88.Чим є розвиток і які його властивості? в чому полягає відмінність розвитку від руху?

Ро́звиток — необоротна, спрямована, закономірна зміна матеріальних і ідеальних об'єктів.

Розвиток (прогресивне) - це процес фізичного і психічного зміни індивіда в часі, що передбачає вдосконалення, перехід у будь-яких його властивості та параметрах від меншого до більшого, від простого до складного, від нижчого до вищого.

Властивості та закономірності процесу розвитку. Розвиток особистості відбувається згідно загальним діалектичним законам. Специфічними властивостями (закономірностями) цього процесу є наступні:

1. Іманентність: здатність до розвитку закладена в людині природою, вона є невід'ємне властивість особистості.

2. Біогене: психічний розвиток особистості багато в чому визначається біологічним механізмом спадковості.

3. Соціогенних: соціальне середовище, в якій відбувається розвиток людини, має великий вплив на формування особистості.

4. Психогеного: людина - саморегулююча і самоврядна система, процес розвитку схильний саморегуляції і самоуправління.

5. Індивідуальність: особистість являє собою унікальне явище, що відрізняється індивідуальним підбором якостей і власним варіантом розвитку.

6. Стадійність: розвиток особистості підпорядковується загальному закону циклічності, зазнаючи стадії зародження, зростання, кульмінації, в'янення, занепаду.

7. Нерівномірність (нелінійність): індивід унікальний, кожна особистість розвивається у своєму темпі, відчуваючи випадково розподілені в часі прискорення (спонтанність) і протиріччя зростання (кризовість).

Рух є способом існування матерії. Проблема руху завжди привертала увагу філософської думки. Вже філософи давнього світу мали стихійно-діалектичні уявлення про світ. Вони вважали його єдиним і різноманітним, таким, що постійно змінюється, зберігаючи свою цілісність. Одним із перших, хто осмислив мінливість як взаємоперетворення протилежностей, був Геракліт.

89. Специфіка атеїстичного екзистенціалізму ж.П.Сартра.

Атеїстичний екзистенціалізм, на думку Ж.-П.Сартра, є значно послідовнішим. Він вчить, що навіть, коли Бога немає, то все ж є, принаймні, одне буття, в якому існування передує сутності, буття, яке існує до свого визначення за допомогою понять. Цим буттям є людина, людська реальність. За Ж.-П.Сартром, людина спочатку існує, зустрічається, з'являється у світі, і лише потім вона визначається. А далі він робить висновок, до екзистенціалізм віддає кожній людині у володіння її буття і покладає на неї повну відповідальність за існування. В цьому суть основного принципу екзистенціалізму, з якого випливають важливі наслідки: немає заданої людської природи, ніяка зовнішня сила, крім самого індивіда, не може зробити його людиною. Тим самим екзистенціалізм проводить важливу ідею індивідуальної відповідальності людини за все, що відбувається з нею та іншими людьми. Розгорнуту концепцію людського буття створили німецькі екзистенціалісти.