93. Друга теорема теорії двоїстої задачі лінійного програмування

Для того, щоб оптимальні плани та спряжених задач були оптимальними, необхідно і достатньо, щоб виконувались умови доповнюючої нежорсткості:

.

Наслідок. Якщо в результаті підстановки оптимального плану однієї із задач (прямої чи двоїстої)

в систему обмежень цієї задачі і-те обмеження виконується як строга нерівність, то відповідний і-й елемент оптимального плану спряженої задачі дорівнює 0.

Якщо і-й елемент оптимального плану соднієї із задач додатній, то відповідне і-те обмеження спряженої задачі виконується для оптимального плану як рівняння.

Економічний зміст другої теореми двоїстості стосовно оптимального плану прямої задачі.

Якщо для виготовлення всієї продукції в обсязі, який визначається оптимальним планом , витрати одного і-го ресурсу строго менші, ніж його загальний обсяг , то відповідна оцінка такого ресурсу =0 (такий ресурс для виробництва не є цінним). Якщо ж витрати ресурсу дорівнюють його наявному обсягу , тобто його використано повністю, то він є цінним для виробництва, і його оцінка буде строго більшою від 0.

Економічний зміст другої теореми двоїстості стосовно оптимального плану двоїстої задачі.

Якщо деяке j-те обмеження виконується як нерівність, тобто всі витрати на виробництво одиниці j-го виду продукції перевищують її ціну , виробництво такого виду продукції є недоцільним, і в оптимальному плані прямої задачі обсяг такої прродукції =0. Якщо витрати на виробництво j-го виду продукції дорівнюють ціні одиниці продукції , то її необхідно виготовляти в обсязі, який визначає оптимальний план прямої задачі >0.

94. Схема перевірки гіпотез стосовно коефіцієнтів лінійного рівняння регресії.

Схема статистичної перевірки гіпотез передбачає наступне:

1. Висловлюється нульова гіпотеза Н₀: та альтернативна їй Н₁: .

2. Використовується t-статистика: , яка при істинності будь-якої гіпотези має розподіл Стьюдента з числом ступенів вільності (n-2), де n - об’єм вибірки, 2 – кількість параметрів у лінійній моделі. Н₀ відхиляється на підставі критерія Стьюдента, якщо

95.Теорія графічного розв’язання задачі лінійного програмування

Для розв’язування двовимірних задач лінійного програмування, тобто задач з двома змінними, а також деяких тривимірних задач застосовують графічний метод, що грунтується на геометричній інтерпретації та аналітичних властивостях задач лінійного програмування.

Якщо задача лінійного програмування має оптимальний план, то екстремального значення цільова функція набуває в одній із вершин многокутника розв’язків.А якщо цільова функція досягає єкстремального значення більш як в одній вершині многокутника, то вона досягає його і в будь-якій точці, що є лінійною комбінацією цих вершин.

Отже, розв'язати задачу лінійного програмування графічно оз­начає знайти таку вершину многокутника розв'язків, у результаті підставляння координат якої в Z = c₁x₁ +c₂x₂ →max(min) лінійна цільова функція на­буває найбільшого (найменшого) значення.

Алгоритм графічного методу розв'язування задач лінійного програмування складається з розглянутих далі кроків.