грути належать iменники I i II вiдмiни з основою на м'який приголосний: iдея, зоря, мiсяць, життя.

До мiшаної групи належать iменники I i II вiдмiни з основою на шиплячий приголосний: круча, нiж, плющ.

Iменники твердої групи I вiдмiни в родовому вiдмiнку однини закiнчуються на -и: води, роси; у м'якiй та мiшанiй групi - на -i, -ї: межi, олiї, вишнi; в орудному вiдмiнку однини iменники твердої групи закiнчуються на -ою: водою, росою; у м'якiй та мiшанiй групi - на -ею (-єю): пiснею, мрiєю, душею.

Iменники II вiдмiни твердої групи в орудному вiдмiнку закiнчуються на -ом: директором, вiкном, батьком; iменники м'якої та мiшаної групи закiнчуються -ем (-єм): лiкарем, товаришем, краєм.

Закінчення іменників чоловічого роду у родовому відмінку однини

-а (-я)		-у (-ю)
Назви осіб, власні імена та прізвища, персоніфіковані предмети та явища: учителя, Андрія, Вітра		Назви суспільних явищ і абстрактних понять: космосу, закону, конфлікту, інтересу, комунізму
Назви населених пунктів: Києва, Харкова, але: Кривого Рогу, Червоного Яру		Назви островів, гір, країн, областей: Донбасу, Уралу, Сахаліну, Афганістану, Кавказу, Сибіру
Географічні назви з наголосом на закінченні або з суфіксами -ов-, -ев-,-єв-, -ин-, -їн-: Дністра, Псла, Тетерева, Пирятина		Назви річок, озер, крім тих, що мають наголос на закінченні: Бугу, Світязу, Амуру
Назви тварин і дерев: ведмедя, дуба, ясеня		Назви речовини, матерілу: азоту, меду, напою, граніту, але: хліба
Назви предметів, машин і їх деталей: автомобіля, дизеля, мотора, поршня, трактора		Назви збірних понять, будівель, споруд та їх частин: заводу, каналу, магазину, коридору, поверху, кабінету, лісу, але гаража́, млина́, блиндажа́
Назви мір, днів, місяців: метра, грама, четверга, тижня, січня, літра		Назви установ, закладів, організацій та їх структурних підрозділів: університету, факультету, деканату
Назви грошових знаків, числові назви: карбованця, долара, фунта, мільйона		Назви явищ природи, місця, простору: морозу, інею, граду, краю
Терміни українського та іншомовного походження: трикутника, відмінка, суфікса, радіуса, синуса, кута, куба		Назви почуттів, процесів, станів, властивостей: страху, грипу, болю, процесу
Назви частин цілого: атома, електрона, відсотка		Назви ігор, танців: футболу, вальсу, тенісу, хокею, але: гопака, козака
Назви рослин, крім трав’янистих, кущових і в’юнких: огірка, помідора, гладіолуса, але: плющу, барвінку		Складні безсуфіксні слова (крім назв істот), префіксальні іменники із різними значеннями, крім назв істот: світогляду, рукопису, родоводу, заробітку, побуту

У деяких іменниках зміна закінчення впливає на лексичне значення слова: акта (документ) – акту (дія), апарата (прилад) – апарату (установа), блока (частина споруди, машина) – блоку (об’єднання партій, держав) та ін.

Кличний відмінок

Особливiстю iменникiв чоловiчого та жiночого роду є їх здатнiсть утворювати кличний вiдмiнок, яким ми користуємось при звертаннi до когось (рiдше до чогось): Олено, брате, земле тощо.

Звертання бувають простими (складаються з одного слова) i поширеними (складаються з двох i бiльше слiв). Якщо до складу поширеного звертання входять прикметники чи займенники, то вони залишаються незмiнюваними, i тiльки iменник набуває специфiчної форми: Рiдна мати моя; Ой, Морозе, Морозенку; Україно моя.

Розглянемо звертання, що складаються з двох iменникiв:

Звертання	Форма кличного відмінка
	1-й компонент	2-й компонент
Ім’я + ім’я по батькові: Іван Петрович	Іване	Петровичу
Загальна назва +ім’я: друг Сергій	друже	Сергію
Загальна назва + загальна назва: пан професор	пане	професоре
Загальна назва + прізвище: громаданин Іваненко	громадянине	Іваненко(Іваненку)

Чоловiчi iмена по батьковi у формi кличного вiдмiнка мають стале закiнчення

-у, жiночi iмена по батьковi – стале закiнчення -о: Вiкторовичу, Степановичу, Валентинiвно, Романiвно.

