
- •Етимологія слова „конституція”.
- •Умови та причини виникнення перших конституцій.
- •Загальна характеристика перших конституційних документів.
- •Періодизація ідей конституціоналізму.
- •Розвиток ідей конституціоналізму в хviii ст.
- •Філософські і правові доктрини і конституції держав.
- •Конституція і держава. Конституційно-правова доктрина держави.
- •Положення конституції
- •Становлення ліберального та демократичного напрямків політичної і правової думки в Україні.
- •Правові погляди на устрій держави членів Кирило-Мефодіївського братства.
- •Основні положення конституційного проекту „Начерки конституції Республіки” Георгія Андрузького.
- •Поняття і співвідношення свободи народу і свободи людини в поглядах м.Драгоманова.
- •Поняття і основні функції держави. Людина і держава.
- •Конституційний проект „Вільна Спілка”.
- •Конституційно-правові погляди і.Франка.
- •Ідея конституції в працях м.Грушевського.
- •М.Грушевський конституційне питання і українство в росії
- •Конституційні погляди с.Дністрянського.
- •Нормативне закріплення та реалізація політичних прав громадян в конституційних актах Австрії, Австро-Угорщини та Російської імперій: порівняльний аналіз.
- •Конституційні гарантії щодо особистих прав, свобод людини і громадянина.
- •Економічні права громадян в конституційних актах.
- •Культурні права громадян.
- •Втілення ідеї державного суверенітету.
- •Втілення ідеї природніх прав людини.
- •Сутність політичних прав громадян за конституційними актами.
- •Основні засади організації державної влади і місцевого самоврядування.
- •Конституційний захист прав національних меншин України. 32,45
- •Політико-правова ідея диктатури пролетаріату та її співвідношення з природніми правами людини. (конституції урср)
- •Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки (березень 1919 р.)
- •Економічні, соціальні, культурні права громадян.
- •Правова та соціально-культурна сутність ідеї «радянський народ».
- •Вищі органи державної влади урср та їх співвідношення з органами державної влади срср.
- •Система виконавчих органів державної влади.
- •Система органів виконавчої влади
- •Принципи організації та діяльності судової влади та її співвідношення з законодавчою і виконавчою владами. (загально перегукується з 51 питанням,)
- •Система органів місцевого самоврядування.
- •Основні принипи організації державної влади.
- •Констиуційна юстиція.
- •Конституційні гарантії прав національних меншин. (повторення…загальніше формулювання))
- •Ідея державного суверенітету в Декларації про державний суверенітет, Акті проголошення незалежності України, Конституційному договорі 1995 року та проектах конституції України.
- •Текст Акту проголошення незалежності України
- •Ідея народовладдя.
- •Реалізація принипу розподілу влад.
- •Реалізація принипу соціальної держави.
- •Ідея принипу верховенства права в конституційних актах України 90-х років хх століття.
- •Основні етапи конституційного процесу в Україні
- •Права і свободи людини і громадянина в конституційних актах України.
- •Права, свободи та обов’язки людини і громадянина Констит Укр. 1996
- •Основні ідеї місцевого самоврядування.
Положення конституції
У тексті документа її автори називають територію держави Малою Руссю, Військом Запорозьки, Україною.
Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.
Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді
Становлення ліберального та демократичного напрямків політичної і правової думки в Україні.
Лібералізм – філософська, економічна, та політична теорія і ідологія, яка грунтується на тому, що права і свода людини є основою суспільного та економічного ладую.
Форми лібералізму:
Класичний ( базується на «загальній декларації прав людини і громадянина)
Політичний ( людина – основа закону та суспільства
Економічний ( центральним положеннням вистпупає право власності
Культурний ( сукупність поглядів на сексуальну, релігійну та культурну діяльність)
Соціальний ( держава повинна використовувати владу для відновлення справедливості у супільстві)
Причини появи на Укр. Землях:
Події в Європі ( Франція, Наполеон, Кодекси)
Польський національний рух (конституція Польського королівства 1815)
Події в Росії ( Масони, Декабристи, «Руська правда»)
Правові погляди на устрій держави членів Кирило-Мефодіївського братства.
В Україні, як і в інших східнослов’янських землях Російської імперії, вплив Наполеонівської кампанії мав парадоксальний характер з одного боку перемога над ворогом викликала серед місцевої еліти почуття гордості за своє слов’янське походження і зміцнила лояльність до імперії вимагає глибоких змін. З цього духу сперечання виросли російські масони і декабристи, українські автономісти та білоруські будителі.
Правобережна Україна протягом 1820-1840рр. була полем битви між російськими та польським впливами. Обидві сторони сходилися між собою у запереченні прав українського народу на вільний самостійний розвиток. Опинившись між російським молотом і польською наковальнею, місцеве українське населення зазнавало подвійного гніту. Українською організацією, діяльність якої всерйоз насторожила російський уряд було – Кирило-Мефодіївське братство, засноване в січні 1846р. в Києві. Тут були історик М.Костомаров, тоді професор Київського університету, талановитий письменник і громадський діяч П. Куліш, професор М. Гулак, видатні етнографи О. Маркевич і В. Білозерський. Виходячи з ідей панславінізму, воно розробило модель суспільства, що базується на засадах справедливості, рівності, братерства і свободи. Основні документи кирило-мефодіївців («Книги буття українського народу», «Закон Божий», «Статут Кирило-Мефодіївського товариства»), відозви («Браття українці» і «Братья великоросіяни і поляки») виходили з ідеї про необхідність створення слов’янського союзу. У них Україна ототожнювалася з Ісусом Христом. Як і Христос, вона страждала і була розп’ята на хресті історії, але знов об’явилася у світі повсякчасного «духа людяності» і це воскресіння стало початком переміни у духовному відновленні світу та початком ери волі в історії людства.
Програмні ідеї Братства було викладено в «Книзі буття українського народу» і в «Статуті» основним автором яких був Костомаров та у «Записці» написаній Білозерським. Вони, зокрема, передбачали:
Створення демократичної федерації слов’янських народів, очолюваною Україною, на принципах рівності і суверенності.
Побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі шляхом здійснення низки реформ.
Скасування самодержавства, кріпосного права та станів, встановлення демократичних прав і свобод для громадян.
Зрівняння в правах усіх слов’янських народів щодо їх національної мови, культури, освіти тощо.
Програмні документи наголошували на мирному характері перетворень, досягненні стратегічних завдань через освіту та виховання, поширення літератури, залучення до своїх рядів нових членів.
Месіанські ідеї викладені М. Костомаровим у «Книгах буття українського народу» підпорядковувалися одній патріотично-визвольній ідеї, уміло поєднуючи релігійний месіанізм із національним, створив підвалини федерації для розсвариного «слов’янського браства» та передумови для загальнолюдського суспільного поступу. Указуючи на заслуги України у визвольно-демократичній боротьбі, на польську конституцію з травня та повстання декабристів, Костомаров викрив свої демократичні погляди, поширенням яких прагнув прискорити рух світу на шляху до поступу всіма можливими засобами, у тому числі й збройною боротьбою. Усі ці акти популярно-декларативні і не можуть зараховуватися до конституційних. Однак один із членів товариства Г . Андрузький під впливом М. Гулака розробив «Начерки Конституції Республіки».