
- •1. Сутність демократизації як процесу переходу до демократії. Концепції. Теорії.
- •2. Предмет дослідження транзитології.
- •3. Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- •4. Зміст, критерії та фактори політичного транзиту.
- •5. Трансформація партійної системи на пострадянському просторі.
- •6. Методологічні засади політичного транзиту.
- •7. Взаємозв’язок між політичними інститутами і політичними цінностями в посткомуністичних суспільствах.
- •8. Виклики стабільності та загрози демократії: проблеми сталого розвитку.
- •9. Особливості політичного транзиту в Європі та на пострадянському просторі.
- •10. Транзитологія про демократичну консолідацію суспільства.
- •11. Диференціація та спеціалізація політичних інститутів як категорії політичного транзиту.
- •12. Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- •13. Роль мас та еліт в процесі демократичних транзитів.
- •14. Легітимність та політична стабільність як фактори політичного транзиту.
- •15. Міжнародні фактори (державні, міждержавні та недержавні), що сприяють та перешкоджають демократичним транзитам.
- •16. Моделі демократії та транзитологія (Пшеворський).
- •17. Роль політичних символів для демократичної консолідації суспільства.
- •18. Структурний та процедурний підходи: порівняння та можливість синтезу.
- •19. Національні версії політичного транзиту в країнах снд.
- •20. Основні методологічні напрямки політичного транзиту.
- •21. Особливості внутрішніх факторів демократичних транзитів «третьої хвилі».
- •22. Особливості демократичного транзиту в Україні.
- •23. Особливості інститутів українського президентства та парламентаризму.
- •24. Особливості політичного транзиту постсоціалістичних країн.
- •25. Особливості процедурного підходу в процесі демократизації.
- •26. Перспективи консолідації нових демократій.
- •27. Політична трансформація в Латинській Америці.
- •28. Особливості сучасної демократичної «хвилі» у Південній Європі.
- •29. Політична трансформація в Центральній та Східній Європі.
- •30. Особливості сучасної демократичної «хвилі» у Південно-Східній Азії.
- •31. Політичні зміни та політичний розвиток.
- •32. Участь груп інтересів у демократичному транзиті в Україні.
- •33. Проблема переходу до демократії. «Хвилі демократизації».
- •34. Досвід політичного транзиту Латинської Америки для України.
- •35. Проблеми транзиту політичних систем сучасності.
- •36. Результати соціально-економічних змін та можливості досягнення сталого розвитку в країнах снд.
- •37. Розробка методології досліджень політичного транзиту в сша в хх ст..
- •38 Роль зовнішніх факторів у переході авторитарних режимів до демократії.
- •39Роль еліти як „авангарда" політичного транзиту в Україні.
- •40Роль менталітету, традицій в політичному транзиті.
- •41Специфіка дослідження політичного транзиту в країнах Східної Європи та рф.
- •42 Спільне і особливе в різних варіантах демократизації авторитарних режимів.
- •Суб'єктивні фактори транзиту.
- •Теоретичні джерела та концептуальні витоки політичного транзиту.
- •50 Теорія політичного транзиту (а. Пшеворський, п. Штомпка).
- •Типологія режимів за критерієм політичного транзиту (г. О'Доннел та ф. Шміттер).
- •Типологія транзиту (а.Ю.Мельвіль, в. Фісун, в.П.Горбатенко).
- •Транзит та економічне зростання
- •55 Транзитологічний підхід до аналізу політичних процесів
- •56 Транзит в програмах українських політичних партій
- •57 Транзитологія та глобалізація: пошуки поля рівноваги
- •58 Транзит як виклик і проблема: погляд с.Хантінгтона
- •59 Українська національна ідея та політичний транзит
- •60 Умови та основні етапи політичного транзиту
- •62 Проблема переходу до демократії. «Хвилі демократизації» у світі.
- •63 Екстенсивний та інтенсивний розвиток у «нових» і «старих» демократіях.
