26. Географія лікувально-оздоровчого туризму.

Лікувальний туризм здійснюється з метою зміцнення здоров'я і передбачає перебування в санаторно-курортних установах.

Метою оздоровчого туризму є профілактика захворювань і відпочинок. Він характеризується більшою тривалістю подорожі, відвідуванням меншої кількості міст і більшою тривалістю перебування в одному місці, тобто поряд із проведенням дозвілля передбачає відпочинок.

Найчастіше виділяють рекреаційний туризм, що поєднує поїздки з метою відпочинку, оздоровлення і лікування, а також відновлення і розвитку фізичних, психічних та емоційних сил. Рекреація охоплює усі види відпочинку, у тому числі санаторно-курортне лікування і туризм.

Останнім часом у світі спостерігається зростання інтересу туристів до лікувально-оздоровчого туризму. Він достатньо поширений у Європі. За кількістю туристських прибуттів на санаторно-курортне лікування список європейських країн очолює Чехія. Найбільш відомі оздоровчі місця - Карлові Вари, Маріанське Лазне та ін.

Головним конкурентом Чехії на європейському ринку лікувально-оздоровчого туризму є Угорщина. Її називають країною термальних лазень. Туристичні потоки спрямовуються за двома напрямками: у Будапешт і на озеро Балатон.

Відома своїми лікувально-оздоровчими закладами Німеччина (Баден-Баден).

Також лікувально-оздоровчий туризм розвивається у Словаччині, Польщі, Болгарії, Румунії, Австрії, Швейцарії та інших країнах.

На американському континенті безперечним лідером на ринку лікувально-оздоровчого туризму є США. На Близькому Сході більшість курортів зосереджені на Мертвому морі в Ізраїлі. У країнах Азії лікувально-оздоровчий туризм розвинений слабо. Щодо Океанії, то всіма природними ресурсами, необхідними для лікувально-оздоровчого туризму володіє Австралія, але її віддаленість від Європи та Америки перешкоджає збільшенню в’їздних туристичних потоків, тому австралійські курорти, як і американські, орієнтовані переважно на прийом внутрішніх туристів.

В Африці лікувально-оздоровчий туризм щойно починає розвиватись. Зростає популярність курортів Тунісу, а в Єгипті знаходяться відомі турцентри Хургада і Шарм-ель-Шейх.

27. Особливості лікувально-оздоровчого туризму світу.

Особливостями лікувально-оздоровчого туризму є:

- тривалість перебування, що повинна бути не менше трьох тижнів, незалежно від типу курорту і захворювання, оскільки лише за такий час можна досягти оздоровчого ефекту;

- висока вартість перебування і лікування – зазвичай лікування на курортах є дорогим, тому цей вид туризму розрахований на заможних клієнтів, що замовляють індивідуальну програму перебування і лікування;

- вік – як свідчить статистика, на курорти найчастіше їдуть люди старшої вікової групи, хоча останнім часом відпочинок на курортах обирають і люди середнього віку, які страждають недугами.

24. Основні типи курортів світу.

Розрізняють три основних типи курортів: бальнеологічні, грязеві і кліматичні.

На бальнеологічному курорті головним лікувальним фактором слугують природні мінеральні води. Вони використовуються для питного лікування, ванн, купання в лікувальних басейнах, всіляких душів, а також інгаляцій, полоскань і зрошень. Лікують: захворювання шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної і нервової систем, дихальних шляхів, опорно-рухового апарату.

Грязеві курорти прив’язані до родовищ лікувальних грязей. Лікують: патології суглобів, нервової системи травматичного походження, а також гінекологічні та деякі інші захворювання.

Кліматичні курорти настільки ж різноманітні, як і сам клімат. Найбільш поширені приморські курорти (захворюванні крові, кісткової тканини, лімфатичних залоз). Також існують лісові (рівнинні) (захворювання верхніх дихальних шляхів, астма, розлади нервовї системи), гірські (початкові форми туберкульозу, малокров’я), та клімато-кумисо-лікувальні курорти.

Окрім основних існують також перехідні (проміжні) типи курортів, які використовують відразу кілька природних лікувальних факторів.