Вопрос 41

объяснить физическое значение коэффициента природного освещения (КПО) и как его можно определить в данной точке помещения

Естественное освещение

Освещенность, создаваемая дневным естественным светом, изменяется в чрезвычайно широких пределах. Изменения эти обусловлены временем дня, сезоном года и метеорологическими факторами (облачность, осадки). Поэтому естественное освещение помещений нельзя характеризовать и нормировать абсолютной величиной освещенности. Естественное освещение помещений принято характеризовать относительной величиной, показывающей, во сколько раз освещенность внутри помещения Е_в меньше освещенности снаружи здания Е_н. Относительная величина, выраженная обычно в процентах, называется коэффициентом естественной освещенности или сокращенно КЕО:

,

где е – коэффициент естественной освещенности, %;

Е_в – освещенность внутри помещения, лк;

Е_н – освещенность рассеянным светом снаружи, лк.

Освещенность помещения естественным светом характеризуется коэффициентами естественной освещенности ряда точек, расположенных в пересечении вертикальной плоскости характерного разреза помещения и горизонтальной плоскости, находящейся на высоте 0,8 м от пола и принимаемой за условную рабочую поверхность.

При одностороннем боковом естественном освещении нормируется минимальное значение КЕО в точке, расположенной на расстоянии 1 м от стены, наиболее удаленной от световых проемов, на пересечении вертикальной плоскости характерного разреза помещения и условной рабочей поверхности (или пола).

При двухстороннем боковом освещении нормируется минимальное значение КЕО в точке посередине помещения на пересечении вертикальной плоскости характерного разреза помещения и условной рабочей поверхности (или пола).

При верхнем или комбинированном (верхнем и боковом) естественном освещении нормируется среднее значение КЕО в точках, расположенных на пресечении вертикальной плоскости характерного разреза помещения и условной рабочей поверхности (или пола). Первая и последняя точки принимаются на расстоянии 1 м от поверхностей стен или перегородок.

Для хорошего дневного освещения площадь окон должна соответствовать площади помещений. Поэтому распространенным способом оценки естественного освещения помещений является геометрический световой коэффициент, т.е. отношение застекленной площади окон к площади пола.

Вопрос 42.

Чому нормують природну освітленість за допомогою коефіцієнта природної освітленості (КПО), як його визначають і в яких одиницях виміряють КПО.

Освітленість, створювана денним природним світлом, змінюється в надзвичайно широких межах. Зміни ці обумовлені часом дня, сезоном року і метеорологічних факторів (хмарність, опади). Тому природне освітлення приміщень не можна характеризувати і нормувати абсолютною величиною освітленості. Природне освітлення приміщень прийняте характеризувати відносною величиною, що показує, у скількох разів освітленість усередині приміщення Е_в менше освітленості зовні будинку Е_н. Відносна величина, яка виражена звичайно у відсотках, називається коефіцієнтом природної освітленості чи скорочено КПО:

, (3.1)

де е – коефіцієнт природної освітленості, %;

Е_в – освітленість усередині приміщення, лк;

Е_н – освітленість розсіяним світло зовні, лк.

Освітленість приміщення природним світлом характеризується коефіцієнтами природної освітленості ряду крапок, розташованих у перетинанні вертикальної площини характерного розрізу приміщення і горизонтальної площини, що знаходиться на висоті 0,8 м від підлоги і прийнятої за умовну робочу поверхню.

Нормовані значення коефіцієнта природної освітленості для будинків, розташовуваних у I, II, IV і V поясах світлового клімату, варто визначити по формулі

(3.2)

де – коефіцієнт природної освітленості в %; обумовлений для III пояса світлового клімату по СНиП II-4-79 (таблиця 3.4);

т – коефіцієнт світлового клімату по СНиП II-4-79;

с – коефіцієнт сонячності клімату визначаємо по СНиП II-4-79.