
- •1. Співвідношення понять «вир-во» та «операції» "управл. Вир-вом" та "ом". Місце ом в системі менеджменту організації.
- •2. Загальна характеристика ом як науки, як виду практичної управл. Діяльності, як навч. Дисципліни.
- •3. Методологічна база операційного менеджменту – системний підхід, ситуаційний підхід, концепція життєвих циклів.
- •4. Операційна система організації – вхід, вихід, операційна функція, Створення корисності як основна мета операційної діяльності.
- •5. Зовнішнє оточення, структура та властивості операційної системи.
- •6. Ресурси, застосовувані в од; критичний ресурс. Продукти як основний результат од; види продукції та послуг.
- •8. Життєвий цикл та режими функціонування операційної системи. Управління життєвим циклом операційної системи.
- •9. Види операційних систем. Вимоги, яким має відповідати операційна система сучасного рівня розвитку.
- •10. Зміст та сфери, цілі та завдання операційного менеджменту. Об’єкт і суб’єкт управління операційною діяльністю
- •11. Закони організації операційних систем. Принципи управління операціями. Функції та методи операційного менеджменту
- •12. Операційний менеджмент як різновид функціонального менеджменту, як різновид рівневого менеджменту. Операційний менеджер – мета діяльності, сфери прийняття рішень, вимоги, котрим має відповідати
- •13. Управлінське рішення – сутність, види, технології та середовища прийняття
- •14. Економіко-математичні моделі та методи. Моделі (задачі) та методи дослідження операцій. Математичне програмування
- •15. Фактори виробництва. Виробнича функція – сутність та види. Концепція мінімально ефективного масштабу виробництва
- •16. Цілі та принципи, види та методи планування операційної діяльності
- •17. Виробнича програма підприємства – склад та процес формування
- •18. «Чисті» та «комбіновані» стратегії організації виробничої діяльності за умов циклічних коливань попиту
- •19. Система оперативного управління операційною діяльністю
- •20. Оперативне планування операційної діяльності – сутність, види, основні системи
- •21. Графік Гантта як інструмент оперативного планування та контролювання. Задача планування n-робіт на m-верстатах.
- •22. Оперативне контролювання (диспетчерування) операційної діяльності – сфери, принципи, рівні.
- •23. Ознаки функціонування операційної системи у нормативному режимі. «Тверді» та «м’які» чинники забезпечення усталеного функціонування операційної системи.
- •25. Управління запасами матеріальних ресурсів: види запасів, системи управління, модель оптимального розміру замовлення, метод авс.
- •27. «Канбан» – карткова інформаційна система
- •30. Конкурентоспроможність підприємства – сутність, чинники, основні аспекти забезпечення.
- •31. Якість – сутність поняття та еволюція поглядів на його зміст. Показники якості продукції та методи їх визначення.
- •32. Види технічного контролю якості. Статистичний приймальний контроль; статистичний попереджувальний контроль.
- •33. Стандартизація та стандарти серії iso 9000. Системи якості.
- •1. Міжнародний стандарт iso 9000 версії 2000 року «Системи управління якістю. Основні положення та словник»
- •5 Етапів у роз-ку сис-м якості:
- •34. Продуктивність операційної діяльності – сутність, чинники, методи оцінювання, програми підвищення.
- •35. Базові концепції та процес проектування операційної системи.
- •36. Виробнича стратегія – сутність та види. Стратегічні рішення в сфері операцій.
- •37. Проектування продукту. Вибір варіанту технології та розроблення виробничого процесу.
- •38. Організація виробничого процесу в просторі та часі. Методи організації виробництва.
- •39. Основні типи внутрішнього просторового планування операційної системи. Визначення місця розташування операційної системи.
- •40. Проектування робіт – сутність та основні моделі. Методи нормування праці.
- •41. Перетворення та розвиток операційної системи – чинники, види, мотиви, рушійні сили.
- •42. Управління перетвореннями операційної системи при засвоєнні нових продуктів. Комплексна підготовка виробництва нової продукції.
- •43. Управління перетвореннями операційної системи при впровадженні нових технологій. Методи переходу до випуску нових продуктів / впровадження нових процесів.
- •44. Проект – сутність, види, структура, система управління.
- •45. Проектний менеджмент як інструмент управління процесами створення та перетворень операційної системи. Сутність сітьового планування та управління.
- •46. Сітьовий графік «події–роботи» – поняття, елементи, правила побудови. Метод перт та метод «критичного шляху».
- •47. Порядок побудови сітьового графіка «події–роботи» та обрахунок його часових параметрів.
- •48. Мета та напрями аналізу сітьового графіка «події–роботи»; способи оптимізації сітьового графіка.
- •49. Еволюція теорії та практики управління операціями.
- •50. Ключові тенденції сучасного суспільно-економічного розвитку та перспективи операційного менеджменту.
- •51. Ощадливе в-во
- •52.Теорія обмежень
- •53. Підхід Тоффлера
- •54. Постійне покращення, реінжиніринг
23. Ознаки функціонування операційної системи у нормативному режимі. «Тверді» та «м’які» чинники забезпечення усталеного функціонування операційної системи.
Концептуальні етапи процесу підтримування стабільності функціонування операційної системи, відповідають основним етапам процесу управлінського контролю, таким як:
1) цілепокладання— встановлення цілей є іманентною складовою не лише управлінської функції «Планування», а й функції «Контролювання», оскільки саме цілі слугують основою для визначення стандартів для контролю;
2) встановлення стандартів, що виступатимуть нормативами для порівняння під час перевірки відповідності реального стану справ запланованому;
3)вимірювання реальних процесів, що здійснюються в;
4)порівняння результатів реального виконання із заздалегідь встановленими стандартами — нормативами;
5)встановлення наявності чи відсутності відхилень фактичних значень показників від нормативних; у разі наявності відхилень — встановлення дотримання чи порушення масштабів припустимих відхилень;
6)реагування на відповідність чи невідповідність результатів порівняння — перегляд стандартів, корегувальні дії тощо;
7)діагностування факту досягнення поставлених цілей.
