Тема 5. Г р о ш о в і с и с т е м и
План
Грошові системи: поняття, елементи, класифікація
Грошово-кредитна політика як механізм грошової системи
Монетарні інструменти
1. Грошові системи: поняття, елементи, класифікація
Грошова система – це законодавчо встановлена форма організації грошового обороту в країні.
Грошова система є складовим елементом господарського механізму і регулюється законами, встановленими державою. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативні та інші вимоги, що регламентують відносини між суб’єктами грошового обороту. Формування грошових систем здійснюють центральні органи влади. Оскільки грошова система формується на базі банківської системи та є її складовою, правові норми, що формують грошову систему, визначаються в банківському законодавстві, насамперед у законах, що регламентують діяльність центральних банків. Відповідно до цих законів центральним банкам надаються широкі повноваження з регулювання грошового обороту. Центральний банк є інституційним центром грошової системи. Йому належить вирішальна роль у забезпеченні ефективного функціонування грошової системи країни.
Грошові системи різних країн вирізняються своєю структурою, окремими елементами, які визначаються нормативно-правовими актами держави та мають обов’язковий характер для всіх економічних суб’єктів.
З огляду на нормативно-правовий підхід у складі вітчизняної грошової системи можна виділити такі елементи:
1 – найменування і величина (масштаб цін) грошової одиниці;
2 – види та купюрність грошових знаків, які мають статус законного платіжного засобу;
3 – регламентація готівкового грошового обігу, безготівкових грошових розрахунків та валютної системи;
4 – державні органи, які здійснюють регулювання грошового обороту та контроль за дотриманням чинного законодавства.
Попри специфічність національних грошових систем, що забезпечує їм імунітет проти зовнішнього втручання, у країнах з економічними системами, побудованими на ринкових засадах, вони мають багато спільного. Сучасні грошові системи характеризуються, зокрема, такими рисами:
- скасуванням офіційного золотого вмісту грошових одиниць, демонетизацією золота та переходом до кредитних грошей, які не розмінюються на золото;
- збереженням у грошовому обігу деяких країн поряд з кредитними паперових грошей у формі казначейських білетів та випуском в обіг банкнот із метою кредитування не лише економіки, а й держави;
- розвитком та розширенням в грошовому обороті безготівкових розрахунків;
- посиленням державного регулювання грошового обороту;
- хронічною інфляцією;
- розвитком інтеграційних та глобалізаційних процесів у сфері грошово-кредитних відносин.
Оскільки об’єктами регулятивного впливу грошової системи є усі грошові потоки грошового обороту, в складі грошової системи можна виділити окремі підсистеми: систему готівкового обігу, систему безготівкових розрахунків та валютну систему.
Грошові системи сформувалися у XVI – XVII століттях з появою та затвердженням капіталістичного способу виробництва, хоча окремі їх елементи з’явилися значно раніше. З розвитком товарно-грошових відносин грошові системи поступово змінювалися, набуваючи різних форм та проявляючись у різних типах. Тип грошової системи визначається змістом її елементів та взаємодією між ними.
Грошові системи можна класифікувати за рядом критеріїв, зокрема відповідно до загальних законів функціонування грошей; залежно від форми, в якій функціонують гроші; залежно від ступеня втручання держави, а також відповідно до механізму регулювання валютних відносин.
1. Відповідно до загальних законів функціонування грошей виділяють саморегульовані та регульовані грошові системи.
Саморегульованими були системи обігу металевих грошових знаків (монет). Основою саморегулювання виступала рівність вартості, яку виражали монети в обігу, і вартості металу, що містився в них. Через функцію грошей як засобу утворення скарбу здійснювалося стихійне регулювання грошової маси, завдяки чому кількість грошових знаків в обігу підтримувалася на рівні потреби обігу в грошах. Якщо через зміну обсягу виробництва і реалізації товарів потреба обігу в грошових знаках скорочувалася, то відповідна кількість монет вилучалася з обігу, перетворюючись на скарб. При розширенні виробництва і товарного обміну монети, що становили скарб, надходили в обіг.
Сучасні грошові системи є регульованими з огляду на те, що кількість грошей в обігу регулюється державою шляхом реалізації грошово-кредитної політики відповідного спрямування.
2. Залежно від форми, в якій функціонують гроші, виділяють такі види грошових систем:
- системи металевого обігу (грошовий метал безпосередньо перебуває в обігу та виконує функції грошей, а банкноти розмінюються на цей метал);
- системи паперово-кредитного обігу (в обігу перебувають лише знаки грошей – казначейські білети або банкноти, які не розмінюються на грошовий метал).