Iменники I вiдмiни

твердої групи у кличному вiдмiнку мають закiнчення -о: дружино, Миколо; м'якої та мiшаної групи - -е: земле, робiтнице;

м'якої групи пiсля голосного та апострофа - -є: Марiє, сiм’є;

деякi пестливi iменники м'якої групи - -ю: Галю, доню, бабусю;

Iменники II вiдмiни

твердої групи (iз суфiксами -ик-, -ок-, -к-), iншомовнi iмена з основою на г, к, х та деякi iменники мiшаної групи з основою на шиплячий (крiм ж) мають закiнчення -у: батьку, провiднику, Генрiху, робiтнику;

м'якої групи мають закiнчення -ю: Вiталiю, вчителю;

твердої групи, а також м'якої групи з суфiксом -ець, мiшаної групи (власнi назви з основою на ж, ч, ш, дж i загальнi назви з основою на р, ж) мають закiнчення -е:

Петре, друже, хлопче, школяре;

Iменники III вiдмiни

у кличнiй формi мають закiнчення -е: любове, гордосте, радосте.

Iменники у множинi та iменники середнього роду у кличному вiдмiнку мають однакову форму з називним вiдмiнком: друзi, дiячi, фiзики.

Завдання 15. Подані іменники поставте у родовому відмінку однини, поясніть їх правопис.

1. Екран, спалах, напрямок, рух, кут, заряд, електрон, діаметр, елемент, закон, зв’язок, спектр, графік, корінь, крок, факт, час, стан, вчитель, газ, об’єм, вигляд, ефект, тиск, процес, Олександр, лаборант, керівник, Кальміус, Буг, вплив.

2. Доказ, дармоїд, фактор, платник, відбиток, бюджет, обвинувач, адвокат, деканат, університет, коридор, суд, споживач, балкон, злочин, розріз, часопис, абзац, текст, шлях, спосіб, позов, декан, бар'єр, сніг.

3. Контроль, порядок, тайфун, рік, баланс, статус, вітер, облік, телефон, насип, обов’язок, професор, Кавказ, Сиваш, коридор, вирок, заповіт, спеціаліст, трактор, бампер, валідол, вереск, проспект, мир, реалізм, грудень, атом.

Завдання 16. Утворіть форму кличного вiдмiнка вiд поданих власних назв. Пояніть закономiрностi вiдмiнкових закiнчень. Як ще можна звернутись до чоловiка чи жiнки?

Дружина, сусід, ректор, Юрій, водій, секретар, банкір, піонер, Iван Iванович, Сергiй Петрович, Степан Вiкторович, Юрiй Андрiйович, Галина Семенiвна, Валентина Iллiвна, Любов Петрівна, пан директор.

Завдання 17. Оберіть правильну відповідь.

1. У якому рядку всі іменники в місцевому відмінку однини можуть мати закінчення -у (-ю)?

1. Сніг, шлях, лист, штаб, ліс.

2. Сік, поверх, поріг, дзьоб, берег.

3. Бій, сад, ряд, лід, степ.

4. Міст, клуб, віз, край, центр.

5. Місяць, продаж, рів, світ, стовп.

2. Вкажіть, у якому рядку всі іменники ІІ відміни в орудному відмінку однини мають закінчення -ом.

1. Палець, море, горе, кухар, перукар.

2. Село, пісок, поле, ніж, приймач.

3. Вікно, богатир, вівчар, казкар, луг.

4. Вокзал, абзац, олівець, хлопець, стадіон.

5. Бік, палац, бригадир, полотно, прапор.

3. Виберіть рядок, у якому всі іменники ІІ відміни у родовому відмінку однини мають закінчення -у (-ю).

1. Вік, Лондон, стіл, тиждень, учень.

2. Мед, інститут, вітер, розум, сміх.

3. Гараж, жаль, камінь, Ужгород, рік.

4. Олівець, квадрат, штаб, театр, характер.

5. Зошит, ключ, інститут, парник, коридор.

Практичне заняття 2. Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні

План:

1. Становлення і розвиток наукового стилю української мови.

2. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу.

3. Мовні засоби наукового стилю

Література:

• Власенко Л.А. Фахова українська мова : Навч.посібник / Л.А.Власенко, В.В.Дубічинський, О.М.Кримець. – К. : Центр учбової літ., 2008. – С.10-33.

