- •4. Філософія конфуціанства у Стародавньому Китаї.
- •5. Філософія даосизму у Стародавньому Китаї.
- •6. Основні риси й етапи розвитку античної філософії.
- •7. Мілетська школа філософії та її основні представники.
- •8. Елейська школа в античній філософії.
- •9. Філософія Демокріта.
- •10.Філософія Геракліта Ефеського.
- •12.Філософське вчення Платона.
- •13.Ідеальна держава Платона.
- •14. Філософське вчення Аристотеля.
- •15. Стоїцизм в античній філософії.
- •16. Скептицизм в античній філософії.
- •17. Епікуреїзм в античній філософії.
- •19. Неоплатонізм в античній філософії.
- •20. Основні риси й етапи розвитку філософії середніх віків.
- •21. Апологетика: примат віри у пізнанні істини.
- •22. Патристика: віра для розуміння.
- •23. Схоластика: проблема універсалій(номіналізм та реалізм)
- •24.Томізм та проблема гармонії віри з розумом.
- •25. Основні риси філософії Відродження.
- •26. Натурфілософія доби Відродження (м. Копернік, д. Бруно).
- •27. Діалектика доби Відродження (Микола Кузанський).
- •28. Соціально-політичні погляди мислителів доби Відродження.
- •29. Філософія Реформації (м. Лютер, ж. Кальвін).
- •30. Передумови та основні риси філософії Нового часу.
- •31. Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р. Декарта.
- •32. Емпірична філософія ф.Бекона.
- •33. Натуралістичний пантеїзм б.Спінози.
- •35. Етичні погляди і. Канта. "Категоричний імператив".
- •36. Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха.
- •37. Метод і система філософії г. Гегеля.
- •38. Теорія пізнання і. Канта.
- •39.Філософія історії г.Гегеля.
- •40.Філософія марксизму (діалектичний та історичний матеріалізм)
- •41. Формаційна теорія суспільного розвитку(к.Маркс)
- •42.Філософська думка Київської Русі.
- •43.Українська філософська думка доби Відродження (хіv-хvi ст.).
- •44. Філософія г.Сковороди
- •45. Філософія у Києво-Могилянській академії.
- •46.Університетська філософія в Україні хviii-хiх ст. (м. Костомаров, п. Куліш).
- •47. ”Філософія серця” п.Юркевича.
- •48. Українська філософія хх ст..
- •49.Філософські погляди і.Франка,
- •50.Філософські погляди л.Українки,
- •51.Філософські погляди в.І.Вернадського
- •52. Філософія життя (Ніцше, Шопенгауер)
- •53. Історія позитивізму має три періоди розвитку.
- •54. Прагматизм
- •55. Фрейдизм.
- •56. Неофрейдизм.
- •57.Філософія екзистенціалізму (е) – історія та проблеми.
- •58. Неотомізм
- •59.Філософія постмодернізму.
9. Філософія Демокріта.
Діяльність Демокріта (460-370 pp. до н.е.), за свідченнями античних авторів, була спрямована на розвиток вчення Левкіппа. Тому вчення про атомізм розглядається як теорія Левкіппа — Демокріта. В ній зберігається елейська концепція вічного, сталого і непорушного буття (як і самі атоми). Зберігається і характер чуттєвого існування (лише в уяві, а не в думці) розмаїття навколишнього світу: "Лише в уяві існує колір, солодке, гірке. Насправді ж існують лише атоми і порожнеча". На відміну від елеатів, змушених заперечувати реальність даного в чуттях руху, Демокріт приймає ідею Емпедокла і Анаксагора про множинність фундаменту світу. Поділ дійсності на нескінченну множину атомів (неподільні елементи), однакових за своєю структурою, але відмінних за формою, вагою, і нескінченну порожнечу як реальну умову руху атомів, дає змогу теоретично розв'язати проблему єдиного буття і різноманітності даної в чуттях дійсності. В понятті атома знаходить своє відносне завершення принцип індивідуалізації (розділення на нескінченну множину часточок, серед яких немає жодної абсолютно тотожної іншій) цілісно-мінливого (у іонійців) або цілісно-незмінного (у елеатів) Космосу.
Атоми рухаються і утворюють найрізноманітніші з'єднання, які сприймаються людьми як різні речі, процеси, що виникають і зникають. Але це розмаїття, стверджує Демокріт, удаване: немає різних речей, процесів, є лише різні з'єднання одних і тих самих атомів. Атомізм можна розглядати як філософське усвідомлення реальної життєвої ситуації в рабовласницькому суспільстві, адже атоми тотожні своєю неподільністю і відрізняються лише зовнішньою, тілесною формою, як і люди тотожні в своїй "людяності", але різні за зовнішністю. Ці атоми рухаються відповідно до необхідності в порожнечі, так і люди рухаються відповідно до свого місця в суспільному житті. Соціальний підтекст атомістичної теорії яскраво демонструє римський переклад грецького слова "атом" — "індивід".
Якісно новим для античної філософії є поняття "нескінченності", "незнищенності" Космосу, в якому існує багато різних світів. Ці світи не відрізняються істотно від світу, в якому ми безпосередньо живемо. Розуміння дійсності в уяві Демокріта підпорядковане принципові необхідності. Ця необхідність абсолютна настільки, що не визнає навіть теологічної її інтерпретації: "Боги не потрібні Космосу". Виявлення причин і наслідків, які простягаються у нескінченний ланцюг, і є, з погляду Демокріта, головним предметом пізнання. Там, де виникали питання про можливість, випадковість, Демокріт вбачає проблему пошуку невідомих причин. Так, його концепція ейдосів — чуттєвих образів, виявляє себе як спроба знайти причину розбіжностей між поняттям про атомарну будову Космосу і чуттєвими даними. Ейдоси виникають як проміжне утворення між об'єднанням атомів (конкретною річчю) і відповідним органом чуття людини. Кожна річ виділяє у середовище щось подібне до предмета, яке проникає в око, тактильні органи, вухо тощо. Власне образ предмета виникає у просторі між предметом і органом чуття, потрапляючи до суб'єкта як відбиток. Вирішення проблеми причини невідповідності між уявною картиною буття і чуттєвими даними стає головним предметом розвитку у класичній античній філософії.