- •1. Предмет та система юридичної психології
- •2. Завдання, які вирішує юридична психологія.
- •3. По цілям дослідження методи юридичної психології діляться на три групи:
- •4. Джерела та історія юридичної психології
- •6. Підприємець як об'єкт психологічного аналізу та суб'єкт правовідносин.
- •8. Психологія правознавчої діяльності.
- •1. Правова соціалізація
- •2. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості
- •3. Психологічні умови дієвості правових норм
- •Висновки
- •9.Професіограма юридичних професій:
- •11. Соціально-психологічна характеристика особи у юридичній психології
- •12. Психологічний аналіз особи злочину
- •15. Психологія розвитку тіньової економіки.
- •16. Типологія особи злочинця.
- •17. Психологічна структура злочину.
- •18. Психологічні особливості вивчення особи, яка підозрюється у скоєнні злочину.
- •Психологічна характеристико злочинної субкультури та її вплив на культуру підприємництва.
- •Основи психотехніки у діяльності правознавця.
- •Психотехніка використання невербальних засобів.
3. Психологічні умови дієвості правових норм
Оскільки правова норма завжди пов'язана з людськими відносинами, оцінити дієвість правової норми можна лише на основі аналізу соціальних факторів, у тому числі тих, які мають психологічне забарвлення.
Спеціалісти в галузі юридичної психології виділяють наступні групи умов дієвості правових норм:
— макросоціальні умови (рівень соціально-економічного розвитку суспільства, правова система і культура, соціальні інститути, ідеологія і т.д.);
— мікросоціальні умови (найближче оточення людини у вигляді формальних і неформальних малих груп);
— особистісні умови суб'єкта, який реалізує право.
Право, як сукупність правил поведінки (норм), санкціонованих владою, буде ефективним на практиці тоді, коли здійснення їх забезпечено заходами державного примусу з метою охорони захисту і розвитку суспільних відносин, які відповідають об'єктивним потребам суспільства та інтересам народу. Суть і зміст правових норм визначається характером економічних відносин, рівнем соціально-економічного розвитку суспільства. Ефективність правових норм залежить також від політичної стабільності в житті держави, від роботи державних і суспільних інститутів, правової культури членів суспільства.
Істотний вплив на реалізацію правових норм чинить суспільна думка, під якою розуміється виражене у формі певних суджень, уявлень і оцінок відношення соціальних груп до різних явищ чи проблем соціального життя, які стосуються загальних інтересів.
Великий вплив на дієвість правової норми чинить престиж права в суспільстві. Високий ступінь поваги до права в суспільстві дозволяє реалізувати різні нормативні акти без суворого використання інструментів санкцій і контролю. Повага до права, внутрішня згода з правовими вимогами і впевненість в необхідності дотримання правових норм, свідоме ставлення до них — свідчення того, що правосвідомість членів суспільства знаходиться на досить високому рівні.
Дуже значимою соціально-психологічною умовою дієвості правових норм є соціальна орієнтація особистості як система ціннісних відношень особистості до об'єктів соціальної дійсності.
Друга група психологічних умов ефективності правових норм — мікросоціальні умови — виконує функцію соціально-психологічного забезпечення правореалізації.
Вказані фактори, які негативно впливають на ефективність правових норм, — це основні напрямки в діяльності державних органів, законодавчої і виконавчої влади з вирішення поставлених перед суспільством завдань по закріпленню правопорядку.
Інтереси особистості і суспільства дуже різноманітні, і не всі відносини між членами суспільства піддаються правовій регламентації. Особливість правових норм полягає в тому, що вони відображають найбільш суттєві відносини між людьми.
Висновки
Таким чином, в ході соціалізації особистості відбувається засвоєння людиною норм і цінностей соціального середовища, входження в нього і відтворення соціальних норм. Цей об'єктивний процес засвоєння соціальних функцій, ролей, норм, обов'язків і набуття навичок соціально значимої поведінки протікає на раціонально усвідомленому і емоційному рівнях шляхом формування індивідуального і засвоєння соціального досвіду. Він супроводжується взаємним впливом навколишнього середовища на особистість і особистості на середовище та інших учасників суспільних відносин. Здійснення правопорушення, однак, свідчить про неефективність попередньої, до злочину, соціалізації, наявністю дефектів у взаємодії з середовищем. Така неузгодженість в соціалізації проявляється часом в незначних по своїй соціальній значимості проступках і антисуспільних діях. Але залишення таких діянь без коректування соціальним середовищем призводить до подальшого відсторонення особистості і формування в неї суб'єктивної готовності застосувати в критичних ситуаціях засвоєний нею протиправний варіант поведінки.
Отже, цілеспрямоване регулювання і всемірне стимулювання оптимального процесу соціалізації є важливим напрямком ранньої профілактики правопорушень. Неопосередкованими провідниками такої соціалізації особистості виступає сім'я, трудовий (навчальний, військовий та ін.) колектив, неформальні дружні групи та інші елементи мікросередовища.
