- •1. Сутність демократизації як процесу переходу до демократії. Концепції. Теорії.
- •2. Предмет дослідження транзитології.
- •3. Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- •4. Зміст, критерії та фактори політичного транзиту.
- •5. Трансформація партійної системи на пострадянському просторі.
- •6. Методологічні засади політичного транзиту.
- •7. Взаємозв’язок між політичними інститутами і політичними цінностями в посткомуністичних суспільствах.
- •8. Виклики стабільності та загрози демократії: проблеми сталого розвитку.
- •9. Особливості політичного транзиту в Європі та на пострадянському просторі.
- •10. Транзитологія про демократичну консолідацію суспільства.
- •11. Диференціація та спеціалізація політичних інститутів як категорії політичного транзиту.
- •12. Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- •13. Роль мас та еліт в процесі демократичних транзитів.
- •14. Легітимність та політична стабільність як фактори політичного транзиту.
- •15. Міжнародні фактори (державні, міждержавні та недержавні), що сприяють та перешкоджають демократичним транзитам.
- •16. Моделі демократії та транзитологія (Пшеворський).
- •17. Роль політичних символів для демократичної консолідації суспільства.
- •18. Структурний та процедурний підходи: порівняння та можливість синтезу.
- •19. Національні версії політичного транзиту в країнах снд.
- •20. Основні методологічні напрямки політичного транзиту.
- •21. Особливості внутрішніх факторів демократичних транзитів «третьої хвилі».
- •22. Особливості демократичного транзиту в Україні.
- •23. Особливості інститутів українського президентства та парламентаризму.
- •24. Особливості політичного транзиту постсоціалістичних країн.
- •25. Особливості процедурного підходу в процесі демократизації.
- •26. Перспективи консолідації нових демократій.
- •27. Політична трансформація в Латинській Америці.
- •28. Особливості сучасної демократичної «хвилі» у Південній Європі.
- •29. Політична трансформація в Центральній та Східній Європі.
- •30. Особливості сучасної демократичної «хвилі» у Південно-Східній Азії.
- •31. Політичні зміни та політичний розвиток.
- •32. Участь груп інтересів у демократичному транзиті в Україні.
- •33. Проблема переходу до демократії. «Хвилі демократизації».
- •34. Досвід політичного транзиту Латинської Америки для України.
- •35. Проблеми транзиту політичних систем сучасності.
- •36. Результати соціально-економічних змін та можливості досягнення сталого розвитку в країнах снд.
- •37. Розробка методології досліджень політичного транзиту в сша в хх ст..
- •38 Роль зовнішніх факторів у переході авторитарних режимів до демократії.
- •39Роль еліти як „авангарда" політичного транзиту в Україні.
- •40Роль менталітету, традицій в політичному транзиті.
- •41Специфіка дослідження політичного транзиту в країнах Східної Європи та рф.
- •42 Спільне і особливе в різних варіантах демократизації авторитарних режимів.
- •Суб'єктивні фактори транзиту.
- •Теоретичні джерела та концептуальні витоки політичного транзиту.
- •50 Теорія політичного транзиту (а. Пшеворський, п. Штомпка).
- •Типологія режимів за критерієм політичного транзиту (г. О'Доннел та ф. Шміттер).
- •Типологія транзиту (а.Ю.Мельвіль, в. Фісун, в.П.Горбатенко).
- •Транзит та економічне зростання
- •55 Транзитологічний підхід до аналізу політичних процесів
- •56 Транзит в програмах українських політичних партій
- •57 Транзитологія та глобалізація: пошуки поля рівноваги
- •58 Транзит як виклик і проблема: погляд с.Хантінгтона
- •59 Українська національна ідея та політичний транзит
- •60 Умови та основні етапи політичного транзиту
- •62 Проблема переходу до демократії. «Хвилі демократизації» у світі.
- •63 Екстенсивний та інтенсивний розвиток у «нових» і «старих» демократіях.
- •Фактори невизначеності в сучасних демократичних транзитах
- •Варіанти політичного вирішення з демократичних транзитів
- •66 Національна ідентичність в процесі транзиту.
- •67 Культурно-ціннісні передумови демократизації.
- •68 Інституціоналізація демократії в ході транзиту
- •69 Особливості взаємодії основних політичних акторів в ході посткомуністичних трансформацій
- •70 Варіанти посткомуністичних трансформацій суспільства.
- •Напрями у вивченні передумов демократизації суспільства
- •72 Шляхи та структурні фази демократизації.
- •Модель зміни режиму другої спроби
- •74. Демократична консолідація в моделі о’Доннелла і Шміттера
Типологія режимів за критерієм політичного транзиту (г. О'Доннел та ф. Шміттер).
