Основи конституційного права сполучених штатів америки
Конституційні основи
Конституція США найдавніша із писаних конституцій, діючих в сучасний час (прийнята 17 вересня 1787 року)
Ця конституція закріпила перемогу американського народу над англійськими колонізаторами і утворення незалежної суверенної держави. Вона гарантує захист від свавілля властей, поставила перепону деспотичному правлінню, сприяла становленню і розвитку демократичних інститутів: народного суверенітету, народного представництва, парламентаризму і т.д.
Конституція складається із трьох частин: 1) преамбула; 2) 7 статей і 3) 27 поправок.
Перший текст конституції визначав структуру органів державної влади, їх взаємовідносини, побудовані на принципі «стримувань та противаг». Визначено компетенцію органів по горизонталі (ст. 1-3), по вертикалі – між союзом та штатами (ст. 1, 4), визначено порядок внесення змін та доповнень (ст. 5), норми про співвідношення міжнародного та національного права (ст.6), стаття 7 стосується питання вступу в силу конституції.
Отже, конституція закріпила республіканську форму правління, принцип розподілу влад, Верховний суд набув функції конституційного нагляду.
Судовий прецедент як джерело конституційного права доповнює зміст конституції. Судді кожного штату зобов’язані виконувати Конституцію і закони США та міжнародні договори, навіть якщо в конституціях та законах окремих штатів спостерігаються положення, які їм суперечать (ст. 6).
Еволюція Конституції США з часу її прийняття стосувалася таких сфер: 1) покращення функціонування органів державної влади; 2) розвиток виборчого права; 3) розвиток прав громадян.
Конституцію США відносять до жорстких, процедура її зміни досить складна. Крім того стислість та лаконічність конституції привели до того, що багато елементів державної системи не закріплені конституційно. Тому поряд із писаною конституцією діє і так звана жива конституція, яка регулює відносини конституційного рівня та формується Конгресом, Президентом, Верховним судом та включає частково конвенційні норми.
Для внесення змін у конституцію потрібно дотриматися ряд вимог:
пропозиція про внесення поправки висувається 2/3 від загальної кількості членів двох палат Конгресу чи скликаним на вимогу законодавчих зборів 2/3 штатів конвентом;
ратифікація поправки здійснюється законодавчими зборами ¾ штатів і конвентами ¾ штатів залежно від пропозиції Конгресу;
конгрес після 1919 року став встановлювати строки для ратифікації та може пропонувати час ратифікації.
Складна процедура внесення змін приводить до того, що деякі поправки можуть десятиліттями і навіть століттями розглядатися законодавчими зборами штатів (прикладом є прийняття 27 поправки, яка знаходилася в стадії ратифікації 203 роки, внесеної Дж. Медісоном у 1789 році та ратифікована 38 штатом Мічиган у 1992 році, відповідно до якої «Жоден закон, в якому говориться про збільшення компенсації до зарплати сенаторів і членів палати представників за службу в Конгресі не вступить в силу до чергових виборів в палату представників»).