- •1. Государственное право зарубежных стран как наука и учебная дисциплина
- •2. Система государственного права в зарубежных странах. 3. Нормы и институты государственного права в зарубедных странах.
- •4. Источники государственного права в зарубежных странах.
- •5. Конституция – основной источник государственного права.
- •6. Закон как источник государственного права. Виды законов.
- •7. Акты органов конст. Контроля(надзора) и судеб. Прецеденты как источники государственного права.
- •8.Конституционные обычаи.
- •9. Договор как источник государственного права.
- •10. Религиозное право как источник государственного права.
- •11. Основные черты и особенности послевоенных конституций зарубежных стран (Фр., фрг, Япония)
- •12. Форма конституции.
- •13. Структура Конституции.
- •14. Порядок принятия, изменения и отмены конституции.
- •15. Принятие конституции представительными органами.
- •16. Принятие конституции избирательным корпусом.
- •17. Классификация конституций.
- •18. Права человека и гражданина. Права, свободы и обязанности.
- •19. Равенство прав, свобод и обязанностей.
- •20. Историческое развитие прав и свобод. Поколение прав человека. Классификация прав и свобод.
- •21. Гарантии прав и свобод.
- •22. Понятие гражданства(подданства). Проблема поли гражданства. Режим иностранцев.
- •23. Способы приобретения гражданства.
- •24. Прекращение гражданства.
- •25. Личные (гражданские) права, свободы и обязанности.
- •26. Политические права, свободы и обязанности.
- •27. Экономические, социальные и культурные права, свободы и обязанности.
- •28. Понятие политических партий. Функции политических партий.
- •29. Основные виды политических партий в зарубежых странах.
- •30. Организационная структура политических партий.
- •31. Партийные системы зарубежных государств. Виды партийных систем.
- •32. Форма правления зарубежных стран.
- •33. Монархия – понятие и сущность. Основные признаки монархии. Виды монархии.
- •34. Республика – понятие и сущность. Признаки республиканской формы правления. Виды республик.
- •35. Формы государственного устройства зарубежных стран.
- •36. Унитарное устройство(унитаризм). Основне признаки унітарного государства.
- •37. Федеративное устройство (федерализм). Основные признаки федеративного устройства.
- •38. Распределение компетенции и отношения между федерацией и ее субьектами.
- •39. Государственный режим. Соотношение государственного режима и политического режима.
- •40. Признаки и виды антидемократического режима.
- •41. Признаки и виды демократического режима.
- •42. Парламентский и министерский государственные режимы.
- •43. Понятие и принципы избирательного права. Активное и пассивное избирательное право. Избирательные цензы. 44. Понятие и виды выборов.
- •45. Понятие избирательной системы. Мажоритарная и пропорциональная избирательные системы.
- •46. Понятие и виды референдумов. Предмет референдума. Формула референдума. Народная законодательная инициатива.
- •47. Возникновение и развитие парламента. Парламент и парламентаризм.
- •48. Структура парламента и организация его палат. Общая характеристика верхних палат в двухпалатных парламентах.
- •49. Должностные лица парламента и их правовое положение.
- •51. Правовое положение комитетов парламента.
- •52. Смотреть ответ на вопрос 49.
- •53. Законодательный процесс и его стадии.
- •54. Контроль парламентов над деятельностью правительств в парламентарных странах.
- •64. Полномочия правительств.
- •68. Билль о правах. Крнституционный статус личности в сша.
- •76. Конституция Великобритании, ее составные части.
- •75. Начала конституционного развития Великобритании.
- •76. Политическая система Великобритании.
- •77. Роль монарха Великобритании в управлении страной. Королевские прерогативы.
- •78. Парламент Великобритании, его правовое положение и структура.
- •79. Комитеты британского парламента, их виды и полномочия.
- •81. Правительство и Кабинет министров Великобритании. Внутренний кабинет.
- •82. Конституционное развитие Франции.
- •83. Президент Франции. Его полномочия и место в системе государственных органов.
- •84. Парламент Франции. Его структура, порядок формирования и полномочия.
- •85. Правительство Франции. Совет министров. Кабинет министров.