• Мацько Л.І. Культура української фахової мови / Л.І.Мацько, Л.В.Кравець. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – С.40-75.

• Семеног О.М. Культура наукової української мови: Навч.посібник / О.М.Семеног. – Київ: Видавничий центр «Академія», 2010. – С.62-99.

Завдання 18. Напишіть конспект на тему «Становлення і розвиток наукового стилю української мови».

Завдання 19. Прочитайте текст. Доведіть, що він науково-навчального підстилю. Поясніть особливості добору та використання мовних засобів у цьому підстилі. Проаналізуйте, як досягаються абстрагованість, точність, ясність, об’єктивність викладу.

Антропософія Рудольфа Штайнера й концептуальне вчення Макса Генделя є різновидами теософії, з якої вони виокремилися на початку XX століття. Обидві доктрини виокремлюють у людській істоті сім принципів, або тіл. Сповідуючи еволюційний підхід, вони кажуть про поступове збільшення кількості тіл при переході від нижчих рівнів живої природи до вищих. На даний час у людини виявлено чотири тіла: фізичне, ефірне, астральне і ментальне. В онтогенезі у людини спостерігається процес, аналогічний філогенезу: поступове пробудження тіла й переважний розвиток якогось одного з них на певному тимчасовому відрізку. Над трьома нижчими тілами можна виконати роботу з метою їхнього вдосконалювання. Гендель рекомендує такі вправи для їхнього розвитку: концентрація, медитація, споглядання, поклоніння. Процедури, пропоновані Штайнером, визначаються як імагінація, інспірація й інтуїція. Те, що прийнято розуміти під тілом, можна зарахувати до фізичного й ефірного тіла людської істоти. Фізичне тіло зазнає впливу процесів, які мають хімічну природу, ефірне - процесів, які мають електричну природу. Ефірне тіло чоловіка - негативне, жінки - позитивне. Іноді може відбуватися часткове відділення ефірного тіла від фізичного (М.Й.Варій).

Завдання 20. Доповніть рядочки лексичних засобів, якими можна виразити:

а) узагальнення, підсумок, висновок: аналіз дозволяє зробити такі висновки…

б) вказівку на зв’язок з попереднім: виходячи з вищевикладеного, загальний аналіз свідчить…

в) авторське припущення: для підтвердження, можливо…

г) авторську впевненість: звичайно, очевидно, слід наголосити також на тому…

ґ) наведення прикладів, фактів: аналогічний приклад, спробуємо навести приклад…

д) авторську впевненість: автор вважає; тому вважаємо, що; зважаючи на це; наголошуємо, що…

Завдання 21. Дайте відповіді на запитання:

1. Назвіть підстилі наукового стилю.

2. Яке призначення власне наукового підстилю?

3. Від чого залежить добір і поєднання мовних засобів у науковому стилі?

4. Чим забезпечується ясність наукового стилю?

5. На які три типи поділяються тези?

6. У чому різниця між підручником і посібником?

Завдання 22. Заповніть таблицю «Мовні особливості наукового стилю»:

Мовний рівень	Мовні особливості	Приклади
Лексичний рівень
Морфологічний рівень
Синтаксичний рівень

Завдання 23. Перекладіть текст українською мовою. Підкресліть терміни. До якого підстилю надежить даний текст?

Чистые типы темперамента встречаются сравнительно редко. Основная масса людей — флегматического и сангвинического типа.

Существо различия типов темперамента находит объяснение в физиологической теории высшей нервной деятельности, разработанной й. П. Павловым (1849-1936). Нервная система характеризуется силой раздражительного и тормозного процессов в коре головного мозга, их уравновешенностью или подвижностью. Сила раздражительного процесса выражается в особенности нервной системы выносить длительные и сильные напряжения; сила тормозного процесса — в возможности затормаживать излишнюю активность наших действий, ненужные раздражения. Уравновешенность означает степень выраженности этих процессов относительно друг друга. Подвижность — это быстрота замены одного процесса другим.

Разное реагирование людей на один и тот же раздражитель обусловлено не только врожденной причиной — темпераментом, но и приобретенной — широтой кругозора и уровнем культуры. Чем шире кругозор и выше культура, тем адекватнее человек ведет себя в ответ на раздражитель, тем более он коммуникабелен (Журн.).

Завдання 24. Повторіть правила відмінювання числівників.

Числiвник – найскладнiша для сприйняття студентiв частина мови, через рiзноманiтнiсть будови та особливостi вiдмiнкових закiнчень.