19. Генеральна угода: її призначення, структура, зміст, у регулюванні соціально-трудових відносин, процедура укладання.

На національному рівні укладається Генеральна угода. Вона укладається згідно із законом України „Про колективні договори та угоди”, між Кабміном та профспілками. Норми ГУ є обов’язковими при укладнні угод на галузевому, регіональному та виробничому рівні. ГУ забезпечує соц-й захист працівників, вивільнених у зв’язку з структурною перебудовою ек-ки, змінами форм власності, організацією вир-ва і праці. Зміст ГУ передбачає встановлення оптимальних співвідношень в оплаті праці працівників; гарантовані розміри доплат, надбавок, компенсацій, що мають міжгалузевий хр-р. У ній визначені зобов’язання щодо зміни в орг-ї вир-ва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці; режим роботи, тривалість роб часу; умови і охорона праці; житлово-побутове, культурне, мед. обслуговування та ін. За ГУ Кабмін готує і вносить проекти нових законів, зміни і доповнення до законів України.

20. Галузева угода: призначення, структура, зміст.

Галузева угода: призначення, структура, змiст.

Договiрне регулювання оплати працi найманих працiвникiв в Украiнi здiйснюeться на основi системи тарифних угод на всiх рiвнях управлiння, якi досягаються в результатi колективних переговорiв. Переговори ведуться й угоди укладаються на державному, мiжгалузевому (генеральна тарифна угода), галузевому (галузева тарифна угода), виробничому (тарифна угода як складова частина колективного договору) рiвнях. У разi вiдсутностi профспiлки (профспiлок) або висловленнi iй недовiри трудящими у переговорах беруть участь представники самих трудящих. Результатом переговорiв маe бути укладення галузевоi тарифноi угоди. Предметом галузевоi, а також реґiональноi тарифноi угоди, що укладаeться на комунальному рiвнi є:

1) eдинi для пiдприeмств вiдповiдноi галузi (пiдгалузi), територii тарифна сiтка робiтникiв i шкали спiввiдношень мiнiмальних посадових окладiв за групами посад керiвникiв, спецiалiстiв i службовцiв або eдина вiдповiдно галузева (пiдгалузева), територiальна тарифна сiтка для всiх категорiй працiвникiв;

2) eдинi для рiзних категорiй працiвникiв вiдповiдноi галузi (пiдгалузi), територii мiнiмальнi розмiри доплат i надбавок, що враховують специфiку умов працi окремих професiйних груп;

3) взаeмнi зобов'язання сторiн щодо виконання угоди. Предметом галузевоi, а також реґiональноi тарифноi угоди, укладеноi на комунальному рiвнi, можуть бути й iншi питання оплати, нормування працi та соцiальних гарантiй працiвникiв, що не суперечать законодавству i нормам генеральноi тарифноi угоди, якi сторони переговорiв вважають за необхiдне включити до галузевоi, а також реґiональноi тарифноi угоди, що укладаeться на комунальному рiвнi.

21. Регіональна угода: призначення, структура, зміст.

Регіональні угоди, згідно Закону України "Про колективні договори і угоди" є складовою системи документів, що регулюють соціально-економічні відносини між об'єднаннями найманих працівників, роботодавців та місцевою владою.

За допомогою регіональних угод регулюються норми соціального захисту найманих працівників підприємств, включають вищі порівняно з генеральною угодою соціальні гарантії, компенсації, пільги з урахуванням територіальної специфіки.

Сторонами регіональної угоди є обласні об'єднання профспілок, роботодавців та, переважно, обласна державна адміністрація.

Законом чітко не встановлена відмінність структури галузевої угоди від регіональної, тому у більшості випадків вони є подібними:

1)нормування і оплата праці;

2)встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг у сфері праці і зайнятості;

3)трудові відносини;

4)умови і охорона праці;

5)житлово-побутове, медичне, культурне обслуговування;

6)організація оздоровлення і відпочинку;

7)умови зростання фондів оплати праці.

Положення регіональної угоди не можуть погіршувати становище найманих працівників порівняно з Генеральною угодою.

22. Колективний договір – правовий акт, інструмент колективно-договірного регулювання трудових відносин між працівником організації та роботодавцем, який визначає узгоджені позиції сторін щодо вирішення важливих питань умов і оплати праці, соціальних виплат і компенсацій, соціального забезпечення і страхування та інших аспектів життя трудового колективу. Сторонами колективного договору є з одного боку виступають органи професійних союзів та їх об’єднання, уповноважені на представлення згідно з уставом, органи суспільної самодіяльності, уповноважені на загальних зборах робітників організації , з

іншого – роботодавець або його представник. При переговорному процесі сторони користуються принципом рівноправності. Переговори повинні завершуватися складанням проекту договору. У випадку недосягнення згоди може виникати колективний конфлікт, що є наслідком колективних спорів. Вони виникають в основному через несвоєчасну виплату з/п, зменшення кількості роб. Місць.

Укладення колективного договору є дуже важливим для робітників будь-якого підприємства, тому що централізоване регулювання соціально-трудових відносин передбачає соціально-необхідний рівень прав і гарантій робітників.