2.3. Адаптація законодавства України з питань митно-тарифного регулювання зовнішньоторговельної діяльності до стандартів Європейського Союзу

Головним пріоритетом зовнішньої політики України є європейська інтеграція, тобто вступ до Європейського Союзу.

Одним з найважливіших напрямів інтеграції в рамках ЄС стало створення митного союзу. Нині ЄС являє собою єдину митну систему, що базується на єдиних вимогах до товарів, які ввозяться, та можливості безперешкодно переміщуватися в межах такого союзу.

Щороку Комісія ЄС видає Єдиний митний тариф ЄС. Правовою основою, що регламентує діяльність митних служб країн–учасників ЄС, є загальне митне право ЄС. З метою об’єднання в єдиному документі всіх приписів, виданих в рамках ЄС, що стосуються міжнародної та внутрішньої торгівлі, спираючись на необхідність спрощення та прискорення процесів митного оформлення та контролю, а також з метою усунення можливості щодо обходу митного права ЄС, 12 жовтня 1992 року Рада ЄС прийняла Митний кодекс ЄС.

Митний кодекс не відміняє та не обмежує дію інших угод, прийнятих в рамках ЄС. Цей кодифікований акт складається з 8 частин та містить 253 статті. Для даного дослідження особливий інтерес становить частина 2 Митного кодексу ЄС, у якій розглядаються митні тарифи ЄС, походження та митна вартість товарів, положення щодо товарів, ввезених на митну територію ЄС до моменту їх митно-правового визначення. Друга частина Митного кодексу ЄС також встановлює порядок ввезення товарів у митний простір ЄС, порядок постачання товарів, повідомлення про надходження, про розвантаження, прийняття товарів тощо¹.

Митний кодекс ЄС містить положення, що регулюють порядок звільнення від сплати мита, відповідно до яких від сплати мита звільняються товари, вироблені в країнах–учасницях ЄС та вивезенні за межі митного простору ЄС, при їх поверненні (за умови, що між цими подіями пройшло не більше трьох років); риба та морепродукти, виловлені з суден, зареєстрованих у державах–учасницях ЄС (за умови, що судна внесені до судового реєстру та несуть прапор країни–учасниці ЄС); товари, вироблені з риби та морепродуктів, що знаходяться на борту морських фабрик, за тих самих умов, що зазначені у попередньому пункті.

Підстави для стягнення митних платежів, стягнення мита, нарахування сум митних платежів, строки їх оплати та питання щодо відшкодування сум сплачених митних платежів визначені у ст. 53 Митного кодексу ЄС. Митні тарифи, що діють сьогодні в рамках ЄС, були введені в дію з 1988 року. Вони були розроблені на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

14 червня 1994 року Україна уклала Угоду про партнерство та співробітництво з Європейськими Співтовариствами та державами-членами. Угода, що набрала чинності 1 березня 1998 року, створила правову основу відносин між Україною та Європейськими Співтовариствами.

Указом Президента України від 24 лютого 1998 “Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)” утворено українські частини Ради та Комітет з питань співробітництва між Україною та ЄС.

Указом Президента України від 11 червня 1998 № 615 затверджено Стратегію інтеграції України до ЄС. З метою подальшого поглиблення співробітництва між Україною та ЄС у 2000 році прийнято Указ Президента України від 14 вересня 2000 року № 1072 “Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу”¹.

На засіданнях Ради та Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС обговорюються найбільш актуальні питання відносин двох сторін. Одним з таких питань є вступ України до СОТ та створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. При цьому членство України в СОТ розглядається як передумова створення зони вільної торгівлі і є одним з етапів процесу вступу України до ЄС.

Проаналізувавши численні законодавчі та нормативні акти ЄС та України, можна побачити, що товарам, що імпортуються як з території ЄС, так і з України, як правило, надається режим, не менш сприятливий, ніж товарам власного виробництва. Застосування Гармонізованої системи опису та кодування товарів означає, що будь-які переваги, пільги, імунітети, що надаються Україною або ЄС товарам, що походять з третіх країн, мають одразу надаватися товарам, що походять з України або країн–учасниць ЄС.

На підставі зазначеного стає зрозумілим, що тотальне зниження імпортних тарифів на вимогу ЄС до середнього рівня 5–7% може призвести до “зв’язування митного тарифу” та є неприпустимим для України.