Відповідно до сучасної концепції організації бізнесу та менеджменту всі ендогенні (внутрішнього походження) чинники організаційної ефективності заведено поділяти на дві категорії: «hard»-чинники (інакше — «тверді» чинники) та «soft»-чинники (інакше— «м'які» чинники).
® «тверді», або «hard»-чинники — до цієї групи відносяться всі чинники, що є відчутними на дотик, мають фізичні параметри, можуть бути виміряними. «Тверді» чинники забезпечення стабільного функціонування операційної системи включають вироби, технологію, устаткування, сировину та матеріали. Характерною їхньою ознакою є те, що вони важко (порівняно з «soft»-чинниками), з великими затратами часу та коштів піддаються змінам у процесі управління стабільним функціонуванням операційної системи;
® «м'які», або «soft»-чинники— до цієї групи відносяться всі чинники, що, маючи велике значення для забезпечення стабільності функціонування операційної системи, є відносно легко змінюваними, але не є відчутними на дотик, не є такими, що їх можна побачити безпосередньо на власні очі. «М'які» чинники забезпечення стабільного функціонування операційної системи включають методи організації роботи та системи управління, стилі управління та знання, управлінські здібності та компетенції.
Жоден із чинників не діє індивідуально, сам по собі; їхній вплив на усталеність функціонування операційної системи завжди має комплексний характер. Звідси випливає, що різноманітні комбінації певних «твердих» і «м'яких» чинників визначають такі аспекти забезпечення стабільного функціонування ОС:
—матеріально-технічний;
—просторовий;
—кадровий;
—інформаційний;
—програмно-алгоритмічний; організаційно-управлінський тощо.
24. Склад підсистем, що забезпечують усталене функціонування операційної системи. Виробнича інфраструктура підприємства.
Контроль та «розшивка» вузьких місць, які виникають у роботі операційної системи та викликають локальні відхилення її функціонування від нормативного режиму, здійснюються по всіх трьох підсистемах (перероблення, забезпечення та управління).
Визначальна роль у підтримуванні усталеності функціонування операційної системи належить підсистемі забезпечення. Зрозуміло, що нормальний перебіг операційного процесу може відбуватися лише за умови перебування устаткування та обладнання, машин і механізмів у працездатному стані, а також за умови безперебійного надходження матеріалів, заготовок, інструменту, оснащення, енергії, палива тощо у підрозділи основного виробництва. Комплекс цих робіт формує зміст понять «технічне обслуговування виробництва» та «виробнича інфраструктура».
У переробній підсистемі основними важелями підтримування стабільності функціонування операційної системи є тактичне та оперативне планування і контролювання перебігу основного виробництва, тобто продуктивної роботи, безпосередньо пов'язаної з перетворенням об'єктів операційної діяльності, що присутні на вході в операційну систему, на кінцеві результати операційної діяльності (продукцію, послуги). Процеси планування та контролювання здійснює управлінська підсистема, яка на базі отриманої від підсистеми забезпечення та від переробної підсистеми інформації про поточний стан справ і характер їх функціонування планує, організовує, контролює та координує їхню роботу. Тим самим вона діє цілеспрямовано, маючи на меті як забезпечення досягнення поставлених перед операційною системою цілей, так і підтримування стабільності її функціонування.
Технічне обслуговування виробництва є найважливішою складовою системи обслуговування операційної діяльності в цілому.
Технічне обслуговування виробництва здійснюється виробничою інфраструктурою — комплексом цехів, господарств та служб підприємства, головне завдання яких полягає у забезпеченні стабільного функціонування основного виробництва (переробної підсистеми операційної системи підприємства).
Технічне обслуговування виробництва включає функції із забезпечення належного технічного стану (готовності) засобів операційної діяльності. Для технічного обслуговування основного виробництва підприємства формують комплекс так званих допоміжних служб, або господарств, зокрема господарства:
—ремонтне;
—інструментальне;
—енергетичне;
—транспортне;
—постачальницько-складське та ін.
Склад і масштаби цих господарств, які, власне, й утворюють виробничу інфраструктуру підприємства, визначаються особливостями основного виробництва, типом і розмірами підприємства, його виробничими зв'язками.
Інструментальні служби та цехи підприємства повинні своєчасно забезпечувати виробництво інструментами та оснащенням високої якості за мінімальних витрат на їх виготовлення та експлуатацію. Від роботи інструментальних цехів і служб значною мірою залежать упровадження передових технологій, механізація трудомістких робіт, підвищення якості виробів та зниження їхньої собівартості.
Ремонтні цехи та служби забезпечують робочий стан технологічного устаткування шляхом його ремонту та модернізації. Якісний ремонт устаткування збільшує терміни його служби, знижує втрати від простоїв та значно підвищує загальну ефективність роботи підприємства.
Енергетичні цехи та служби забезпечують підприємство всіма видами енергії та організують раціональне її використання. Робота цих цехів і служб сприяє зростанню енергоозброєності праці та розвитку прогресивних технологічних процесів, що базуються на використанні енергії.
Транспортні, постачальницькі та складські господарства і служби забезпечують своєчасне та комплектне надходження всіх матеріальних ресурсів, їх зберігання та рух у процесі виробництва. Від їхньої роботи залежать ритмічність виробничого процесу та економне використання матеріальних ресурсів.
Усі ці цехи та служби прямо не беруть участі у створенні основної продукції підприємства, але своєю діяльністю сприяють нормальній роботі основних його цехів.