- •86. Органы конституционного контроля Франции. Порядок формирования и компетенции Конституционного Совета Франции.
- •87. Региональное и местное управление и самоуправление во Франции.
- •88. Начала конституционного развития Германии.
- •90. Федерация фрг.
- •95. Политическая система Японии.
- •96. Конституция Японии 1947г.
- •97. Правовое положение императора Японии.
- •98. Парламент Японии, его структура. Способы принятия законов.
- •99. Правительство Японии, его состав и порядок формирования.
21. Гарантии прав и свобод.
В конституційно-правовій літературі під гарантіями основних прав і свобод громадянина розуміють систему норм, принципів, умов і вимог, які забезпечують у своїй сукупності дотримання прав, свобод і законних інтересів людини.
Залежно від змісту та механізму дії розрізняють соціальні, економічні, політичні та правові гарантії. Соціальні гарантії – це ті суспільні підвалини, традиції, що сприяють реалізації прав людини, які утворюють атмосферу свободи, поваги до особи (наприклад, ідея особистої свободи та готовність її захищати – у американців, німецька традиція законопослушання та схильності до порядку, англійська традиція щодо збереження "стародавніх вільностей та привілеїв тощо). До економічних гарантій відносяться матеріальний стан держави, система відносин власності. Здійсненість соціально-економічних і культурних прав, наприклад, прямо залежить від розмірів національного багатства. Політичні гарантії – це політичне середовище, яку утворюють багатопартійність, розподіл влади, розвинуте місцеве самоврядування, також сприяють реалізації прав людини, участі громадян в управлінні справами держави і суспільства, захистові особистих і колективних інтересів.
Але права і свободи людини – це, насамперед явище юридичне. Вони не можуть бути забезпечені в ізоляції від усієї системи правового регулювання. Юридичні гарантії безпосередньо створюють умови і засоби для їх реалізації та захисту. В літературі усі юридичні гарантії прийнято ділити на нормативні та інституційні.
Права і свободи людини гарантуються в значній мірі наявністю в конституційному законодавстві матеріальних і процесуальних норм, які обмежують діяльність державних органів, поліції, чиновників. Так, ст. 5 Основного закону ФРН з метою забезпечення свободи друку встановлює, що "цензури не існує"; ст. 16 Конституції Японії забороняє переслідування осіб, які здійснюють право петиції, а ст. 18 – забороняє примусову працю.
Основною юридичною гарантією прав і свобод людини є судовий захист. Сказане можна проілюструвати таким красномовним фактом із практики США. Тільки у 1981 р. американці зверталися до судів штатів або брали участь у них при розгляді 120 мільйонів (!) справ і в більшості випадків користувалися послугами адвокатів. Цей приклад засвідчує однозначно про те, що традиційним і найбільш значущим правозахисним інститутом є правосуддя. Кращого інституту захисту прав і свобод людство ще не винайшло.
Помітну роль у захисті прав людини відіграє інститут омбудсмана – парламентського уповноваженого з прав людини. Омбудсман – незалежна від уряду посадова особа, яка призначається парламентом. Омбудсман контролює дотримання прав людини в діяльності чиновників, державних органів, доводить до відома законодавців інформацію про стан прав людини в країні, звертається з ініціативою про перевірку конституційності законів та інших актів, ініціює прийняття нових актів з питань громадянських свобод.
До інституційних гарантій також відносяться установи, які здійснюють контроль за дотриманням прав неповнолітніх, підопічних осіб, ув’язнених. Можна назвати і міжнародні та регіональні правозахисні організації (Комітет з прав людини ООН, Європейська Комісія з прав людини і Європейський суд з прав людини).
Закінчуючи розгляд цього питання, підкреслимо, що деякі новітні конституції містять навіть спеціальні розділи, присвячені конституційним гарантіям прав і свобод людини (наприклад, у Конституції Македонії цьому питанню присвячений розділ 3 "Гарантії основних прав та свобод", який складається з 5 статей). А в розділі V Конституції Перу 1993 р. названі шість видів таких гарантій: процес "хабеас корпус", процес "ампара", процес із вимогами "надати відомості", процес про неконституційність правових актів, т.зв. "народна дія"" та "виконавчий процес".