3.4. Перспективи розвитку розрахункових послуг населенню

У сучасних умовах, відбувається широке впровадження електронних платіжних засобів у системі безготівкових розрахунків. Система масових електронних платежів забезпечує максимум зручностей клієнтам банків: вони звільняються від необхідності здійснювати оплату відповідних покупок готівкою. Загублена або викрадена картка, завдяки своїй надійності і захисту, не дозволяє іншій особі використовувати її в розрахунках.

Для впровадження національної платіжної системи з використанням карток у вересні 1995 р. 17 комерційних банків на чолі з НБУ організували ЗАТ «Укркарт». Це товариство при підтримці Visa створило міжбанківський процесинговий центр, який дозволив проводити авторизацію, кліринг та розрахунки в межах України міжнародними картками Visa, Eurocard/Маstercard, а також внутрішніми платіжними картками, що створені за міжнародними стандартами.

Сьогодні лідерами серед українських банків у роботі з картками міжнародних платіжних систем є АППБ «Аваль», Приватбанк та Укрексімбанк.

Серед найголовніших проблем впровадження банківських пластикових карток відзначимо такі:

- низький рівень доходів населення, що не дозволяє підтримувати високого рівня залишків на карткових рахунках;

- відсутність в населення України бажання тримати гроші в банку;

- брак як навичок, досвіду, традицій впровадження карткових систем, так і вміння користуватися ними;

- незацікавленість торговельних підприємств приймати до сплати картки;

- значні капіталовкладення й довгий термін окупності інвестицій у картковий бізнес;

- відсутність належної законодавчої бази щодо обігу платіжних карток;

- проблема фінансової безпеки банків та клієнтів.

Держава повинна стимулювати впровадження платіжних карток через встановлення пільгового режиму амортизації для високотехнологічного обладнання, що використовується для забезпечення випуску та обігу карток; введення податкових пільг для учасників ринку; створення жорстких умов для унеможливлення торговцям приховувати виручку. Крім того, потрібне державне регулювання обігу платіжних карток шляхом створенням відповідної правової бази.

Міжбанківські розрахунки

4.1. Основи організації системи міжбанківських розрахунків в Україні (їх зміст, основні поняття, організаційні та нормативно-правові засади)

Міжбанківські розрахунки – безготівкові розрахунки між банками, що обумовлені виконанням платежів клієнтів або власними зобов’язаннями одного банку перед іншим.

НБУ організовує і здійснює міжбанківські розрахунки в Україні відповідно до чинного законодавства. Банківські установи при здійснення міжбанківських розрахунків керуються Законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», іншими законодавчими актами України та нормативно-правовими актами НБУ, Інструкцією про міжбанківські розрахунки в Україні, яка затверджена постановою Правління НБУ 27.12.1999 р. № 621.

Інструкція про міжбанківські розрахунки в Україні визначає шляхи, умови та порядок проведення міжбанківських розрахунків у грошовій одиниці України та в іноземній валюті за кореспондентськими рахунками банків-резидентів, відкритими в банківських установах України.

Порядок ведення і режим кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та банків-нерезидентів у гривнях, відкритих в уповноважених банках, установлюються нормативно-правовими актами НБУ з питань валютного регулювання. На основі міжбанківських розрахунків можна завершити розрахунки між суб’єктами господарської діяльності під купівлю-продаж товарів (послуг), із фінансовими органами щодо оплати податків, із позабюджетними фондами під перерахування обов’язкових внесків, із банками за позичками тощо.

Міжбанківські розрахунки потрібні для економічних зв’язків саме кредитних і фінансових інститутів. Наприклад, при розміщенні грошових коштів у формі депозитів і кредитів, при переобліку векселів один в одного та в центральному банку, отримання від нього кредитів у порядку рефінансування.

Платіжно-розрахункова функція, разом із залученням депозитів і видачею позичок, відноситься до важливих банківських операцій. На проведення розрахунків витрачається не менше двох третин усього операційного часу банківських працівників.

НБУ – як. центральний банк держави – організовує і бере участь у здійсненні міжбанківських розрахунків.

Банки України – як учасники міжбанківських розрахунків – несуть спільну відповідальність за стан міжбанківських розрахунків і діють відповідно до нормативних актів НБУ та угод, які укладаються між учасниками розрахунків.

Банки України вільно вибирають системи розрахунків.

Нормативний строк проходження платежів при здійсненні міжбанківських розрахунків визначається чинним законодавством України та нормативно-правовими актами НБУ.

У разі порушення комерційним банком (філією) нормативного строку проходження платежів банк несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.