Г. О'Доннел и Ф. Шмиттер выделили три основные стадии перехода к демократии:
1) либерализация, которая предполагает процесс институционализации гражданских свобод без изменения властного аппарата; результатом этого становится построение «опекунской демократии» (то есть осуществляется опека чаще всего военного аппарата над демократическими институтами);
2) демократизация — период институционализации демократических норм и правил, успешность которого зависит от выполнения двух условий: демонатажа прежнего авторитарного режима и сознательного выбора политическими силами демократических институтов и процедур; в процессе демократизации происходит смена всей структуры политической власти и подготовка свободных соревновательных выборов, которые формируют основу демократической политической системы;
3) ресоциализация граждан, которая предполагает усвоение ими новых демократических норм и ценностей.
Типологія транзиту (а.Ю.Мельвіль, в. Фісун, в.П.Горбатенко).
Мельвиль: Начало нынешней демократической волны (третей), как правило, датируется 1974 г., когда в Португалии пала салазаровская диктатура. Затем она распространилась на другие остававшиеся диктатуры в Южной Европе - Испанию и Грецию - и далее на Латинскую Америку (простое перечисление стран, пошедших путем демократизации, демонстрирует драматические масштабы политических перемен - Аргентина, Бразилия, Боливия, Панама, Чили, Уругвай, Эквадор, Перу, Гватемала, Гондурас и др.). К середине 80-х гг. она достигла некоторых стран Азии (Филиппины, Южная Корея, Тайвань, Таиланд и др.). Наконец, в 1989-90-х гг. под влиянием усиливающегося коллапса СССР, демократизация захватила страны Центральной и Восточной Европы. В 1991 г. начатая за пять лет до этого горбачевская перестройка привела к крушению советской системы в самом СССР и провозглашению 15 новых независимых государств, заявивших о себе как о «новых демократиях». Отголоски этой глобальной волны демократизации прозвучали и в ряде африканских стран.
От предшествующих демократических волн нынешняя отличается некоторыми специфическими особенностями, прежде всего, гораздо страны и некоторые коммунистические, включая Китай более широким, практически глобальным масштабом - вне ее влияния остались по сути дела лишь мусульманские.
Вторая волна демократизации началась с победы над фашизмом во второй мировой войне, возврата к демократии в побежденной Германии (Западной), Италии, Японии, восстановления демократии в Австрии, распространения демократических институтов на ряд развивающихся стран в результате их деколонизации. Эта вторая волна продержалась примерно до середины 60-х гг., после чего произошел ее очередной откат и, в мире вновь возникла авторитарная реакция (Греция, Филиппины, Южная Корея, Нигерия и др.).
Первая волна возникла благодаря Французской и Американской революциям. Временной промежуток приблизительно 1826 - 1926гг. Проходил процесс становления демократических институтов. Характерно распространение избирательного права, отмена имущественного ценза.
Фисун:
Типи посткомуністичного транзиту: в основі типологія модель, розроблена Ж.Мунком та К.Леффом. ключовими є 2 параметри способу переходу: а) увага на тому, яка група акторів здійснює перехід (стара еліта, нова опозиційна чи обидві разом); б) як діють актори (конфронтація, протистояння, пристосування адаптація)
Старі реформаторські еліти
Старі реформаторські еліти та опозиційні контреліти
Опозиційні Контреліти
Конфронтація
Революція зверху (Болгарія)
«Оксамитова революція» (Чехословаччина,НДР)
Революція знизу
(Румунія)
Конфронтація та пристосування
Перебудова/пост перебудова (Росія)
Реформи через виплутування (Угорщина)
Реформа через розрив знизу (Албанія)
пристосування
Реформа зверху (Україна, Білорусь, Сербія)
Реформи через компроміси (Польща,Литва)
Реформа знизу (Хорватія,Естонія, Латвія)
А.Пшеворський виділяє 4 типи політичних сил, що беруть участь у процесі демократизації: 1) прихильники твердої лінії; 2) реформатори в середині авторитарного блоку; 3) помірковані; 4) радикали в опозиції.
Моделі взаємодії політичних акторів у демократичному транзит
|
Помірковані об’єднуються з радикалами
|
Помірковані об’єднуються з реформаторами
|
Реформатори об’єднуються з прихильниками твердої лінії |
Авторитарний режим зберігається в колишній формі |
Авторитарний режим зберігається з поступками |
Реформатори об’єднуються з поміркованими |
Демократія без гарантій тим, що програли |
Демократія з гарантією тим, що програли |