27. Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування

Фонд загальнообов'язкового державного соці­ального страхування на випадок безробіття ство­рений для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів для надання соціальних послуг.

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією.

Джерелами формування фонду виступають:

> асигнування з Державного бюджету, розмір яких встановлюється Верховною Радою України;

> страхові внески страхувальників-роботодавців, застрахованих осіб, що сплачуються на умо­вах і в порядку, передбачених законодавством;

> суми фінансових санкцій застосованих до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість на­селення, а також суми адміністративних штра­фів, накладених відповідно до законодавства на посадових осіб та громадян за такі порушення;

> прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів, у тому числі резервів Фонду, на депозит­ному рахунку;

> благодійні внески громадських б'єднань, підприємств, організацій громадян, зарубіжних фірм;

> кошти служби зайнятості за надані послуги підприємницьким структурам;

> інші кошти.

На державному рівні основними напрямами використання фонду є:

> розвиток центрів підготовки, навчання та профорієнтації вивільнюваних працівників;

> проведення наукових досліджень з проб­лем рівноваги ринку праці та зайнятості насе­лення;

> надання допомоги державним та місцевим центрам зайнятості;

> відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом на пенсію осіб відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»;

> фінансування витрат на утримання та за­безпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом;

> створення резерву коштів Фонду;

> утримання інформаційно-обчислювальних центрів, поліграфічної бази Фонду;

> створення гуртожитків та тимчасового жит­ла для осіб без певного місця проживання;

> та інше.

На місцевому рівні основними напрямами ви­користання фонду є:

> професійна орієнтація населення, професій­не навчання вивільнюваних працівників і безро­бітних, сприяння їх працевлаштуванню;

> виплата допомоги по безробіттю, матеріаль­ної допомоги по безробіттю;

> надання безпроцентної позики безробітним для заняття підприємницькою діяльністю;

> виплата допомоги на поховання у разі смер­ті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні;

> дотація роботодавцю на створення додатко­вих робочих місць для працевлаштування безро­бітних;

> організація додаткових робочих місць у га­лузях народного господарства;

> інші витрати, пов'язані із соціальним за­хистом прав громадян держави на працю.

28. Класифікація населення: ознаки, практичне значення

Економічно активне населення — це частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різно­манітних послуг. Кількісно ця група населення складається із за­йнятих і безробітних, які на даний момент не мають роботи, але бажають її одержати. До економічно активного населення належать особи у віці 15—70 років. Вони виконують роботу за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюють інди­відуально або в окремих громадян-роботодавців, на власному підприємстві. До зазначеної категорії на­селення належать також безоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському гос­подарстві, а також тимчасово відсутні на роботі. За цією методи­кою зайнятими вважаються особи, які працювали протягом тиж­ня хоча 64 год. незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота.

Економічно неактивне населення — це та частина населення, яка не входить до складу ресурсів праці. До них належать: учні, студенти, курсанти, які навчаються в денних навчаль­них закладах; особи, які одержують пенсію за віком або на пільгових умовах; особи, які одержують пенсію у зв"язку з інвалідністю; особи, зайняті веденням домашнього господарства, догля­ді за дітьми, хворими родичами; особи, які не можуть знайти роботу, припинили її пошук, черпавши всі можливості, проте вони можуть і готові працювати; інші особи, яким немає необхідності працювати незалежно від джерела доходу.