Основними чинниками, які можуть мати негативні наслідки для зовнішньоекономічної діяльності України внаслідок розширення ЄС, є:

― перехід держав-кандидатів до єдиного митного тарифу ЄС та підвищення ними рівня тарифного захисту щодо товарів українського експорту;

― втрата новими членами ЄС права щодо незалежного регулювання власного торгового режиму щодо України;

― можливе усунення українських експертів з традиційних ринків збуту в державах-кандидатах внаслідок автоматичного розширення сфери застосування антидемпінгових заходів щодо товарів походженням з України;

― припинення дії угод про вільну торгівлю між Україною та країнами Балтії, що може призвести до погіршення конкурентних позицій України на відповідних ринках та скорочення українського експорту до цих країн (як передбачають експерти – на 15–20%¹);

― поширення на нові держави-члени ЄС європейських угод щодо лібералізації торгівлі з окремими країнами та групами країн, а також митних преференцій, які надаються країнам, що розвиваються, що може призвести до відносного погіршення конкурентних позицій України на ринках деяких товарів;

― поширення на нових членів ЄС нетарифних обмежень, а також протекціоністських заходів щодо українського сільськогосподарського експорту;

― спрощення обсягів традиційного експорту до ЄС внаслідок часткової переорієнтації товаропотоків між нинішніми та новими членами ЄС;

― обмеження можливостей українського експорту внаслідок запровадження новими державами–членами ЄС європейських норм та правил технічного, санітарного, фітосанітарного, ветеринарного, екологічного регулювання, а також правил захисту прав споживачів.

Можна застосувати такі шляхи щодо мінімізації негативних наслідків у сфері митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної сфери:

― вступ до СОТ;

― започаткування між Україною та ЄС переговорів стосовно часткової (секторальної) лібералізації торгівлі та укладення в перспективі Угоди про зону вільної торгівлі на тимчасово асиметричній основі;

― запровадження тимчасових вилучень з єдиного митного режиму ЄС відносно України;

― збереження рівня традиційних товарних потоків між Україною та ЄС;

― поширення на Україну системи преференцій ЄС в повному обсязі тих пільг, що надаються країнам, що розвиваються, відповідно до Ломейських угод;

― реалізація домовленостей між Україною та ЄС щодо продовження та надання додаткової технічної допомоги за програмою ТАСІС з питань адаптації українського технічного законодавства до норм та стандартів ЄС;

― досягнення домовленостей щодо взаємного визнання результатів сертифікаційних та акредитаційних процедур ЄС та України.

Основним інструментом відносин між ЄС та Україною є зазначена вище Угода про партнерство та співробітництво 1994 року. Цей документ в основному регулює торговельні відносини і частково рух капіталу та робочої сили. Відповідно до Угоди в торгівлі з ЄС Україна має режим найбільшого сприяння, тобто всі привілеї та переваги, які ЄС надає третім країнам, мають поширюватися і на Україну. Цей режим стосується не тільки ввізного мита та методів його стягнення, а й усіх інших податків та зборів (ПДВ, акцизів тощо).

Угодою врегульовано 15 з 19 проблемних питань у торговельній сфері, сформульованих наприкінці 1999 року Комісією ЄС. Зокрема упорядковано процедуру змін тарифних ставок, скасовано мінімальну митну вартість як метод митної оцінки, імпортні ліцензії на лікарські засоби, уніфіковано портові збори тощо.

Проаналізувавши стан українського законодавства, можна зазначити, що Україна не дотримується виконання деяких статей Угоди. Так, Міхеєва О.В. зазначає,що стаття 20 суперечить положенням українського законодавства щодо експортного мита на живу худобу та експортну сировину, а також тимчасовим обмеженням щодо вивезення шкірсировини в рамках операцій з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах. Статті 10.1 та 15.49 Угоди не відповідають положенням щодо стимулювання виробництва автомобілів в Україні шляхом надання податкових пільг одному виробнику, стаття 15 – положенням національного законодавства щодо більших розмірів акцизних зборів, ніж встановлюються на імпортні алкогольні напої, порівняно з акцизними зборами вітчизняної продукції.

Інституційною підтримкою та розширенням Угоди є такі документи та утворення:

― Генералізована система преференцій (ГСП). Україна користується перевагами ГСП починаючи з 1 січня 1993 року. ГСП являє собою список тарифів для промислових та сільськогосподарських товарів, нижчих від тарифів, що надаються за статусом найбільшого сприяння. Таким чином, Україна має можливість продавати ці товари на ринку ЄС дешевше, ніж інші країни.

― Спільна позиція та стратегія щодо України. Спеціальною резолюцією від 31 жовтня 1994 року, прийнятою Радою Міністрів ЄС, і Спільною Позицією від 28 лютого 1994 року держави–члени ЄС започаткували процес реалізації ініційованої Європейською Комісією у квітні 1994 року Стратегії ЄС щодо України та зобов’язались підтримувати незалежність, територіальну цілісність та суверенітет України. Щодо своїх відносин з Україною держави ЄС визначили ряд далекосяжних цілей, в тому числі економічну стабілізацію та реформи, інтеграцію України до світового економічного порядку.

