58. Посилення ролі держави в господарстві суспільств Західної цивілізації та його аргументація в економічній думці в 50 – 70-ті роки XX ст.

Вагомою особливістю повоєнного часу було створення державного сектора економіки, а отже набуття державою, поряд із приватним підприємництвом, статусу великого власника. Набуття нового статусу державою, окрім постулатів, аргументованих Дж. М. Кейнсом за часів Великої депресії, зумовлювалося новими обставинами повоєнного періоду:

1) відчутними матеріальними втратами національних економік. Процес масштабної відбудови господарства став можливим лише за участі держави, яка стимулювала нарощування обсягів виробництва і зайнятості населення;

2) потребою в структурній перебудові економіки. Держава мусила прискорити цей процес, з одного боку, як суб'єкт господарювання, а з іншого — як орган, що регулює економічний розвиток.

Активна діяльність держави у повоєнний період відіграла вирішальну роль у стимулюванні НТП і забезпеченні сприятливого інституціонального середовища (режиму). Про НТП зазначали прихильники інституціонального напряму, зокрема американський ек­номіст Волт, Вірмен, Ростоу.

Ростоу зазначав, що саме держава має стимулювати НТП, п­ребравши на себе турботу щодо організації фундаментальних досліджень, поліпшення системи освіти, професійного перенавчання, здійснення експериментальних і ризикових у комерційному плані проектів. Зв'язок держави з господарством після Другої світової війни здійснювався через її вплив на формування нової матеріальної культури (вдосконалення наявної техніки, упровадження нових технологій, розвиток інфраструктури транспорту й зв'язку тощо). Все це працювало на забезпечення швидкого, підконтрольного державі соціально зорієнтованого зростання економіки.

На особливу увагу у повоєнний період заслуговує інcтитуціональний напрям. Зазначимо, що від 50—60-х років XX ст. тривають дослідження у межах інституціонально-соціологічного напряму, виникнення якого датують кінцем XIX — початком XX ст. Лідери цього напряму є прихильниками активної соціальної політики держави, прямого впливу її на пропорції відтворення шляхом індикативного планування. При цьому передбачалося збереження ринку та приватної власності. Найпоширенішим цей напрям виявився у повоєнній Франції, набувши форми політики дирижизму.

Представники інституціональної економічної теорії одними з перших висловили ідею державного контролю над економікою і в теоретичному плані підготували певну платформу для подальшого поширення кейнсіанства.

Отже, кейнсіанство до середини 1970-х років посідало домінантний центр, праве крило займали неолібералізм та неокласика, а відроджений у повоєнний період інституціоналізм був зліва

59. Вплив військово – конверсійних факторів на розвиток національних економік провідних країн Європи після Другої світової війни. План Дж.Маршалла.

Військово - конверсійний, або фактор війни (група факторів негативної і позитивної дії на повоєнний розвиток європейської та загальносвітової цивілізацій): геополітичні трансформації; демографічна криза й стагнація; дестабілізація економічної системи, фінансової сфери, сільського господарства, сфери праці та міжнародних економічних зв'язків, визрівання передумов для їх стабілізації. Цей фактор спричинив низку змін геополітичного характеру, зокрема зусилля країн Західної Європи почали спрямовуватися на відбудову господарств, поліпшення соціальної сфери, поновлення міжнародних зв'язків.

Проблеми повоєнного відновлення: Повоєнна відбудова національних господарств, упорядкування світової економічної системи ; Потреба в уніфікації правового простору різних країн і вироблення спільних правил гри щодо координації економічної політики; Розв'язання проблем національної й колективної безпеки;

Розвиток національних економік

Інфляційні процеси. Оскільки під час війни контролювали не грошову масу, а ціни, основний інфляційний удар припав на 1946—1948 роки, коли цей контроль було послаблено, або скасовано. Колективна безпека. Члени ООН зобов'язалися вживати колективних заходів щодо: запобігання й усунення загрози війни; боротьби проти актів агресії; домовилися розв'язувати свої суперечки мирними засобами, розвивати дружні відносини на засадах поваги, рівності та самовизначення народів; співпрацювати у розв'язанні економічних, соціальних і культурних проблем, заохочувати повагу до прав людини. Міжнародні валютні угоди, підписані у Бреттон-Вудсі (США): було вирішено створити Міжнародний валютний фонд (МВФ), вироблено основні правила міжнародних валютних відносин. Був створений Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), що мали виконувати роль міжнародних кредитних центрів. Фінансово-грошова сфера. Ціна Другої світової сягала у 3 трлн 300 млрд дол. Німеччина пограбувала 70 % промисловості окупованих країн. Виснаження ресурсно-матеріальної бази більшості окупованих країн. Скорочення промислового виробництва. У результаті війни скорочення промислового виробництва загалом становило третину щодо довоєнного періоду. Відбулися дезорганізація транспорту та комунікацій нечуваних руйнувань зазнало житло.

План Маршалла –це програма відбудови і розвитку Європи після Другої світової війни шляхом надання їй економічної допомоги з боку США.

За допомогою плану США прагнули зміцнити свій вплив в Європі і відкрити її ринки для своїх товарів. Від участі в плані відмовились Радянський союз та його союзники, а погодились 16 країн. В липні 1947 року ці країни уклали конвенцію про створення організації європейського економічного співтовариства.

Умови плану Маршалла:

Учасниці плану Маршалла зобовязувались:

1) сприяти розвитку вільного підприємництва;

2) обмежити конкурентні із США галузі промисловості;

3)заохочувати приватні американські інвестиції;

4)знизити ввізні митні тарифи;

5)постачати у США окремі види товарів;

6)забезпечувати фінансову стабільність;

7)створювати спеціальні фонди у національній валюті, яка вивільнялась внаслідок отримання американської допомоги;

8)не вивозити товари завезені із США;

9)звітувати про використання наданої допомоги.

США надали допомогу в розмірі близько 17 млрд. долларів.

Завдання плану Маршалла: Модернізація інфраструктури; збільшення обсягів виробництва (насамперед в індустріальних галузях — металургії й енергетиці); більш рівномірний розподіл важкої індустрії, сконцентрованої в зоні Руру, раціоналізація ви­робництва в сільському господарстві та легкій промисловості; грошова і фінансова стабілізація; завадовий принцип плану пе­редбачав, що Європа має перебрати на себе ініціативу його реалі­зації в життя, тобто спільна програма мала спиратися на багато­сторонню координацію і кооперацію.

Наслідки плану Маршалла:

1) відновлено економічний потенціал та ринкові господарства Західної Європи;

2) На початок 50-х років досягнуто довоєнного рівня виробництва;

3)стабілізувалась сис-ма міжнародних розрахунків.

Для США наслідки були наступними:

1) Вивезені запаси нереалізованої продукції ( тютюн, консерви ін.)

2) американські монополії змогли проникнути у господарство європейських країн;

3) план помякшив кризу перевиробництва 1948-1949 рр.

4) США уникнули інфляції.