Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпори економ теория.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
20.04.2019
Размер:
756.22 Кб
Скачать

96. Сутність, причини і показники вимірювання безробіття

Безробіття — незайнятість певної частини економічно-активного населення (трудових ресурсів) унаслідок об’єктивних причин, притаманних ринковій економіці. Міжнародної організації праці: безробітною є особа, яка хоче і може працювати, але не має робочого місця. Закон України: безробітними вважаються працездатні громадяни у працездатному віці, які через не залежні від них причини не мають заробітку і трудового доходу, зареєстровані у державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу. Вони здатні до праці, готові працювати, але не мають належної роботи, яка відповідає їх професійній підготовці, стажу, досвіду та ін.

Причини безробіття:

  • структурні зміни в економіці;

  • нерівномірність розвитку продуктивних сил в нар. господарстві загалом і в окремих його регіонах;

  • постійний прогрес техніки, розгортання НТР;

  • пошук працівниками нових робочих місць з метою отримання більшої зарплати;

  • диспропорційний розвиток економіки;

  • обмеженість попиту на товари і послуги тощо.

Для вимірювання безробіття використовуються абсолютні й відносні показники. До основних абсолютних показників належать: чисельність безробітних на рівнях: країна, область, місто, район; чисельність безробітних за статево-віковою ознакою, освітою, місцем проживання, соціальним статусом; середня тривалість безробіття в місяцях.

До основних відносних показників безробіття належить рівень безробіття, який визначається на початок або на кінець періоду і розраховується у відсотках до трудових ресурсів (офіційна статистика) і до економічно-активного населення.

97. Види безробіття та їх специфіка

Безробіття можна поєднати в дві групи: добровільне і вимушене.

Добровільне безробіття в основі має суб’єктивну причину і цілком залежить від носія праці. До нього належить фрикційне безробіття, тобто короткотерміновий період незайнятості, необхідний для пошуку нової роботи або переходу з одного на інше місце роботи, а також коли особа звільнилася за власним бажанням.

До групи вимушеного безробіття належать: циклічне, структурне, інституціональне, регіональне, технологічне, приховане, економічне, часткове і сезонне безробіття.

Циклічне безробіття пов’язано з фазою спаду економічного циклу. Воно небезпечне своєю тривалістю. Циклічне безробіття для України є основним видом безробіття у зв’язку з тривалою кризою в економіці. Структурне безробіття є наслідком структурних зрушень в економіці як у галузевій сфері, так і в зміні форм власності. Інституціональне безробіття породжується правовими нормами, прийнятими в країні, які негативно впливають на попит або на пропозицію робочої сили. Економічне безробіття викликано кон’юнктурою ринку та поразкою товаровиробника у конкурентній боротьбі через незадовільне керівництво конкретним підприємством, відставання у застосуванні нових технологій та устаткування. Регіональне безробіття викликано різними причинами, притаманними конкретному регіону. Технологічне безробіття є наслідком вивільнення працівників у результаті модернізації устаткування та втілення нових технологій. Сезонне безробіття — підвищена незайнятість у міжсезонні, притаманна окремим галузям виробництва. Приховане безробіття — це неповна вимушена зайнятість працівників, які стали зайвими з різних організаційно-економічних причин виробництва, але продовжують знаходитися у складі підприємства.