― Спільний комітет. З березня 1995 року Спільний Комітет є офіційним інструментом моніторингу економічного та торговельного співробітництва між ЄС та Україною. З метою розширення повноважень на зміну Спільному Комітетові створено Раду зі Співробітництва.

― Тимчасова угода про торгівлю. З 1 лютого 1996 року вступила в дію Тимчасова угода про торгівлю та питання, що стосуються торгівлі, яка регулює торгівлю товарами.

― Декларація ЄС стосовно України. У травні 1996 року у Декларації ЄС засвідчив основоположне значення незалежності України. ЄС також зобов’язався підтримувати процес інтеграції України до світового порядку, надаючи допомогу Україні щодо вступу до СОТ.

― План дій ЄС щодо України. У жовтні 1996 року ЄС ухвалив план дій щодо України, який було ухвалено Радою Міністрів ЄС 6 грудня 1996 року. Зважаючи на прагнення України до вступу в європейські структури, ЄС зобов’язався знаходити засоби вдосконалення розвитку існуючої допомоги та взаємин ЄС, його держав-членів та України.

ЄС проводить послідовну політику лібералізації зовнішньоторговельної діяльності, зберігаючи при цьому протекціонізм стосовно цілого ряду сфер діяльності. В Україні ситуація з лібералізацією є значно складнішою, оскільки переважає протекціоністський підхід.

ЄС та Україна погодилися надати один одному режим найбільшого сприяння в торгівлі товарами. Це означає, що жодна із сторін не може встановлювати на імпорт чи експорт іншої сторони вищі митні ставки, податки та збори, ніж ті, які вона встановила для будь-якої іншої країни.

План дій „Україна ― ЄС” на 2005-2007 рр¹. встановлює комплексний перелік пріоритетів, як в рамках, так і поза рамками Угоди про партнерство та співробітництво. Серед цих пріоритетів, всі з яких мають важливе значення, особливу увагу слід приділити²:

1. Повна імплементація зобов’язань за УПС у сфері торгівлі товарами

• Поступова лібералізація торгівлі сталеливарними виробами та поступове скасування експортного мита на брухт чорних металів відповідно до двосторонньої угоди між Україною та ЄС про торгівлю деякими сталеливарними виробами, ще до повної лібералізації з набуттям Україною членства в СОТ

2. Вступ до СОТ

3. Розробка та імплементація митного законодавства, що відповідає міжнародним стандартам та стандартам ЄС

• Подальший перегляд Митного Кодексу, враховуючи положення законодавства ЄС і раніше надані рекомендації

• Україна має прийняти та поновлювати чинну Гармонізовану систему з метою подальшого прийняття Комбінованої номенклатури, як це передбачено УПС

• Впровадити митний контроль, заснований на аналізі ризиків, та визначити необхідне організаційне забезпечення

• Підготовка та введення в дію законодавства у митній сфері: щодо митного контролю прекурсорів, контрафактної та піратської продукції, товарів подвійного призначення, предметів культури

4. Удосконалити функціонування митниці (Customs service); спростити та модернізувати митні процедури на кордонах і всередині держави

• Розробити підхід “одне вікно” для всієї документації, пов’язаної з зовнішньоторговельними операціями та контролем, у першу чергу, шляхом активізації співробітництва між усіма службами, що працюють на кордоні

• Започаткувати механізм постійного інформування та надання консультацій суб’єктам ЗЕД щодо законодавства та процедур здійснення експортних та імпортних операцій

• Забезпечити підвищення кваліфікації працівників митної служби, посилити комп’ютеризацію митної адміністрації, модернізувати митні лабораторії

5. Розвиток та впровадження систем оподаткування та їхніх установ відповідно до міжнародних стандартів та стандартів ЄС.

• Впроваджувати комплексний стратегічний план для Державної податкової адміністрації з визначенням необхідних адміністративних структур та процедур, та визначенням потреб адміністрації у фінансових, людських, матеріально-технічних та інформаційних ресурсах

• Після наближення України до внутрішнього ринку - прийняття та дотримання принципів Кодексу поведінки у сфері оподаткування ЄС

1 грудня 2005 р. Європейське Співтовариство прийняло політичне рішення щодо надання Україні статусу країни з ринкрвою економікою. Про це повідомив президент Еврокомісії Жозе Мануель Боррозу після завершення саміту “Україна-ЄС” у Києві. Надання ринкового статусу є визнанням глибоких змін, що відбулися в Україні. В свою чергу, зважаючи на прагнення України до вступу в європейські структури, ЄС зобов’язався знаходити засоби вдосконалення розвитку існуючої допомоги та взаємин ЄС та України.