49. Структура і показники плану персоналу та оплати праці
План персоналу та оплати праці складається з трьох підрозділів: план продуктивності праці(трудомісткість виготовлення продукції), план чисельності персоналу(1-чисельність і структура персоналу;2- підготовка, перепідготовка й підвищення кваліфікації ) та план оплати праці(1-фонд оплати праці;2-середня заробітна плата).
50. Взаємозв’язок етапів розроблення плану персоналу та оплати праці
Порядок розроблення плану персоналу та оплати праці охоплює такі етапи:
• аналіз стратегічних цілей і завдань підприємства на плановий період і завдань щодо персоналу та оплати праці;
• аналіз базових показників персоналу та оплати праці;
• розрахунок планових показників продуктивності праці;
• обчислення планового бюджету робочого часу одного працівника;
• визначення потреби в персоналі;
• розрахунок додаткової потреби (вивільнення) персоналу;
• планування підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу;
• обчислення фонду оплати праці;
• визначення середньої заробітної плати.
51. Методи вимірювання продуктивності праці
Розраховуючи рівень продуктивності праці, використовують прямий і обернений методи.
Рис. 4. Методи вимірювання продуктивності праці
Прямий метод показує кількість продукції (обсяг робіт, послуг), яка виробляється за одиницю часу (виробіток):
(1)
де ОВ — обсяг виробництва продукції (надання послуг);
З — затрати праці на виробництво цього обсягу.
Показник «виробіток продукції» застосовують під час аналізу та планування продуктивності праці на підприємстві в цілому й за його підрозділами (цехами, дільницями тощо).
У внутрішньовиробничому плануванні для вимірювання продуктивності праці використовують обернений метод. Продуктивність праці визначається кількістю праці, затраченої на одиницю продукції (роботи) — трудомісткість продукції (Тр), год:
52. Показники, які використовують для розрахунку продуктивності праці
Натуральні показники виробітку найточніше відображають динаміку продуктивності праці, але можуть бути застосовані лише на підприємстві (у підрозділах), що випускають однорідну продукцію.
Вартісні показники виробітку щодо нормативно-чистої валової (товарної) продукції можуть застосовуватися для вимірювання рівня та динаміки продуктивності праці на підприємствах, що випускають різнорідну продукцію й надають різноманітні послуги.
Трудові показники виробітку (обсяг продукції вимірюють у нормо-годинах, нормо-гривнях) використовують на підприємствах, де є добра нормативна база. Переважно їх застосовують на робочих місцях, дільницях, цехах, що випускають різнорідну продукцію, та на дільницях, де є значні обсяги незавершеного виробництва, яке неможливо виміряти в натуральних одиницях.
53. Чинники зростання продуктивності праці
Чинники зростання продуктивності праці можна поділити на зовнішні та внутрішні.
До зовнішніх чинників належать: законодавство, політика, ринкова інфраструктура, природні ресурси.Ураховуючи їх, можна ґрунтовніше виробляти стратегію щодо продуктивності праці на перспективний період.
До внутрішніх чинників належать ті, на які підприємство може впливати безпосередньо (характер продукції, технологічні процеси, матеріали, енергія, персонал, організація виробництва та праці, система мотивації тощо).
З метою планування продуктивності праці ці чинники можна об’єднати в такі групи:
•підвищення науково-технологічного рівня виробництва;
•удосконалення організації виробництва, праці й управління;
•зміна обсягу та структури продукції, що випускається;
• інші фактори.
Кількість чинників, які враховують під час планування продуктивності праці, та їхній зміст залежать від галузевої специфіки підприємства, особливостей здійснюваних заходів. Вплив чинників на продуктивність праці визначають на підставі розрахунку умовного вивільнення чисельності працівників.
Можливий такий порядок розрахунку вивільнення чисельності.
До першої групи чинників — «Підвищення науково-технологічного рівня виробництва» належать: упровадження нової техніки, прогресивних технологій, механізація й автоматизація виробництва; поліпшення використання сировини; застосування прогресивних матеріалів тощо. Здійснення цих заходів знижує трудомісткість продукції.
Визначення вивільнення чисельності працівників за рахунок чинників «Удосконалення організаціївиробництва, праці й управління» треба робити окремо щодо працівників апарату управління й робітників.