ТЕМА №22. Поняття кредитних операцій банків
План:
1. Сутність, принципи та функції кредиту.
2. Форми та види банківського кредиту.
3. Суб’єкти кредитних відносин.
4. Умови кредитної угоди.
Рекомендована література:
1. Міщенко В.І. «Банківські операції» стор. 277-283
2. Мороз А.М. «Банківські операції» стор. 130-139
3. Шевченко Р.І. «Банківські операції» стор. 53-55
1. Сутність, принципи та функції кредиту.
Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» ст. 17, 50 та нормативними актами Національного банку України, він видає комерційним банкам ліцензію на здійснення кредитування юридичних і фізичних осіб. Банк може отримати ліцензію на надання кредитів позичальникам за умови виконання таких вимог, які затверджені Національним банком України.
Кредит – економічна категорія, яка є виразом відносин між суб’єктами господарювання щодо надання й отримання позики в грошовій чи товарній формі на умовах повернення, строковості й платності.
Відповідно із Законом України “Про банки і банківську діяльність” кредитні операції – вид активних операцій банку, які пов’язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання позик у готівковій або безготівковій формі та надання кредитів у формі врахування векселів, розміщення депозитів, операцій репо, на фінансування будівництва житла, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування, а також операцій з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені.
У кредитних відносинах беруть участь 2 сторони (суб’єкти кредитних відносин): кредитор – який надає кредити у тимчасове користування і позичальник – який отримав кредит. А ті грошові чи матеріальні цінності, затрати чи проекти, стосовно яких укладається угода позички, є об’єктами кредиту. В умовах ринкової економіки об’єктом кредитних відносин переважно є гроші як загальний ресурс.
Принципи банківського кредитування – основні положення кредитного механізму, що визначають процес кредитування. Тобто це правила поведінки банку і позичальника в процесі здійснення кредитних операцій.
До принципів кредитування належать:
1. Цілеспрямованість кредитування, при якому кредити надаються лише на визначені в кредитній угоді цілі (об’єкти користування).
2. Диференційованість кредитування, при якому різним позичальникам кредити надаються на різних умовах, що залежить від характеру позичальника, спрямованості та терміну надання кредиту, ступеня ризику тощо.
3. Забезпеченість кредиту, тобто відповідність між вартістю майна, що є заставою позички і заборгованістю за позичкою; а також наявність у банку права та можливостей захисту своїх інтересів у вигляді одержання відповідних засобів забезпечення наданого кредиту( застава, поручительство, гарантія, страхування тощо).
4. Поверненість означає, що кредит має бути повернутий позичальником банкові. Поверненість є тією особливістю, котра відрізняє кредит як економічну категорію від інших економічних категорій товарно –грошових відносин.
5. Строковість кредиту – це необхідна форма досягнення поверненості кредиту. Принцип строковості означає, що кредит має бути не тільки повернений, а й повернений в заздалегідь обумовлений строк, тобто в ньому міститься конкретно виражений фактор часу. Строк повернення кредиту є граничним інтервалом часу, протягом якого кредитні кошти є в розпорядженні позичальника, й служать мірою, за межами якої кількісні зміни в часі перетворюються в якісні: якщо затягується строк користування кредитом, то викривляється сутність кредиту, що негативно впливає на стан грошового обігу в цілому по країні.
6. Платність кредиту, який полягає в тому , що за користування ним позичальник має сплатити банку позичковий відсоток. Ставка банківського відсотка – це своєрідна “ціна” кредиту. Платність(ціна) кредиту безпосередньо на господарський (комерційний) розрахунок підприємців, стимулює їх до збільшення власних коштів і раціонального використання залучених коштів. Щодо банку, то платність кредиту забезпечує його витрат, пов’язаних зі сплатою відсотків за залучені на депозити кошти, управлінські витрати, а також отримання прибутків для збільшення ресурсних фондів для кредитування та використання на інші власні потреби.
Всі перелічені принципи повинні забезпечити виконання головного
принципу: збереження основної суми кредиту при виконанні банком кредитних операцій.
При визначенні функцій кредиту треба мати на увазі, що при зміні економічної суті кредиту в процесі історичного розвитку змінюються і його функції.
Питання про функції кредиту є дискусійним. Розбіжності стосуються не тільки трактування окремих функцій, а їх кількості. Зупинимося лише на трьох:
– Перерозподільча функція.
– Функція створення грошей.
– Контрольна функція.
Перерозподільча функція полягає в тому, що тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб за допомогою кредиту передаються в тимчасове користування підприємств, господарських товариств і населення для задоволення їхніх виробничих або особистих потреб.
Іншою функцією кредиту є створення ним грошей для грошового обігу (емісійна функція), яку виконує тільки банківський кредит. Методами кредитної експансії (тобто розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обігу (причому вилучення грошей з обігу за допомогою кредиту досягається значно важче, ніж її випуск в обіг).
Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитного перерозподілу коштів забезпечується банківський контроль за діяльністю позичальника. Можливість такого контролю випливає із самої природи кредиту. Треба зазначити, що вступивши в кредитні відносини, одержувач кредиту також має здійснювати контроль за своєю діяльністю з тим, щоб своєчасно і повністю повернути кредитні ресурси.