Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Іспит.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
22.04.2019
Размер:
116.87 Кб
Скачать

56 Теоретична система та економічна програма Дж.М.Кейнса.

Праця «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей».

Методологія досліджень Кейнса:

  1. Макроекономічний аналіз.

  2. Концепція ефективного попиту. Ефективний попит – це потенційно можливий попит, стимулюється державою. AD(сукупний попит)=Y(доход)=C(споживчий попит)+I(інвестиційний попит)+G(державні витрати) --- це для закритої економіки. Визначальним фактором є попит.

  3. Умови неповної зайнятості – коли не всі ресурси використаються.

Результати досліджень:

  1. Дискусія із класиками. Обґрунтування поняття сукупного попиту. Y=C+I+G.

  2. Базова модель – це модель закритої економіки. Рівновага досягається при взаємодії сукупного попиту і сукупної пропозиції.

  3. Теорія мультиплікатора інвестицій та зайнятості. Мультиплікатор інвестицій (примножувач) показує наскільки зростає нац.. доход при зміні інвестиції на 1 одиницю. Мультиплікаційний ефект – полягає у тому, що приріст нац..доходу, зайнятості та споживання відбувається у більшій пропорції, ніж приріст первинних інвестицій.

  4. Закон Кейнса: зі зростанням доходу схильність до споживання знижується, а схильність до заощаджень зростає.

  5. Теорія процента: між інвестиціями та граничною ефективністю інвестицій існує прямий зв’язок. Процент (за Кейнсом) визначається взаємодією попиту і пропозиції на грошовому ринку.

  6. Теорія ціноутворення та інфляції: причиною інфляції витрат є зростання споживчих цін, що пов’язане із зростанням номінальної зарплати ще до досягнення повної зайнятості. За умов неповної зайнятості інфляція сприяє зниженню безробіття та зростанню зайнятості.

  7. Теорія заробітної плати: зарплат залежить від граничної схильності до споживання, граничної ефективності капіталу та норми проценту. Прихильник мінімальної зарплати.

57. Неокейсіанські теорії економічного зростання

Основа поглядів – це проблеми стабільного економічного зростання. Передумови виникнення: НТП, країни по-різному виходили з кризи, відбувся поділ на соціалістичний табір і капіталістичні; протистояння між СРСР і США.

Велику роль у формуванні неокейнсіанства та у створенні теорій

макроекономічної динаміки і зростання відіграли англійський вчений Рой Форбс Харрод (1990 – 1978) та американець польського походження Овсій Девід Домар (1914 – 1997). Вони незалежно один від одного створили моделі економічної динаміки і зростання, які в силу своєї методологічної спорідненості і однакових висновків прийнято об’єднувати в єдину модель – модель Харрода-Домара.

О. Домара була близькою до методології Дж. М. Кейнса. Вона передбачала: дослідження агрегованих макроекономічних показників (сукупний попит, сукупний доход, сукупні заощадження, сукупні інвестиції); розуміння пріоритетності проблеми забезпечення ефективного сукупного попиту; визнання нездатності зрілої ринкової економіки до саморегулювання та обґрунтування необхідності державного регулювання. Та послідовники Кейнса пішли далі свого учителя і поставили собі за мету дослідити чинники, що забезпечують динамічну рівновагу ринкової економіки та економічне зростання .

Модель Р. Харрода доводить, що темпи економічного зростання залежать від частки нагромадження (заощадження) в національному доході і відповідно – величини капіталовкладень (інвестицій). Для щоб в економіці постійно мала місце динамічна рівновага, повне використання наявних ресурсів і поступальний, без різких коливань розвиток, необхідно підтримувати відповідні темпи економічного зростання. Необхідною умовою останнього є постійне і систематичне державне регулювання економіки.

На відміну від моделі Р. Харрода, що виходила із рівності заощаджень і інвестицій та базувалася на застосовуванні принципу акселератора, модель О. Домара будується на принципі мультиплікатора і визначає норму приросту інвестицій, яка забезпечує необхідний приріст національного доходу.

О. Домар доповнив погляди Дж. Кейнса на роль інвестицій тим, що висунув ідею про подвійну функцію інвестицій. Інвестиції є не лише є фактором зростання доходу, вони також пов’язані із створенням додаткових виробничих потужностей.