- •Практичне заняття 1-2. Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні
- •01.10.2014-14.10.2014(Тест)
- •Становлення і розвиток наукового стилю української мови
- •Терміни та його ознаки
- •Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія
- •Способи творення термінів
- •Проблеми сучасного термінознавства
- •Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу
- •Практичне заняття 3-4. Анотування
- •21.10.2014-21.11.2014 (Тест)
- •План, тези, конспект як засіб організації розумової праці
- •Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлення покликань
- •Анотування наукових текстів
- •Стаття як самостійний науковий твір
- •Практичне заняття 5-8. Реферування, редагування наукових текстів
- •21.11.2014-20.12.2014(Тест)
- •Суть і види перекладу
- •Переклад і редагування наукових текстів
- •Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою
- •Реферат як жанр академічного письма
План роботи для студентів 3 курсу (модуль №3, зимова сесія – іспит)
За семестр передбачено 3 тести (20 питань по 2 бали максимум за кожну правильну відповідь) = 40 балів
Усний переклад фахового тексту з рос.мови на українську (10 000 знаків) = 5 балів
МКР (модульна контрольна робота) = 5 балів
Іспит (тестові завдання) - максимум 50 балів
Практичне заняття 1-2. Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні
01.10.2014-14.10.2014(Тест)
План
Становлення і розвиток наукового стилю української мови. Терміни та його ознаки. Термінологія як система.
Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія. Способи творення термінів.
Проблеми сучасного термінознавства.
Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу.
Становлення і розвиток наукового стилю української мови
Науковий стиль української мови почав розвиватися із середини ХІХ ст. Перша серйозна спроба поставити питання про науковий стиль української мови в теоретичному плані належить П.Житецькому. Першою українською науковою установою справедливо вважають Львівське Наукове товариство імені Т.Г. Шевченка (1893), метою якого було творити науку українською мовою, що передбачало формування національної наукової термінології. У 1907 році було створено Українське наукове товариство у Києві. Ці наукові установи видавали “Записки” та збірники матеріалів роботи різних секцій. Отже, з 90-их років ХІХ ст. науковий стиль української мови почав активне становлення. Спочатку були гуманітарна та суспільна сфери, а згодом і технічна. На кінець ХІХ ст. – початок ХХ ст. уже були вироблені загальнонаукова, гуманітарна і фахові термінології, що відображали рівень розвитку науки на той час: аналіз, синтез, аксіома. гіпотеза, процес, об’єкт, продуктивні сили, ґенеза, методологія, проблема, орган, опозиція, система, теорія, формула.
З організацією у 1921 році Інституту української наукової мови при Академії наук України почався новий період у становленні української науково-технічної термінології. Основним завданням Інституту було вироблення термінології з різних галузей знань і впровадження української мови в усі сфери суспільного життя. Однак уже з 30-их років ХХ ст. термінотворча діяльність була призупинена; тоталітарний режим, що утвердився в СРСР, жорстоко обірвав ці починання. Протягом наступних десятиліть головним завданням і темою дослідження українських термінологів було максимальне наближення української й інших національних термінологій до російської.
Сьогодні в Україні стандартизація термінології стала державною справою. Від розв'язання мовних питань, зокрема термінологічних, як відомо, залежать темпи державотворчих процесів, освіта, наука, виробництво потребує єдиної, зручної, логічної української термінології. З огляду на ці умови в Держстандарті України розроблено Концепцію державних систем стандартизації, метрології та сертифікації, схвалену урядом. У липні 1992 року спільним наказом Міносвіти та Держстандарту України створено Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології. Закінчення процесу формування наукового стилю української мови в усіх його жанрових різновидах припадає на ХХ ст. Він досягає такого рівня розвитку, що дає змогу передати найскладніші здобутки людської думки в будь-якій сфері наукових знань. В українській науковій мові виробилися власні принципи використання словесних і граматичних засобів загальнонаціональної літературної мови, а також у ній представлені й індивідуальні манери письма відомих учених. Усе це є показником її стилістичної зрілості та багатства.