- •1. Предмет курсу «іук». Еволюція поглядів та сучасні інтерпретації поняття «культура».
- •3. Етнопсихологічні риси українців як підґрунтя української культури.
- •4.Зіставлення та аналіз світової, національної та етнічної культури (самостійно).
- •5.Загальні особливості української культурологічної думки (самостійно).
- •6. Культурогенез українського народу. Автохтонна та міграційна теорії походження українців
- •8. Культура енеоліту. Феномен Трипільської культури
- •9. Культурні здобутки епохи бронзи, мідної та залізної доби (кіммерійці, скіфи, сармати).
- •10. Культурна спадщина населення Північного Причорномор’я.
- •11. Особливості та характерні риси Черняхівської та Зарубинецької культури східних слов’ян.
- •12. Специфіка та характерні риси дохристиянської культури східних слов’ян.
- •13. Вплив християнства на духовну культуру Київської Русі.
- •14. Загальні особливості матеріальної та духовної культури Київської Русі. Феномен книжної культури Київської Русі.
- •15. Архітектура та образотворче мистецтво культура Київської Русі.
- •16. Особливості та характеристика культури Галицько-Волинської Русі.
- •17. Поширення гуманістичних ідей в духовній культурі України доби Відродження. Феномен Олельковицького Ренесансу.
- •18.Ранній гуманізм в Україні та його найяскравіші представники.
- •19.Розвиток освіти та наукових знань в Україні доби Відродження: наукові осередки та культурно-просвітницька діяльність братських шкіл.
- •20.Архітектура і образотворче мистецтво доби Відродження.
- •21.«Золотий вік» Львівського архітектурного Ренесансу.
- •23.Загальні особливості української культури іі пол. Хvii – хviiі ст.
- •24.Самобутні риси культури Козацької держави.
- •25.Феномен козацького бароко в архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •26.Розвиток освіти та наукових знань в Україні іі пол. Хvii – поч. Хviiі ст.
- •27.Особливості літературних пошуків в українській культурі іі пол. Хvii – поч. Хviiі ст.: барокова література, козацькі літописи, полемічна література тощо.
- •28.Музична культура і театральне мистецтво культури українського бароко.
- •29.Ґенеза та періодизація національно-культурного відродження в Україні наприкінці хvіii – початку хх ст.
- •30.Характерні риси дворянського періоду національно-культурного відродження в Україні.
- •31.Архітектурне мистецтво української культури поч. Хіх ст. Класицизм та ампір.
- •32.Особливості народницького періоду національно-культурного відродження.(1873— 1877).
- •33.Модерністичний період національно-культурного відродження в Україні та його характеристики.
- •36.Головні тенденції та періодизація розвитку української культури хх ст.
- •37.«Розстріляне Відродження» 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури.
- •39.Феномен дисидентів-шістдесятників як спроба відновлення української самобутності.
- •40.Творчість діячів української культури в еміграції.
- •41.Особливості та характерні риси українського соціокультурного простору наших днів.
- •44.Перспективи розвитку української культури у ххі ст.
21.«Золотий вік» Львівського архітектурного Ренесансу.
У Львові найбільший розквіт Ренесансу припадає на 70 —90-ті роки XVI ст. До найстаріших забудівель "золотого віку" львівського архітектурного Ренесансу належать будинки на площі Ринок — "Чорна кам'яниця", архітектури П.Барбон, П.Римлянин, П.Красовський; будинок Флорентійського різьбяра Бандінеллі, який заснував у м.Львові першу пошту.
Найвизначнішим досягненням українського Ренесансу у Львові є церковні споруди. Це, наприклад, тридільна і трикупольна церква Св.Успення Богородиці, архітектори П.Римлянин, В.Капинос, А.Прихильний. Успенська церква — архітектурний ансамбль, що складається із трьох частин: вежа Корнякта, каплиця Трьох Святих і власне самої церкви. Каплицю побудував архітектор П.Красовський із кам'яних квадратних плит. Вона має чудовий портал зі звіринним і рослинним орнаментом.Поряд із каплицею Трьох Святителів височіє краса і гордість українського Ренесансу, його найцінніша пам'ятка — Вежа КорняктаВисота вежі досягає 66 м. На урочисте її посвячення з Києва до Львова 1631 р. приїхав митрополит Петро Могила з церковним хором. Цікаве переплетення українського народного стилю з ренесансним становлять архітектурні пам'ятки кінця XVI — початку XVII ст. — Каплиця Кампіанів і Каплиця Боїмів. Впродовж першої третини XVII ст. був споруджений єзуїтський костьол св.Апостолів Петра і Павла
Значного розвитку досягло українське малярство на західноукраїнських землях у XV— XVI ст. З мистецькою творчістю львівського цеху художників пов'язані імена кращих живописців того часу Федора Сень-ковича, Лаврентія Пилиповича, Миколи Петрахновича, Сева-стьяна Корунки та ін. Творчість львівських художників характерна високою професійною культурою, їхньою обізнаністю з досягненнями західноєвропейського мистецтва.
22.Музична культура і театральне мистецтво українського Відродження.
У 14—І пол. 17 ст. вагомих здобутків досягли музична культура і театральне мистецтво. Музичну культуру постійно збагачувала усна народна творчість. Поряд з календарними піснями розвивались різні жанри сімейно-обрядових і побутових пісень. В народному побуті широкої популярності набули танцювальні жанри інструментальної музики. Тут виконувалися широко відомі танці — гопак і гопачок.
В українській музичній культурі чільне місце у той час посідали історичні пісні та думи, їх виконавцями були кобзарі, котрі мандрували по містах і селах України, оспівували історичне минуле, надихаючи народ на боротьбу за волю України.
Саме у цей час виник партесний спів – це багатоголосий, гармонійний спів за відповідними партіями.
У 16—І пол. 17 ст. виникали такі жанри світської музики: побутова пісня для триголосного ансамблю або хору (кант), сольна пісня зі супроводом, а також цехова інструментальна музика.
Розвиток інструментальної музики привів до появи у деяких містах музичних цехів на зразок ремісничих, що діяли у м.Львові, Кам'янець-Подільську, а також на Волині. Музичні цехи сприяли розвиткові народної професійної інструментальної музики, виникненню самобутніх ансамблів українських національних інструментів.
Наприкінці XVI ст. істотно розширилася сфера театрального мистецтва. Витоки українського театру беруть початок від народних ігор Київської Русі, де часто використовувалися фольклорні твори, простежувалися елементи народної драми, пантоміми, балету.
Від 1573 р. бере початок звичай ходити з ляльками, що означало виникнення лялькового театру. Розвиток народного театру пов'язаний із виступами скоморохів — народних співаків, музикантів, танцюристів, фокусників, акробатів, борців, дресирувальників та ін. Скоморохи поділялися на осілих і мандрівних. Комедійні сцени розігрувалися під відкритим небом, на площах, вулицях, ярмарках.
В останній чверті XVI ст. разом з появою братських шкіл виник шкільний театр, репертуар якого складався із містерій різдвяної та великодньої тематики.
У першому десятилітті XVII ст. започатковується українська побутова драма. До цього жанру належить унікальне видання віршованої "Трагедії руської" невідомого автора. Здобутки духовної культури українського народу XIV — першої половини XVII ст. дають підставу говорити про її самобутні риси, її тісний зв'язок з гуманістичними ідеями європейської культури.