43. Теоретична система а.Сміта

Методологічні основи класичної політичної економії були викладені А. Смітом у праці „Дослідження про природу і причини багатства народів”

Адам Сміт: – сформував політичну економію як науку про об’єктивні закони виробництва і нагромадження багатства; виокремив дві сторони політичної економії: позитивну і нормативну. 3. розвинув теорію „природного порядку”. 4. зробив аналіз проблеми поділу праці, як основної умови зростання її продуктивності. 5. побачив у обміні джерело розподілу праці. 6. Визнав, що поведінкою людей керує егоїзм та турбота про власну вигоду. Розглядаючи особистий інтерес як могутній природний стимул прогресивного розвитку суспільства, А. Сміт вводить поняття. „економічної людини”.

А. Сміт багато уваги приділяє: 1. розвитку теорії грошей, пов’язавши їх походження з об’єктивним стихійним процесом розвитку поділу праці і обміну. 2. описанню принципу „невидимої руки” - це механізм стихійної координації економічної поведінки суб’єктів господарювання та узгодження їх власних інтересів за умов вільної ринкової конкуренції. 3. обґрунтуванню чотирьох основних правил оподаткування: пропорційність; визначеність; зручність; необтяжливість.

А. Сміт зробив суттєвий внесок в теорію вартості. Вчений: – чітко розмежував споживну вартість („цінність у споживанні”) і мінову вартість („цінність у обміні”). 2) „догма Сміта” - вартість (ціна) виробництва дорівнює сумі трьох видів доходів: заробітної плати, прибутку і ренти. А. Сміт: – посилив концепцію ціни. Ціну, яка встановлюється на рівні виробництва, вчений назвав природною ціною. Ціна, яка коливається навколо природної ціни в залежності від попиту і пропозиції, була названа ринковою ціною; – розвив вчення про доходи, поділив їх на первинні і вторинні. Тлумачив капітал з двох сторін: як вартість, що приносить прибуток, і як запаси засобів виробництва. Останні А. Сміт поділив на основний і оборотний капітали. Нагромадження капіталу розглядав як найважливіше джерело збагачення нації.

Обгрунтував теорію абсолютних переваг у міжнародній торгівлі. Суть цієї теорії полягає у тому, що міжнародна торгівля є вигідною, якщо країна продає такі товари, у виробництві яких вона має абсолютні переваги (тобто виготовляє товари з меншими витратами), ніж країна – партнер.

44.Історичні умови виникнення та загальна характеристика соціалістичних економічних ідей

В історії економічної думки можна виділити два основні етапи розвитку соціалістичних утопічних економічних ідей:

- ранній утопічний соціалізм, який виражений у фантастичних проектах видатних мислителів ХV – XVII ст. Т. Мора, Т. Кампанелли, Ш. Мельє, Т. Мюнцера та ін. Передумовами виникнення даних проектів стали: розклад феодалізму, первісне нагромадження капіталу, яке супроводжувалося розоренням селянства та зубожінням переважної більшості населення. Тому саме у творах ранніх соціалістів-утопістів відображена ідеологія антифеодального протесту, прагнення до усунення феодальних привілеїв та залежностей, утвердження справедливого і щасливого суспільства;

- пізній утопічний соціалізм (XVII – ХІХ ст.), який базується на ідеях вдосконалення і перебудови капіталістичного суспільства і найбільш відомими представниками якого були К. А. Сен-Сімон, Ш. Фур'є, Р. Оуен. Передумовами, які вплинули на формування їх ідей, були завершення промислового перевороту, масове розорення селянства, майнове розшарування суспільства, зростання безробіття, погіршення становища робітничого класу, загострення соціальних суперечностей тощо.

Сам термін «соціалізм» виник у др.. половині 19 ст. Засновником християнського соціалізму став П’єр Перу. Соціалізм – це напрямок суспільної думки, представники якої найважливішою умовою соціалістичних перетворень вважали моральне вдосконалення суспільства. В сучасному розумінні, соціалізм – це теорія, в основі якої полягає ідея рівності, спільної власності, соціальної справедливості, свободи.

Незважаючи на існуючі відмінності, для більшості соціалістичних

утопічних учень характерними є такі спільні риси: 1. емоційна критика феодалізму та капіталізму за їх неспроможність забезпечити справедливий розподіл багатства та неефективне використання матеріальних і людських ресурсів; 2. заперечення приватної власності та вільної конкуренції як основи експлуатації та соціальної нерівності; 3.- розуміння розвитку людського суспільства як історичного процесу, що проявляється в заміні існуючого ладу більш прогресивним і справедливим; 4.- здійснення не лише опису ідеального суспільства, але і намагання нав'язати людям обов'язковий образ дій і поведінки, регламентацію їх життя; 5. відмова від насильницьких, революційних методів побудови ідеального суспільства і віра у можливість трансформації існуючого суспільного ладу в ідеальне суспільство за рахунок виховання населення, пропаганди і поширення соціалістичних ідей.