9.Феодальне місто, його ознаки та економічна роль у суспільстві Середньовіччя.

Причини урбанізації: 1.Загальне економічне піднесення. 2.Успіхи у сільському господарстві дали можливість вивільнити частину людей із аграрного сектору. 3.Потреба у промислових товарах.4.Необхідність реалізовувати ремісничу продукцію за межами маєтку.5.Розвиток товарно-грошових відносин.

У центрі міста на ринковій площі проходили ярмарки, святкування.

Економічно розвинені міста Англії, Франції та Німеччини в 11-12 ст. досягли значного розквіту. Збільшилась чисельність міського населення, розвивалися ремесла і торгівля. Панівне місце займало виробництво бавовняних тканин, збут яких забезпечував піднесення ремесла і торгівлі. Збагачувалося купецтво.

Спочатку міста були власністю феодалів, проте у 11-12 столітті із економічним розквітом міст та майже відсутністю зовнішньої загрози виникають протиріччя між жителями міст та феодалами, внаслідок - комунальні революції. Результат: отримання часткового або повного самоуправління у містах.

10. Розвиток цехової організації у часи феодалізму

Цех – це територіальне об’єднання ремісників однієї чи декількох спеціальностей у межах міста в спілки.

Особливості цеху: 1.Це об’єднання економічного характеру. 2.Цеховий примус – це визнання за його членами монопольного права на виробництво і збут певного виду ремісничих виробів в межах міста та округи. 3.Правове забезпечення цехів 4.Як військова організація – брав участь у охороні та обороні міста як окрема військова одиниця. 5.Релігійна організація – мала церкву, каплицу. 6.Мав власну символіку та атрибутику.

Цехова регламентація була економічно раціональною в 13-15 ст. і мала тоді прогресивне значення в розвитку міського ремесла. Вона сприяла виробництву якісної продукції, але згодом почала стримувати піднесення продуктивних сил. Зусилля цехів увіковічити дрібне виробництво, поставити всіх в однакові умови умови гальмувало технічний прогрес. До винахідників застосовувалася смертна кара, що призвело до застою в розвитку науки і техніки.

11.Особливості внутр. Та зовн. Торгівлі епохи Середньовіччя

За феодалізму формується такий прошарок як купецтво. Торгівля стає єдиною сферою діяльності купців. Вони часто об’єднувались в гільдії.

Типовою формою феодальної торгівлі стають ярмарки. Найбільшого поширення набирають у Франції, Італії, Англії.

Зх. країни підтримували контакти зі Сходом - Левантійська торгівля і здійснювалась значною мірою через Великий шовковий шлях. Л. торгівля мала транзитний, посередницький характер, і саме він призвів до занепаду торгівлі на Великому шовковому шляху Зі Сходу привозили передусім південні овочі та фрукти (дактилі, фіги, помаранчі), а також пахуче коріння, ліки, перції, цукор та інші. Великий попит у Західній Європі мали дорогі тканини, скляні вироби, зброя, слонова кістка, ювелірні прикраси. З країн Причорномор'я поступали риба, ікра, сіль, зерно, хутро, невільники.

Західноєвропейські міста вели торгівлю в межах так званого Ганзейського союзу. Це було досить велике об'єднання, які представляли міста в басейні Північного і Балтійського морів. За умовами Ганзейського союзу, для купців створювалися в країнах, де вони торгували, торговельні факторії, купцям надавалися різного привілеї, була організована охорона торгових експедицій. Ганзейський союз відстоював інтереси купців перед засиллям феодалів. виробів місцевої промисловості, продуктів сільського господарства. Провідна роль у північній торгівлі належала Гамбургу, Любску, Бремену, Брюге, Лондону.