13.Очікувана інфляція в теорії адаптивних і раціональних очікувань.

Згідно з теорією адаптивних очікувань економічні суб'єкти формують свої інфляційні прогнози лише на базі інформації про інфляцію, яка спостерігалася в найближчому минулому періоді. Такий механізм записується за допомогою формули:

. Якщо в процесі передпрогнозного періоду фактична інфляція перевищує очікувану, то очі­кувана інфляція прогнозного періоду також перевищуватиме очі­кувану інфляцію передпрогнозного періоду. Механізм формування інфляційних очікувань, запропонова­ний теорією адаптивних очікувань, може забезпечувати достатньо точне прогнозування лише в умовах стабільних темпів інфляції. Якщо темпи інфляції нестабільні, то використання рекомендацій цієї теорії може викликати певні відхилення фактичної інфляції від очікуваної.

Теорія раціональних очікувань спирається не на минулу ін­формацію, а на майбутню. Вона виходить з того, що економічні суб'єкти користуються достатньою інформацією про майбутні зміни в економіці і можуть її використати для формування про­гнозів щодо всіх економічних змінних, у тому числі й цін. Зокре­ма, вони володіють інформацією про майбутні зміни грошової маси, реального ВВП та інших змінних, від яких залежить дина­міка цін. Прогресивним елементом теорії раціональних очікувань є ідея про те, що інфляційні очікування мають базуватися на майбутніх змінах в економіці. Проте рекомендації теорії раціональних очікувань не можуть бути надійною основою для формування економічними суб’єктами своїх інфляційних очікувань.

14. Інфляція та безробіття. Економічна, графічна та математична інтерпретація кривої Філіпcа у короткостроковому періоді. Крива Філіпса у довгостроковому періоді.

Інфляція – це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари та послуги.

Між інфляцією та безробіттям існує обернена залежність, яка характеризується кривою Філіпсау короткостроковому періоді

Вісь у-темп інфляції Пt%: зверху – П2,знизу –П1, вісь х – безробіття U%: від нуля і в право: u2., un., u1.

Розташування кривої залежить від суми очікуваної інфляції та інфляції витрат Якщо П= , то циклічне безробіття відсутнє, а фактичне=природному. У разі збільшення безробіття інфляція зменшується і навпаки – обернена залежність. Уряд може в короткостроковий період робити вибір між інфляцією та безробіттям, оскільки і те і те одночасно врегулювати неможливо. Економічна інтерп.:Якшо уряд стимулюватиме сукупний попит, то безробіття зменшуватиметься, проте ціною його зниження буде прискорення інфляції, а якщо стримуватиме сукупний попит, то інфляція зменшуватиметься.

Мат інтерпретація:

П-фактичний темп інфляції;

^e — очікуваний темп інфляції;  — коефіцієнт, що показує реакцію інфляції на динаміку циклічного безробіття, яке спричинюється збуреннями сукупного попиту; ^s — темп інфляції, який спричинюється виробничими витратами або збуренням сукупної пропозиції. Un – прир рівень без роб; U-прир рівень без роб.

Крива у довгострок періоді

Вісь у-темп інфляції Пt%: зверху вниз – П, П5, П4, П3, П2, П1, вісь х – безробіття U%: від нуля і в право: un., u.

Отже, у довгостроковому періоді між інфляцією і безробіттям не існує вибору. Тому в кінцевому підсумку стимулювальна політика уряду не може зменшити безробіття, вона здатна викликати лише зростання цін. У довгостроковому періоді проб- лему безробіття можна вирішувати лише із застосуванням неінфляційних методів, здатних забезпечити зростання обсягів виробництва за рахунок нагромадження капіталу і зростання потенційного ВВП

15, Доходи і витрати домогосподарств в моделі економічного кругообігу. Особистий дохід, особистий наявний дохід і споживання. Роль заощаджень у споживанні. Вартість заощаджуваних грошей з урахуванням часового фактора.

Споживання домогосподарств — це їхні витрати на споживчі товари та послуги, які залежать від їхні доходів. озгляд моделі економічного кругообігу. В умовах приватної закритої економіки вона пояснює взаємодію лише двох суб’єктів економічної системи: домогосподарств і підприємств, а отже, не відображує державного втручання в економіку та будь-яких зв’язків із зовнішнім світом.

Рис. Кругопотік ресурсів, продуктів і доходів

Як видно з рис., домогосподарства взаємодіють з підприємствами через ринок ресурсів і ринок продуктів. У процесі цієї взаємодії домогосподарства формують свої доходи і здійснюють витрати на споживання.

У верхній частині рис. розміщується ринок ресурсів. Домогосподарства, які володіють усіма економічними ресурсами виходять на цей ринок із своїми ресурсами. Підприємства для здійснення виробництва купують ці ресурси у домогосподарств. В результаті купівлі — продажу виробничі витрати підприємств, що пов’язані із купівлею ресурсів, одночасно формують грошові доходи домогосподарств. Сума цих доходів є доходом домогосподарств, або особистим доходом.І навпаки – витрати домогосподарств на споживчі товари та послуги слугують для підприємств доходами.