Історично системи металевого обігу реалізувалися у формі біметалізму та монометалізму. В епоху біметалізму роль загального еквівалента законодавчо закріплювалася за двома металами (зазвичай золотом і сріблом). Відповідно до принципів регулювання співвідношення вартості золотих і срібних монет виділяють три різновиди біметалізму: систему паралельної валюти, систему подвійної валюти та систему кульгаючої валюти. В умовах існування системи паралельної валюти співвідношення вартості золотих та срібних монет встановлювалося стихійно. У системах подвійної валюти воно фіксувалося державою. Різновидом біметалізму була система кульгаючої валюти, за якої один з видів монет карбувався у закритому порядку. З розвитком капіталістичного господарства відбувається перехід від біметалізму до монометалізму. Монометалізм – це грошова система, за якої роль грошей виконує один метал. У різні епохи існували різні види монометалізму: мідний, срібний та золотий. Найпоширеніший в історії золотий монометалізм існував у формі золотомонетного, золотозливкового та золотодевізного (золотовалютного) стандартів. В умовах золотомонетного стандарту золото виконувало всі функції грошей, в обігу перебували золоті монети та банкноти, розмінні на золото, відкрито карбувалися монети з фіксованим золотим вмістом, забезпечувався вільний рух золота та іноземної валюти між країнами. Золотозливковий стандарт – це грошова система, за якої в обігу відсутні золоті монети, заборонено їх вільне карбування, а розмін банкнот проводиться лише на золоті зливки з певними обмеженнями. За золотодевізного стандарту також відсутній обіг золотих монет та їх вільне карбування, але передбачався обмін банкнот на іноземну валюту (девізи), яка обмінюється на золото.
Системи паперово-кредитного обігу передбачають функціонування в обігу грошових знаків, які не мають внутрішньої вартості, щодо яких держава бере на себе зобов’язання забезпечити їх сталість. Розрізняють паперові грошові системи та системи кредитних грошей, не розмінних на золото. За паперової системи грошового обігу емісія грошових знаків у формі казначейських білетів здійснюється державним казначейством і визначається виключно необхідністю покриття бюджетного дефіциту, що в кінцевому підсумку призводить до знецінення грошей. У системах кредитних грошей механізм емісії грошей базується на загальних принципах кредитування, що створює передумови для забезпечення сталості грошей шляхом спеціального механізму регулювання пропозиції грошей відповідно до потреб обороту в засобах обігу.
3. Залежно від ступеня втручання держави в економічні відносини грошові системи набувають характеру системи ринкового чи неринкового типу.
Неринковим грошовим системам притаманні значні обмеження щодо функціонування грошей (талони, карткові системи розподілу тощо), переважання адміністративних методів регулювання грошового обороту (раціонування видачі грошей, лімітування кредитів тощо), штучне розмежування його на готівкову та безготівкову сфери, контроль за грошовими операціями фізичних та юридичних осіб, заборона певних грошових операцій тощо. В такій грошовій системі, властивій адміністративно-командній економіці, фактично порушуються її межі як форми організації обороту грошей, а регулювання безпосередньо поширюється на зміст грошових операцій.
Для ринкових грошових систем характерним є переважання економічних методів та інструментів регулювання грошового обороту. Грошову систему ринкового типу характеризує вільне функціонування грошей. Зберігаються лише певні обмеження щодо проведення грошових операцій на рівні банків.
4. Відповідно до механізму регулювання валютних відносин виділяють грошові системи відкритого та закритого типу.
Для відкритих грошових систем характерним є мінімальне втручання держави у регулювання валютних відносин всередині країни. Це можливе лише за умов достатнього розвитку та відкритості економіки країни. У відкритій грошовій системі відсутні обмеження на проведення валютних операцій юридичними та фізичними особами. Режим регулювання валютних відносин та визначення валютного курсу забезпечують органічне включення національної економіки у світову.
Закриті грошові системи характеризуються наявністю значної кількості валютних обмежень, що проявляється в адміністративному регулюванні валютного ринку, неконвертованості валюти, штучному формуванні валютного курсу, який не відображає реального валютного курсу грошової одиниці країни та ін. За таких умов національна економіка ізолюється від світової.
В сучасних умовах поступово відбуваються зміни, пов’язані із загостренням проблем у монетарній сфері. Постійна загроза інфляції, яку неможливо подолати засобами державної монетарної політики, ставить під сумнів майбутнє сучасних грошових систем. Тому закономірним є пошук нових можливостей їх розвитку з метою уникнення потенційних кризових явищ у національних і світовій економіках. Наднаціональні грошові системи, або гіперсистеми, є породженням глобалізації та тривалих інтеграційних процесів у світовій економіці.
Спроби створювати наднаціональні грошові системи в межах світової економіки здійснювались неодноразово, проте найбільш успішним «проектом» можна вважати сучасну Європейську валютну систему, в якій використовується грошова одиниця євро. В поняття «валютна система» традиційно вкладають зміст, пов’язаний з обслуговуванням лише міжнародних розрахунків та платежів, а євро у межах національних економік є єдиним платіжним засобом і виконує функції національних грошей. Тому закономірно, що Європейську валютну систему можна також розглядати як наднаціональну грошову систему. На відміну від валютних систем, які не мають власних грошових одиниць та емісійної системи, європейська валютна система має всі ознаки грошової системи.
Призначення грошової системи в сучасних умовах полягає у створенні державного механізму забезпечення економіки грошима та підтримання їх ефективного функціонування.
З огляду на це призначення на грошову систему покладаються такі відносно самостійні завдання:
- створення емісійного механізму, який включає матеріально-технічну базу, сучасні технології виробництва банкнот та розмінної монети, а також розроблення та дотримання єдиного порядку випуску їх в оборот;
- створення та забезпечення функціонування платіжних систем (сукупність законодавчо та нормативно визначених принципів здійснення платежів, правил та процедур здійснення грошових розрахунків та інституційних структур, що їх забезпечують);
- створення та забезпечення ефективного функціонування механізму регулювання грошового обороту та грошового ринку.