- •Фактори невизначеності в сучасних демократичних транзитах
- •Варіанти політичного вирішення з демократичних транзитів
- •66 Національна ідентичність в процесі транзиту.
- •67 Культурно-ціннісні передумови демократизації.
- •68 Інституціоналізація демократії в ході транзиту
- •69 Особливості взаємодії основних політичних акторів в ході посткомуністичних трансформацій
- •70 Варіанти посткомуністичних трансформацій суспільства.
- •Напрями у вивченні передумов демократизації суспільства
- •72 Шляхи та структурні фази демократизації.
- •Модель зміни режиму другої спроби
- •74. Демократична консолідація в моделі о’Доннелла і Шміттера
19. Національні версії політичного транзиту в країнах снд.
«Транзит продолжается». К данной категории отнесены страны, в которых исход демократизационных процессов на сегодняшний день еще не ясен. В некоторых из этих стран демократизация обрела «второе дыхание», в других – надежда на нее не потеряна.
Две страны этой группы относительно далеко продвинулись в плане демократизации, но отличаются предельно низким уровнем экономического развития. И если в Молдове (самой слаборазвитой из европейских посткоммунистических стран, не считая края Косово) это обусловлено недостаточностью структурных реформ в экономике, то главной проблемой Монголии является сохранение традиционных по характеру экономики и общества, что чревато отходом от демократического курса при кризисном развитии событий.
Довольно уверенный рост демонстрируют в последние годы демократизационные рейтинги Украины: после «оранжевой революции» в стране исчезли преграды для политической конкуренции, осуществлено разделение властей. Однако украинская элита еще только учится жить по новым правилам, так что политика в стране далека от стабильности.
Наконец, мы находим в этой группе Россию и Армению, которые оказались сгруппированы вместе и при описании институционального строя. Для характеристики итогов трансформаций в этих странах лучше всего подходит метафора «наполовину полного или наполовину пустого стакана». Прогресс данных стран на пути построения демократического общества явно недостаточен; далеко не оптимальным образом были использованы и возможности для социально-экономической модернизации. Однако, как уже говорилось, и барьеры для успешной демократизации здесь были исключительно высоки. Поэтому если что-то и вызывает опасения с точки зрения перспектив рассматриваемых стран, то это не столько их нынешний, не слишком высокий уровень реформированности, сколько негативная динамика: последние выборы во всех трех странах были по своему качеству хуже предыдущих. Россия, если верить рейтингам, – самая «зажиточная» и конкурентоспособная из посткоммунистических стран, так и не ставших демократиями.
Группы «Транзит заблокирован» и «Транзит не состоялся» различаются, пожалуй, лишь тем, что в первой из них предпринимались попытки демократизировать или плюрализировать общественную жизнь. Впрочем, в последние годы «имитацией» таких попыток занимаются даже самые авторитарные из центральноазиатских государств – Узбекистан и Туркменистан, «изобразившие» формально плюралистические выборы президентов. В свою очередь, Казахстан, некогда отличавшийся реальным, хотя и встроенным в определенные рамки плюрализмом, перешел к однопартийному парламенту. В Киргизии период раздела власти после падения режима А.Акаева сменился новым моноцентризмом, который был разрушен в ходе очередной «революции» и осуществлена попытка перехода к парламентской республике – первой на пространстве СНГ. Как и в случае с Россией и закавказскими республиками, внимания заслуживает не только нынешнее состояние дел, но и тенденция – а она в центральноазиатских государствах скорее проавторитарная. (Развитие Белоруссии – единственной европейской страны, оказавшейся в этой категории, – требует отдельного анализа.) В то же время, как справедливо отмечает Д.Фурман, «движение к демократии – аспект общего процесса развития, “модернизации”… Любой имитационный режим апеллирует к демократическим ценностям и тем самым в какой-то степени способствует их закреплению».